ЦГНТБ ГМК
ГЛАВНАЯ
О БИБЛИОТЕКЕ
ПАРТНЕРЫ
ССЫЛКИ
КОНТАКТЫ
в нашем каталоге
258344
записей


Задать вопрос

Реклама

Авторские книги Стасовский Ю.Н. Хотим предложить Вам на нашем сайте книгу Стасовский Ю.Н. "Проектирование современных производств обработки металлов давлением: Учебник."
Купить здесь.


Мироненко М.А. "Менеджмент ощадливого виробництва"
Купить здесь.



Научно-технический и производственный журнал «Металлургическая и горнорудная промышленность» Единственное в Украине специализированное издание, освящающее все проблемы ГМК. Журнал имеет государственную и зарубежную сферу распространения. Главная задача журнала – рекламная поддержка передовых технологий, публикация информации о новейших научно-технических достижениях.


Интернет магазин бытовой техники и электроники. Доставка по Украине

Интернет магазин бытовой техники и электроники Mega-Mart

Профсоюз металлургов и горняков Украины

Металлургический государственный музей Украины
Инновационный центр СЛАЛЕН. Помощь изобретателям.






 
 
Указатель РАЗДЕЛЫ  //  Изобреталю и рационализатору  //  Тематические сборники - В помощь изобретателю и рацинализатору  //  Тематическая подборка №1 2011





Тематическая подборка №1 2011

Проект  Закону України  Про внесення змін до Закону України «Про авторське право та суміжні права» (щодо порядку збору авторської винагороди організаціями колективного управління)/ вноситься Народним депутатом України Ландіком В.І. (посв. № 125)  // Інтелектуальна власність №7 2010 р.- С.70-71

Запитання-відповіді

ВИНАХОДИ

О получении  патента по национальной процедуре  и в соответствии с договором  РСТ

Возмездная  передача прав на использование запатентованных разработок

Как защитить патентом разработку

С какой  целью патентовать изобретение?

Нужно ли патентовать технологии и рецепты  пищевых продуктов и напитков

Территориальное действие патента Украины

Щодо  права попереднього користувача запатентованого продукту

Как провести патентный поиск?

Как получить патент в иностранном государстве?

Как обезопасить  себя при использовании в производстве изделий заимствованных узлов?

12 чудес,  які змінять світ у 2020 роц.

Зміни у стандарті бухгалтерського обліку щодо визначення поняття «роялті»

ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

Маркування  етикеткою свого товару

Куцевич В. Л. О промышленных образцах

ЗНАК  ДЛЯ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

Підстави  вважати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг

Чи необхідно заявляти судовий позов

Заборона іншій особі використовувати знак

Чи   можуть   договори бути визнані недійсними, якщо вони були укладені без попередньої згоди Фонду державного майна України?

Регистрация эмблемы фирмы

Нужно ли регистрировать товарный знак?

Будет ли нарушением прав использование элемента зарегистрированного товарного  знака?

Как защитить права на название фирмы

Пять  вопросов, после которых можно  утверждать название новой торговой марки/ Источник: "E-xecutive"

Власова Г. Особенности охраны и использования общеизвестных    знаков

Чернявская  Е. В., Куцевич В. Л.  Товарный знак - фирменный знак качества!

Ярослав Ващук. Официальное признание знака хорошо известным в Украине

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Вільні  публічні ліцензії на використання комп'ютерної програми

Майнові авторські права на комп'ютерну программу

Порушення авторських прав

Організації колективного управління

Реклама  підчас  трансляції кінофільму

Как запатентовать  сайт (Интернет-портал)?

Кому  принадлежит авторское право  на компьютерную программу разработанную по заказу?

Существует  список произведений, защищенных авторским  правомКак защитить компьютерную программу?

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

Добрынина Г. Интеллектуальная собственность -  составляющая экономического состояния/ Источник: «Справочник экономиста», № 4, 2005

ЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Куцевич В. Л. Лицензионная деятельность

ЮРИДИЧНІ  ПИТАННЯ

Митниця і інтелектуальна власність

Обов'язки,   права  та відповідальність судових експертів

Трачук  Ю. Захист прав інтелектуальної власності покращує інвестиційний клімат в Україні?

