ЦГНТБ ГМК
ГЛАВНАЯ
О БИБЛИОТЕКЕ
ПАРТНЕРЫ
ССЫЛКИ
КОНТАКТЫ
в нашем каталоге
248359
записей


Задать вопрос

Реклама

Авторские книги Стасовский Ю.Н. Хотим предложить Вам на нашем сайте книгу Стасовский Ю.Н. "Проектирование современных производств обработки металлов давлением: Учебник."
Купить здесь.


Мироненко М.А. "Менеджмент ощадливого виробництва"
Купить здесь.



Научно-технический и производственный журнал «Металлургическая и горнорудная промышленность» Единственное в Украине специализированное издание, освящающее все проблемы ГМК. Журнал имеет государственную и зарубежную сферу распространения. Главная задача журнала – рекламная поддержка передовых технологий, публикация информации о новейших научно-технических достижениях.


Интернет магазин бытовой техники и электроники. Доставка по Украине

Интернет магазин бытовой техники и электроники Mega-Mart

Профсоюз металлургов и горняков Украины

Металлургический государственный музей Украины
Инновационный центр СЛАЛЕН. Помощь изобретателям.






 
 
Указатель РАЗДЕЛЫ  //  Устойчивое развитие  //  База данных “Устойчивое развитие”  //  ЗАКОНОДАВЧА БАЗА  //  Пояснювальна записка до проекту Концепції переходу України до сталого розвитку





Пояснювальна записка до проекту Концепції переходу України до сталого розвитку

Пояснювальна записка

до проекту Концепції

переходу України до сталого розвитку

 

Метою проекту Постанови Верховної Ради України “Про концепцію переходу України до сталого розвитку” є:

 

  1. Забезпечення сталого соціального розвитку України, як сукупності духовних, соціальних, економічних, політичних процесів, що розгортаються в суспільстві, з метою досягнення гармонійного розвитку людини, суспільства, економіки та навколишнього середовища.
  2. Реалізація рекомендацій, що містяться у Програмі дій “Порядок денний на ХХІ століття”, ухваленій конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), Програмі дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття”, прийнятій на дев’ятнадцятій спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН (1997р.), Плану дій, ухваленому на Йоганнесбургському самміті на вищому рівні зі сталого розвитку (2002 р.), Декларації Тисячоліття ООН (Цілі розвитку Тисячоліття), ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН (2000 р.)

 

Завданням Постанови Верховної Ради України “Про концепцію переходу України до сталого розвитку” є:

 

  1. Формулювання стратегічної мети української держави в ХХІ столітті,
  2. Визначення, згідно з нею, системи стратегічних цілей, пріоритетних завдань і ключових інструментів впровадження;
  3. Започаткування систематичної та комплексної діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування України по формуванню інституційного середовища для переходу держави та суспільства до поступального розвитку на принципах сталості.

 

Міжнародні передумови розробки Концепції

Концепція сталого розвитку України є першим кроком на шляху включення нашої країни в процес формування стратегії розвитку на нинішнє століття, основні цілі якої сформульовані у цілому ряді міжнародних документів та програм, розроблених під егідою ООН, і стосуються широкого спектру проблем, що охоплюють економічні, суспільні та екологічні сфери діяльності. Найважливішими серед них є:

1. Світова програма дій Порядок денний на ХХІ століття, ухвалена на зустрічі "Планета Земля" в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. Програма відображає всесвітню згоду і політичні зобов’язання з питань розвитку та економічного співробітництва, прийняті на найвищому рівні. 179 країн (і Україна в їх числі) взяли на себе зобов'язання діяти разом — у дусі глобального партнерства — з метою активізації їх спільних зусиль задля справедливого задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь. Ця Програма є програмою дій з впровадження засад сталого розвитку в країнах світу. Документ передбачає, що забезпечення сталого розвитку є, в першу чергу, обов’язком національних урядів згідно з принципом спільної, але диференційованої відповідальності та потребує розробки національних програм і відповідної політики.

2. Програмі дій з подальшого впровадження Порядку денного на ХХІ століття, ухвалена Генеральної Асамблеєю ООН на спеціальній сесії "Планета Земля +5" в 1997р. В документі наголошується, що досягнення сталого розвитку вимагає ув'язки та інтеграції його економічних, екологічних і соціальних цілей. Економічний і соціальний розвиток та охорона навколишнього середовища є взаємозалежними і взаємодоповнюючими компонентами сталого розвитку. Економічне зростання є необхідною передумовою економічного і соціального розвитку всіх країн. Однак, економічне зростання може сприяти сталому розвитку тільки в тому разі, якщо забезпечене повномасштабне використання його благ, і тому має відбуватися з врахуванням принципів рівності, справедливості, а також соціальних і екологічних факторів.

