ЦГНТБ ГМК
ГЛАВНАЯ
О БИБЛИОТЕКЕ
ПАРТНЕРЫ
ССЫЛКИ
КОНТАКТЫ
в нашем каталоге
260740
записей


Задать вопрос

Реклама

Авторские книги Стасовский Ю.Н. Хотим предложить Вам на нашем сайте книгу Стасовский Ю.Н. "Проектирование современных производств обработки металлов давлением: Учебник."
Купить здесь.


Мироненко М.А. "Менеджмент ощадливого виробництва"
Купить здесь.



Научно-технический и производственный журнал «Металлургическая и горнорудная промышленность» Единственное в Украине специализированное издание, освящающее все проблемы ГМК. Журнал имеет государственную и зарубежную сферу распространения. Главная задача журнала – рекламная поддержка передовых технологий, публикация информации о новейших научно-технических достижениях.


Интернет магазин бытовой техники и электроники. Доставка по Украине

Интернет магазин бытовой техники и электроники Mega-Mart

Профсоюз металлургов и горняков Украины

Металлургический государственный музей Украины
Инновационный центр СЛАЛЕН. Помощь изобретателям.






 
 
Указатель РАЗДЕЛЫ  //  Устойчивое развитие  //  База данных “Устойчивое развитие”  //  ЗАКОНОДАВЧА БАЗА  //  Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року





Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року

                                                         

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                  Про Основні засади (стратегію)
              державної екологічної політики України
                      на період до 2020 року

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 26, ст.218 )
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

     1. Затвердити    Основні    засади    (стратегію)   державної
екологічної політики України на період до 2020 року (додається).

     2. Кабінету Міністрів  України  розробити  та  затвердити  до
31 березня 2011 року Національний план дій з охорони навколишнього
природного середовища.

     3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
 

 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ

 м. Київ, 21 грудня 2010 року
          N 2818-VI
 

                                            ЗАТВЕРДЖЕНО
                                          Законом України
                                 від 21 грудня 2010 року N 2818-VI

                    ОСНОВНІ ЗАСАДИ (СТРАТЕГІЯ)
  державної екологічної політики України на період до 2020 року
 

                   Розділ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

     Антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне
середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники
у розвинутих країнах світу.

     Тривалість життя  в Україні становить у середньому близько 66
років (у Швеції - 80,  у Польщі - 74).  Значною мірою це зумовлено
забрудненням   навколишнього   природного   середовища   внаслідок
провадження виробничої діяльності підприємствами  гірничодобувної,
металургійної,  хімічної  промисловості  та  паливно-енергетичного
комплексу.

     Першопричинами екологічних проблем України є:

     успадкована структура  економіки   з   переважаючою   часткою
ресурсо-   та  енергоємних  галузей,  негативний  вплив  якої  був
посилений переходом до ринкових умов;

     зношеність основних   фондів   промислової   і   транспортної
інфраструктури;

     існуюча система   державного   управління   у  сфері  охорони
навколишнього  природного  середовища,  регулювання   використання
природних     ресурсів,     відсутність    чіткого    розмежування
природоохоронних та господарських функцій;

     недостатня сформованість      інститутів       громадянського
суспільства;

     недостатнє розуміння  в  суспільстві  пріоритетів  збереження
навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку;

     недотримання природоохоронного законодавства.

     Атмосферне повітря

     За даними  державної  статистичної   звітності   2009   року,
основними   забруднювачами  атмосферного  повітря  є  підприємства
переробної  і  добувної  промисловості  та підприємства електро- і
теплоенергетики  (відповідно  31  і  21 та 40 відсотків загального
обсягу викидів забруднюючих речовин,  що  надходять  в  атмосферне
повітря від стаціонарних джерел забруднення).  Викиди забруднюючих
речовин пересувними джерелами становлять  39  відсотків  загальної
кількості  викидів  забруднюючих  речовин  в  атмосферне  повітря.
Викиди забруднюючих речовин автомобільним  транспортом  становлять
91  відсоток  забруднюючих  речовин,  що  викидаються  пересувними
джерелами.