Дії з  поліпшення захисту прав інтелектуальної  власності в Україні

У цьому випуску на питання з інтелектуальної  власності  відповідають:

патентний повірений України Ярослав Ващук

Вероніка  БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» з питань експертизи,  фахівець у сфері інтелектуальної'власності

Куцевич   Валерій Людвикович - патентний повірений України. 
(рег.No.15)

Інна  ШАТОВА,заступник  начальника управління правового забезпечення промислової власності - начальник відділу організації захисту прав Державного департаменту інтелектуальної власності, м. Київ

Власова Галина - ведучий спеціаліст з інтелектуальної власності   Агентство "ТОМАС"

Чернявська   Олена Валеріївна – спеціаліст з інтелектуальної власності 
 
Добриніна Галина

Олексій ГАЩИЦЬКИЙ, начальник  відділу захисту  прав інтелектуальної  власності Управління нетарифних заходів  регулювання Державної  митної служби України, м. Київ

Юрій  ТРАЧУК - патентний повірений

Інформація  з сайту Держдепартаменту:

Інтернет-сайт «ВЯПат»

Інтернет-сайт "E-xecutive"

Інформація  з журналів Інтелектуальна власність за 2010 рік

ПРОЕКТ

вноситься Народним депутатом України

Ландіком В.І. (посв. № 125) 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України «Про авторське  право та суміжні  права» (щодо порядку збору авторської винагороди організаціями колективного управління)

Верховна  Рада України  п о с т а  н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів  України:

1) У статті 48 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, № 13, ст. 64, 2001, № 43, ст. 214, 2003, № 35, ст. 271, 2004, № 1З, 181) частину п'яту викласти в наступній редакції:

      «5. Особа, яка має намір використовувати  об'єкти авторського права, може  укласти договір про отримання  невиключних прав на використання  цих об'єктів авторського права  та виплату авторської винагороди з будь-якою із організацій колективного управління правами, що взяті на облік в Україні та діють у відповідній категорії майнових прав, за виключенням випадків, коли суб'єкт авторських прав здійснює управління правами особисто або через представника. Організація колективного управління правами, якій авторська винагорода була виплачена користувачем, перераховує її суб'єктам авторського права, що передали свої права в управління іншим організаціям колективного управління правами, через ці організації. Для цих цілей розмір та порядок збору авторської винагороди встановлюється у багатосторонніх угодах, які укладаються окремо по кожній категорії майнових прав.

      Сторонами таких багатосторонніх  угод мають право бути всі  організації колективного управління правами, що здійснюють управління відповідною категорією майнових прав, та всі організації, що об'єднують осіб, які використовують відповідні об'єкти майнових прав. Істотними умовами багатосторонньої угоди є розмір авторської винагороди, строки її сплати та форма звітності користувача щодо обсягу використання відповідних об'єктів

     Багатостороння угода укладається  в письмовій формі. Будь-яка  із організацій, які мають право  стати стороною багатосторонньої  угоди, має право стати ініціатором її укладання шляхом направлення пропозиції про укладання багатосторонньої угоди (оферти) всім іншим організаціям, які мають право стати стороною угоди та зареєстровані на момент направлення оферти. Організація, яка стала ініціатором укладання багатосторонньої угоди зобов'язана письмово повідомити Державний департамент інтелектуальної власності про направлення оферти та надати йому копію оферти.

       Державний департамент інтелектуальної  власності зобов'язаний оприлюднити  інформацію про направлення оферти та текст оферти на офіційному сайті Державного департаменту інтелектуальної власності. Організації, які отримали оферту про укладання багатосторонньої угоди, зобов'язані надати письмову відповідь на неї протягом 2 місяців з дня отримання оферти. Копія відповіді повинна буди надіслана ініціатором всім організаціям, що отримали оферту. Ненадання відповіді протягом цього строку організацією, яка отримала оферту, є прийняттям оферти. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні багатосторонньої угоди, вирішуються судом. У разі, якщо організація, яка має право стати стороною багатосторонньої угоди, не отримала оферту, вона вважається такою, що отримала оферту, має право направити ініціатору укладання багатосторонньої угоди відповідь на оферту та вимагати визнання її стороною переддоговірного спору щодо розбіжностей, що виникли при укладанні багатосторонньої угоди. У випадку, якщо при укладанні угоди між сторонами виникнуть розбіжності, вони вирішуються судом. До набуття чинності відповідною угодою організації колективного управління здійснюють збір авторської винагороди у розмірі та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

2)     У зв'язку з цим, частини  5-7 статті 48 вважати відповідно частинами  6-8.

II. Прикінцеві  положення.

1) Цей  Закон набирає чинності з дня  його опублікування.