Згідно ухваленої програми дій, до 2002 року в усіх країнах повинні бути розроблені національні стратегії сталого розвитку. Країни, що вже розробили національні стратегії, повинні продовжувати свої зусилля по їх вдосконаленню та ефективному впровадженню. Необхідно також активно сприяти розробці місцевих порядків денних на XXI століття та інших місцевих програм сталого розвитку.

3. План дій, ухвалений на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі.

В ухваленому учасниками Всесвітнього самміту на вищому рівні зі сталого розвитку Плані дій містяться рекомендації щодо пріоритетів та подальших кроків по прискоренню виконання цілей та завдань, визначених попередніми документами. Зокрема вказується на необхідність термінових дій щодо прийняття національних стратегій сталого розвитку (п. 162 -b).

Національні передумови для розробки Концепції

Усвідомлення швидкої вичерпності корисних копалин, прогресуюча деградація інших видів природних ресурсів внаслідок господарської діяльності людини, загроза глобальної екологічної кризи сприяли теоретичним розробкам та переходу до практичного впровадження моделей сталого розвитку в різних країнах світу. Крім того, розрив у рівнях соціально-економічного розвитку індустріальних країн і країн, що розвиваються, досяг таких масштабів, коли він сприймається обома сторонами як глобальна загроза міжнародній стабільності. Саме реалізація стратегії сталого розвитку розглядається як шлях подолання соціально-економічної напруженості між країнами завдяки можливості подолання відставання  параметрів якості життя у менш розвинених країнах від аналогічних параметрів у розвинених країнах.

Перехід до нової моделі розвитку в якості пріоритетних завдань передбачає зміни структур і умов використання природних ресурсів, дбайливе ставлення до них та забезпечення їх поновлення. Критерій екологічності товарів поступово стає основним індикатором конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. З появою міжнародних стандартів якості життя країни, які не мають достатньої виробничої бази для виробництва екологічно чистих товарів на внутрішній ринок, можуть стати імпортозалежними, що звужує можливості проведення самостійної політики, фактично обмежує суверенітет держави і її можливості впливати на забезпечення інтересів населення.

Основним стратегічним невичерпним джерелом розвитку людства на сучасному етапі визначається  сама людина з її інтелектуальним і творчим потенціалом. Відповідно, майже два десятки років під егідою ООН діє Програма розвитку, в ході якої здійснюються спостереження за станом розвитку людини, як головного ресурсу розвитку по 175 країнам світу. В дослідженнях ООН саме сталий розвиток людини є стержневим поняттям сталого розвитку.

Нові підходи вимагають і нових показників, які б відображали якість розвитку. Таким показником є індекс людського розвитку (ІЛР), який враховує тривалість життя, грамотність населення, охопленість освітою (її доступність), реальний ВВП на душу населення. В різні роки рейтингову таблицю очолювали високорозвинені країни, причому це були не обов’язково економічні лідери – Японія, Канада, Норвегія, Ісландія, Швеція, Австралія, Нідерланди. Серед країн з високим рівнем людського потенціалу багато колишніх комуністичних країн: Словенія – на 29 місці, Чехія – на 32-му, Польща – на 35-му, Угорщина – на 38-му, Словаччина – на 39-му, Естонія – на 41-му, Литва – на 45-му, Хорватія – на 47-му, Латвія – на 50-му.

Україна, вперше включена до світової Доповіді у 1993 р., посіла там за ІЛР 45 місце. У 1995 р. вона перемістилася на 54, у 1996 р. – на 80, у 1997 р. – на 95, у 1998 р. - на 102, у 1999 р. – на 91, у 2000 р. – на 78, у 2001 р. – на 75.

Покращання рейтингу в останні роки було викликано тим, що з розрахунків були виключені невеликі країни і країни, які не подавали достатніх статистичних даних, а також зміною методики розрахунку ВВП на душу населення (за паритетом купівельної спроможності - ПКС).

Лише за грамотністю населення Україна у 2001 р. стоїть поруч з високорозвиненими країнами світу, але дещо відстає за доступністю освіти (81%) не лише від цих країн (по першій десятці країн від 88% у Швейцарії до 114% в Австралії), а й від Польщі (88%), Угорщини (82%), Естонії (89%), та навіть від Росії (82%). Очікувана тривалість життя середнього українця у 2001 р. склала  69,2 років, що на 10 років менше мешканця високорозвинених країн, на 4 роки менше поляка, на 2 роки менше угорця, хоча на 2,6 роки більше росіянина. Реальний ВВП на душу населення в Україні (за ПКС) у 2001 р. склав 4350 дол., що  у 6 разів менше, ніж у високорозвинених країнах, у 3 рази менше, ніж в Угорщині, у 2.5 рази менше, ніж у Польщі, у 1.5 рази менше, ніж у Росії.