     До забруднюючих   речовин,   що   переважно   викидаються   в
атмосферне повітря,  належать оксид азоту,  оксид вуглецю, діоксид
та інші сполуки сірки, пил.

     Збільшується кількість   випадків   перевищення  встановлених
нормативів  гранично  допустимих  викидів   забруднюючих   речовин
стаціонарними   джерелами.   Основними  причинами,  що  зумовлюють
незадовільний  стан  якості  атмосферного  повітря   в   населених
пунктах,   є   недотримання   підприємствами  режиму  експлуатації
пилогазоочисного  обладнання,  нездійснення  заходів  із  зниження
обсягу  викидів  забруднюючих  речовин до встановлених нормативів,
низькі темпи впровадження новітніх технологій та значне збільшення
кількості  транспортних засобів,  зокрема тих,  що вичерпали строк
придатності.

     Упродовж останніх років  у  промислово  розвинутих  містах  в
атмосферному   повітрі  постійно  реєструвалася  наявність  до  16
поліциклічних ароматичних вуглеводнів,  з яких 8 є  канцерогенами,
груп нітрозамінів (нітрозодиметилам і нітрозодіетиламін) та важких
металів (хром,  нікель,  кадмій,  свинець,  берилій).  При цьому в
обсягах  забруднення хімічними канцерогенами найбільшу питому вагу
мають сполуки класу поліциклічних ароматичних вуглеводнів.

     Загалом канцерогенний  ризик  у  2009  році  досяг   6,4-13,7
випадку  онкологічних  захворювань  на  1  тисячу осіб,  що значно
перевищує міжнародні показники ризику.

     Охорона вод

     Водокористування в     Україні     здійснюється     переважно
нераціонально,  непродуктивні  витрати  води  збільшуються,  об'єм
придатних до використання водних ресурсів внаслідок забруднення  і
виснаження  зменшується.  Практично всі поверхневі водні джерела і
ґрунтові води забруднені.  Основні  речовини,  які  призводять  до
забруднення,  - сполуки азоту та фосфору,  органічні речовини,  що
піддаються легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі
метали,   феноли.   Інтенсивна   евтрофікація   внутрішніх  водойм
призводить до погіршення стану Чорного та Азовського морів.

     За рівнем  раціонального  використання  водних  ресурсів   та
якості  води  Україна,  за  даними  ЮНЕСКО,  серед 122 країн світу
посідає 95 місце.

     Система державного управління в галузі охорони  вод  потребує
невідкладного  реформування  у  напрямі  переходу до інтегрованого
управління водними ресурсами. Функції управління в галузі охорони,
використання   та   відтворення   вод   розподілені   між  різними
центральними  органами  виконавчої  влади,  що  призводить  до  їх
дублювання,  неоднозначного  тлумачення положень природоохоронного
законодавства та неефективного використання бюджетних коштів.

     Питне водопостачання   України   майже   на   80    відсотків
забезпечується  використанням  поверхневих  вод.  Екологічний стан
поверхневих водних об'єктів  і  якість  води  в  них  є  основними
чинниками  санітарного  та  епідемічного  благополуччя  населення.
Водночас  більшість  водних  об'єктів  за   ступенем   забруднення
віднесена до забруднених та дуже забруднених.

     Підземні води   України   в   багатьох   регіонах  (Автономна
Республіка  Крим,  Донбас,  Придніпров'я)  за  своєю   якістю   не
відповідають  нормативним  вимогам  до  джерел водопостачання,  що
пов'язано  передусім  з   антропогенним   забрудненням.   Особливе
занепокоєння  викликає  стан  водопостачання сільського населення,
оскільки  централізованим  водопостачанням  забезпечено  лише   25
відсотків сільських населених пунктів України.

     Забруднення води    нітратами    призводить   до   виникнення
різноманітних  захворювань,  зниження   загальної   резистентності
організму   і,   як   наслідок,   до  підвищення  рівня  загальної