        Голова Верховної Ради України   В. ЛИТВИН 

                                                                Джерело: Їнтелектуальна власність  №7 2010 р

                                     ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ

ВИНАХОДИ

О получении патента  по национальной процедуре  и в соответствии с договором РСТ

2011-01-02

Вопрос:

1. Если мы регистрируем  патенты и лицензии, действующие на  территории Украины,  на кипрскую фирму,  то можем ли  мы начать их  регистрацию в международной организации PCT, т.е. с территории Украины от лица кипрской компании? Или это возможно только через патентные организации Кипра?

2. Возможно ли начать  одновременную регистрацию  патентов в Украине  и PCT? Это ведь  может сократить  время получения международных патентов.

3. Что включает в  себя процедура  продажи объектов  интеллектуальной  собственности? Т.е.  это просто договор?  Он где-то регистрируется? Что при этом  происходит с самими  Патентами? А техническая  документация на  устройство каким-то образом в этом участвует, т.е. где-то о ней описывается, кроме самого договора продажи на интеллектуальную собственность?

4. Сможем ли мы  до окончания процедуры  получения патентов  в PCT переуступить  это право кому-либо  другому, т.е. при  возможной продаже всей технологии?

Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

1. Международная  заявка всегда подается через  патентное ведомство страны нахождения  заявителя. Поэтому подача заявки  по системе РСТ с территории  Украины от лица кипрской компании не предусмотрена. Нужно подавать через кипрское ведомство с помощью кипрских поверенных.

2. Возможна  подача сразу международной заявки  по системе РСТ, но с обязательным  указанием Украины в качестве  страны патентования. При этом  время по существу не сократится, т.к. и при подаче сначала украинской заявки, а затем на ее основе международной (в течение 1 года после подачи украинской) приоритет все равно будет установлен по дате подачи украинской заявки. То есть, как при подаче международной заявки, например, 01.01.2010, так и при подаче украинской заявки 01.01.2010, а затем на ее базе международной 01.12.2010, в обоих случаях будет установлен приоритет 01.01.2010.

3. Договор  отчуждения исключительных прав  на патент подлежит обязательной  регистрации в патентном ведомстве, без чего недействителен. Регистрируя и направляя сторонам этот договор, патентное ведомство публикует и направляет новому владельцу специальное приложение, в котором указано на переход к нему исключительных прав на патент. При этом грамота патента физически должна быть передана от старого владельца новому. Если это по какой-либо причине не сделано, новый владелец вправе запросить в патентном ведомстве дубликат патента на свое имя, при этом прежний документ (старая грамота) становится недействительным. Техническая документация в отношении продукции по патенту также может быть передана новому владельцу по указанному договору отчуждения патента. Все договоренности об этом должны содержаться в тексте договора.

4. Возможно  уступить право на получение патента в отношении поданной заявки до окончания процедуры их получения. Но если заявки уже перешли из международной в национальную фазу (получения патентов в конкретных странах), то это нужно делать через поверенных стран патентования.

Возмездная  передача прав на использование запатентованных разработок

2011-05-21

Вопрос:

Я - физ. лицо-патентообладатель, он же автор. Есть намерение  возмездной передачи прав на использование  запатентованных  разработок. Какой  налог будет платить  физ.лицо-патентообладатель  с полученного дохода?

И может ли вторая сторона ( будь это ЮР или  ФИЗ.лицо) учесть эти  расходы?

Аналогично, ЮР.лицо-патентообладатель, передает возмездно  права Физ. или  Юр. лицу. Какой налог  на доход у Юр. лица- Патентообладателя?

И учтутся ли расходы  у второй стороны (физ. или юр. лица)?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Полагаю, что в первом случае физ. лицо-лицензиар (владелец патента) будет платить  подоходный налог, а юр.лицо-лицензиат  будет платить налоги в обычном  порядке в соответствии с установленной для него схемой налогообложения (от дохода или от прибыли). Безусловно, юр.лицо-лицензиат может учесть эти расходы (лицензионные платежи в виде роялти или паушальных), относя их на стоимость производимой по патенту продукции.

Аналогично, во втором случае, если юр.лицо-лицензиар (патентообладатель) предоставляет лицензию другому юр.лицу (лицензиату), первое получает доходы от продажи лицензии, платя с них налоги, а второе учитывает расходы на лицензионные платежи, относя их на стоимость производимой по патенту продукции.

При этом у юр.лица-патентообладателя патент учитывается по балансу как нематериальный актив и амортизируется в течение  срока действия этого патента (для  изобретения – 20 лет, для полезной модели максимально 10 лет, для промышленного образца максимально 15лет).

Случай  же предоставления лицензии физ.лицу трудно прокомментировать, т.к. физ.лицо не может  быть производителем продукции. Для  этого оно должно быть зарегистрировано в качестве индивидуального предпринимателя (ИП), либо предоставить сублицензию законному участнику гражданского оборота - юр.лицу или ИП, в отношении которых комментарий дан выше.