Незважаючи на певний прогрес за останні роки, наведені дані в цілому свідчать про деградацію не тільки людини в Україні, але й передумов її розвитку в перспективі, про існуючий розрив між освітнім рівнем населення та рівнем його доходів, що відображається зниженням середньої тривалості життя населення України за останні 12 років. Сьогодні демографічні процеси в Україні все більше набувають ознак національної катастрофи. За деякими прогнозними оцінками до кінця століття населення України (без врахування механічного приросту) зменшиться до 10 млн. чол. Крім формування несприятливої демографічної ситуації, неможливість повноцінного відтворення населення держави має серйозні  негативні соціально-економічні наслідки.  Депопуляція супроводжується погіршенням важливих якісних характеристик населення і, передусім, стану його здоров'я, та посиленням негативних якісних змін у віковому складі населення - поглибленням процесу старіння.

Аналіз змін у сучасній демографічній ситуації України дає підстави зробити висновок, що вони носять екстраординарний, унікальний характер - в мирний час сформувались і посилюються явища і процеси, характерні для воєнних років: підрив демо-відтворювального потенціалу, значне скорочення передумов демографічних і, відповідно, соціально-економічних перспектив.

В Україні робилися спроби розв'язати існуючі проблеми економіки, охорони здоров'я, освіти, збереження навколишнього природного середовища, що відображено рядом законів, програм та нормативних актів (див. Додаток до Концепції). Проте відсутність стратегії розвитку і вузько-галузеві підходи не дозволили сконцентрувати зусилля і задіяти навіть наявні ресурси і механізми для вирішення існуючих проблем (наприклад, подолання бідності).

Крім того, ряд проблем, наприклад, ресурсозаощадження та ресурсовідтворення, в рамках існуючої економічної парадигми взагалі не мають перспективи позитивного розв'язання.

Цілком очевидно, що без зміни парадигми розвитку українського суспільства в цілому існуючі загрозливі тенденції зламати не вдасться.

 

Сталий розвиток. Новою парадигмою розвитку українського суспільства, яка є узгодженою з більшістю країн світу, розглядається парадигма сталого розвитку, яку доцільно розуміти не лише в контексті зміни стосунків людини і природи задля розширення можливостей економічного зростання, а як скоординовану глобальну стратегію виживання людства, орієнтовану на збереження і відновлення природних спільнот у масштабах, необхідних для повернення до меж господарської місткості біосфери.

Найпоширеніше на сьогодні визначення поняття "сталого розвитку" було запропоноване у звіті комісії Брундтланд (Brundtland) “Наше спільне майбутнє”. Згідно з ним сталим є такий розвиток, "що задовольняє потреби сьогодення і не перешкоджає можливості прийдешніх поколінь задовольняти свої власні потреби". Він передбачає забезпечення високого рівня життя для нинішнього та наступних поколінь. Загальноприйнятим вважається твердження про те, що Концепція сталого розвитку охоплює, як мінімум, дві важливі ідеї:

 

  • цей розвиток передбачає вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем. Розвиток буде сталим тільки тоді, коли буде досягнута рівновага між різними факторами, що зумовлюють загальний рівень життя.
  • нинішнє покоління має обов'язок перед прийдешніми поколіннями залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для того, щоб вони могли забезпечити для себе рівень добробуту не нижчий, ніж той, що ми маємо зараз.

 

Ця концепція ставить фундаментальне завдання поєднати динамічний економічний розвиток з наданням рівних можливостей кожному члену суспільства за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів та ліквідації залежності між економічним зростанням та забрудненням довкілля.

В центрі концепції сталого розвитку стоїть людина, оскільки вона сама з її потребами є метою суспільної діяльності, і вона ж є основним фактором досягнення мети. Людина (як ресурс розвитку), з одного боку, є біологічною істотою, з іншого – носієм інтелекту, творцем і споживачем інформації (в широкому розумінні), яка якраз і є невичерпним ресурсом розвитку. Тому надзвичайного значення в суспільстві, яке розвивається на засадах сталого розвитку, набувають освіта, де формується і нарощується цей ресурс, і охорона здоров’я, як галузь, яка забезпечує збереження і відтворення біологічного носія цього ресурсу. Людина, як особливий вид ресурсів, не тільки наділена інтелектом, але й здатна робити вибір. Чим більше можливостей вибору вона має, тим більший рівень свободи панує в суспільстві.

Перехід до нової моделі розвитку на засадах сталості є важливим засобом зміцнення національного потенціалу з метою ефективного управління та вироблення адекватної сучасним та майбутнім проблемам економічної, соціальної і екологічної політики, що базується на комплексному підході.