Как защитить патентом разработку?

2010-12-01

Вопрос:

Хочу  сертифицировать  и запатентовать  аттракцион, чтобы  в дальнейшем стать франчайзером. Дело в том, что аттракцион работает на базе другого сертифицированного оборудования, к аттракционам не имеющего никакого отношения. Дайте, пожалуйста, совет, как мне это сделать, с чего начать, сколько на это понадобится времени и финансов?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Мы занимаемся вопросами охраны и защиты объектов интеллектуальной собственности: патентов, товарных знаков, компьютерных программ, объектов авторского права.

Из Вашего письма неясно, к какому объекту можно отнести предложение, что понимается под словами "запатентовать аттракцион". Патентуются технические решения (конструкторские и технологические).

Если  Вы придумали новый аттракцион, отличающийся конструктивным выполнением от аналогичных, то его вполне возможно удастся запатентовать. Для этого наиболее подходящими объектами патентования могут быть патент на изобретение или полезную модель.

Если  же новый аттракцион отличается оригинальным внешним видом, то он может патентоваться  в качестве объекта дизайна, т.е. патентом на промышленный образец.

В случае, если разработка не подлежит патентованию, возможно депонировать ее в качестве объекта авторского права, как авторское  описание (проект) этой разработки, а  также составленный для ее продвижения бизнес-план.

Поскольку мы не занимаемся коммерциализацией  новых разработок, давать советы в  этом отношении не могу. Но то, что  сначала целесообразно защитить разработку патентом или авторским  правом - правильное решение.

С какой целью патентовать  изобретение?

2011-06-14

Вопрос:

Насколько целесообразно патентовать  изобретение в  Украине, если маловероятно, что его будут  производить или  продавать на территории Украины? И возможно ли продать право  на его использование  в другое государство?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Все зависит  от поставленных целей. Если цель - продажа  патента или лицензий на него в  другом государстве, то и патент нужно  получать в этом государстве. Поскольку  патент действует на территории того государства (или региона), где он зарегистрирован.

Если  есть возможность подать заявку на патент сразу в другом государстве, минуя подачу заявки в Украине, то для указанной выше цели это наиболее практичный путь. К тому же, обычно более  дешевый. Но подавать заявку нужно на языке страны патентования и по требованиям местного законодательства.

В то же время, по законодательству Украины  заявка на патент, созданный в Украине, может быть подана в иностранном  государстве по истечении 3 мес. со дня  подачи в Укрпатент. 
Либо возможна подача сразу международной заявки (по системе РСТ), но с обязательным указанием Украины в качестве получающего ведомства/страны патентования.

На практике обычно используется практичная и надежная система РСТ, поскольку при подаче такой заявки через Укрпатент материалы подаются и переписка ведется на русском языке.

Иногда  патентование в другой стране осуществляют через резидента этой страны, указанного в качестве заявителя, а себя указывают  вторым заявителем и/или автором.

Так что  есть выбор между указанными вариантами.

Нужно ли патентовать технологии и рецепты пищевых  продуктов и напитков?

2010-10-26

Вопрос:

Нужно ли патентовать технологии и рецепты пищевых  продуктов (напитки) если да, то какие  нужно документы  что заплатить  за патентование и  срок выполнения?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Патентование  объектов интеллектуальной собственности дело добровольное и ставит целью получения патентообладателем на период действия патента (до 20 лет) в производстве и на рынке монополии, т.е. только патентообладатель имеет право использовать или предоставлять другим субъектам право на использование запатентованной технологии или состав продукта (рецепт). 
Обязательное условие патентования - новизна технологии, что патентуется. 
Исключительные права патентообладателя защищают коммерческое использование технического решения в производстве и торговле и действуют в пределах Украины. 
Защищаться права разработчика (автора) технологии согласно действующему законодательству могут и в режиме «ноу-хау» - производственная (коммерческая) тайна.

Территориальное действие патента  Украины

2011-05-28

Вопрос:

Если  я имею ПАТЕНТ Украины  на изобретение - действует  ли он на территории стран СНГ?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Патент  Украины действует только на территории Украины.

Для получения  Евразийского патента (9-ть стран СНГ) нужно подавать заявку либо непосредственно в Евразийское патентное ведомство (находящееся в Москве), либо через Укрпатент по системе РСТ с указанием о получении евразийского патента как регионального.