 

Концепція сталого розвитку та стратегічні перспективи України

Концепція переходу України до сталого розвитку повинна лягти в основу Національної стратегії сталого розвитку - комплексної довготермінової програми розвитку країни. Національна стратегія розвитку необхідна для бачення довгострокової перспективи розвитку країни, що робить осмисленими дії політичних сил, суспільства, органів державної влади та місцевого самоврядування. Стратегічні цілі, спрямовані на перспективу, дозволять тверезо оцінити наявні ресурси для їх досягнення, з позицій майбутнього подивитись на сьогодення, розставити орієнтири і пріоритети для середньострокових і короткострокових проектів, програм, сформулювати програму подальших дій. В той же час, стає можливою оцінка ефективності дій, спрямованих на досягнення заявлених стратегічних цілей.      

Не зважаючи на особливу гостроту для України проблем, які постали перед людством наприкінці ХХ століття, на їх масштаби та глибинний характер, продовжується практика прийняття економічних, соціальних, технологічних і екологічних рішень без необхідного ув’язування їх в єдину комплексну систему на основі перспективної та збалансованої стратегії розвитку України у ХХІ столітті.

Без серйозних зусиль по формуванню в масовій свідомості українського суспільства адекватних сучасному стану суспільства форм мислення та норм поведінки, спрямованих на національне та глобальне виживання, а також без відпрацювання відповідних державних рішень, Україна вже в близькій перспективі зіткнеться з важко вирішуваними проблемами ресурсозабезпечення, конкурентоспроможності своєї продукції на зовнішніх та внутрішньому ринках, скорочення чисельності працездатного населення та ін., які на фоні невирішених соціально-економічних проблем поставлять під загрозу саме її існування. Тому проблема національного виживання та прогресу в глобальному контексті з врахуванням сучасних світових тенденцій повинна стати домінуючою в державній політиці на найближчу та довгострокову перспективу.

Активізація суспільних та державних зусиль в напрямку вироблення адекватної стратегії розвитку країни в ХХІ столітті на засадах сталого розвитку дозволить не лише об’єднати наявні ресурси для подолання системної кризи, а й надасть процесу реформ осмисленого та передбачуваного характеру. Адаптовані до української специфіки принципи сталого розвитку можуть розглядатись як універсальний, позаідеологічний, в традиційному розумінні, інструмент, який концентровано можна виразити формулою: розв’язання стратегічних задач розвитку суспільства.

Правильний вибір стратегії розвитку суспільства неможливий без розуміння та врахування тенденцій світового розвитку, найважливішими серед яких є глобалізація та регіоналізація, посилення відповідальності держави при заростанні її регулюючої ролі, глобальна екологічна криза, перехід промислово розвинених країн до постіндустріального етапу розвитку. Стратегія сталого розвитку - це відмова від наздоганяючої моделі розвитку, орієнтованої на кількісні економічні показники, це можливість подолання відставання від розвинених країн світу і забезпечити якість життя свого народу, аналогічну якості життя в країнах-лідерах по рівню розвитку людського потенціалу, опираючись на внутрішні ресурси.

Таким чином стратегічною метою для України в ХХІ столітті повинна стати побудова сталого суспільства, головним пріоритетом якого є розвиток людини, а головним засобом забезпечення - зростання економіки на сталих засадах. Першим кроком на цьому шляху повинна стати розробка та прийняття Національної стратегії сталого розвитку.

Пропонована Концепція сталого розвитку України містить словник основних понять, цілі, завдання та засоби їх виконання. Переважна більшість визначених завдань спрямована на створення базових умов сталого розвитку України і може бути виконана у найближчі 15 років. У додатку наведено перелік законодавчих та нормативних актів, які стосуються окремих напрямків сталого розвитку України і які потребують внесення змін та доповнень після прийняття Національної стратегії сталого розвитку, розробленої на основі представленої Концепції.

 



Расширенный поиск РАСШИРЕННЫЙ ПОИСК

Переводы ПЕРЕВОДЫ

Подборки ПОДБОРКИ

Фонд книг ЦГНТБ ГМК Украины КНИГИ

Фонд аналитических описаний ЦГНТБ ГМК Украины АНАЛИТИЧЕСКИЕ ОПИСАНИЯ

Фонд стандартов ЦГНТБ ГМК Украины СТАНДАРТЫ

Фонд патентов ЦГНТБ ГМК Украины ПАТЕНТЫ



Реклама

ГЛАВНАЯ    О БИБЛИОТЕКЕ    ПАРТНЕРЫ    ССЫЛКИ    КОНТАКТЫ   
Copyrights © ЦГНТБ ГМК Украины 2000-2017
Design and programming by Lemaryn