Однако, нужно учесть, что повторное получение  патента на то же самое решение по закону невозможно, в том числе в другой стране, поскольку отсутствует новизна предложения.

Поэтому целесообразно доработать украинский патент, внеся в него конструктивные и/или технологические изменения.

Вообще  патентование в других странах (в том числе СНГ) имеет целью защиту экспорта продукции из Украины либо продукции, производимой непосредственно в другой стране.Защиты от контрафакта, а также попыток препятствовать производству и/или экспорту продукции в эту страну.

Щодо  права попереднього користувача запатентованого продукту

2011-06-23

Питання:

Компанія  А одержала патент на продукт, що випускається нею. Через деякий час представники компанії виявляють, що запатентований продукт  випускається компанією  Б. У результаті проведених переговорів з’ясовується, що компанія Б випускає цей продукт протягом 2 років, і почала його виробляти до моменту одержання охорони компанією А. Компанія А подає позов у суд, вимагаючи захисту власних прав і припинення випуску продукту компанією Б. Чи буде вдоволений позов?

Відповідає: Ярослав Ващук

Відповідь:

Питання вирішується з посиланням на право  попереднього користувача, ст.470 Цивільного кодексу України. Згідно п.1 цієї статті "Будь-яка особа, яка до дати подання  заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою".

Якщо  компанії Б вдасться в суді довести  факт попереднього користування, то в  позові компанії А повинно бути відмовлене. Звертаю Вашу увагу на те, що компанії Б у суді необхідно довести факт попереднього користування не до моменту одержання компанією А патенту, як Ви пишете, а стосовно більше ранньої дати пріоритету патенту, що може бути на 1-2 роки раніше дати одержання патенту. 
Тобто, цілком імовірно, що дата пріоритету патенту була раніше дати початку випуску компанією Б відповідної продукції, що робить останню порушником патенту. Якщо все-таки буде встановлений факт попереднього користування, компанія А вправі вимагати в суді встановлення обсягу використання компанією Б продукції по патенту, щоб мати можливість його контролювати й попередити безконтрольне перевищення обсягу. Для цього компанія А вправі запросити бух.документацію й інші документи компанії Б, що підтверджують обсяг випуску останньої продукції по патенту.

Деякою  розрадою компанії А може служити  те, що таким "порушником" патенту  може бути тільки компанія Б, тобто  кількість порушників не може збільшуватися, оскільки згідно п.2 тої ж ст.470 ЦКУ  право попереднього користувача  може бути передано іншій особі тільки разом з підприємство м, на якому мало місце використання тотожного рішення або були зроблені необхідні до цього приготування. 

Как провести патентный  поиск?

2011-05-08

Вопрос:

1. Я изобрела игрушку,  видела в продаже  похожие игрушки, основанные на том же принципе, но смысл игрушки другой (она по-другому двигается, выполняет другие действия). В таком случае моя игрушка будет являтся полезной моделью или всё же изобретением?

2. Подскажите, я правильно  понимаю, что сначала  нужно провести патентный поиск и только потом подавать заявку на изобретение? Как провести патентный поиск? Где-то можно найти список изобретений и полезных моделей в электронном виде или нужно идти в патентную библиотеку?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Многие  конструкции похожи, как и люди, но каждый человек, как и конструкция, индивидуален, поскольку помимо общих  признаков, обладает только ему присущими, отличающими от других. При этом совокупность всех признаков и составляет новизну.

Поэтому если Ваша игрушка по-другому двигается, выполняет другие действия и т.д., то надо полагать, это обусловлено  ее конструктивными и/или технологическими отличиями.

Именно  они и обуславливают новизну  Вашей игрушки и могут служить  базой для подачи заявки на патент.

В зависимости  от степени отличий Вашей игрушки  от аналогичных игрушек можно  подавать заявку на получение патента  на полезную модель или изобретение. В первом случае масштаб отличий  от известных игрушек может быть существенно ниже, т.к. полезная модель по закону должна обладать новизной, т.е. ВСЯ совокупность ее признаков не должна быть известна из уровня техники.

Для изобретения  же необходимо также соответствие критерию "изобретательский уровень", т.е. разработка должна явным образом  не следовать из уровня техники, чем изобретения отграничиваются от обычного проектирования.

Патентный поиск можно провести самостоятельно по информационно-поисковой системе  «Спеціалізована база даних (СБД) "Винаходи в Україні" Укрпатента и/или Роспатента на его сайте.

Для подачи заявки на полезную модель такого поиска может быть вполне достаточно, т.к. найдя  близкие аналоги, можно взять  их за основу для написания заявки.

Однако  в бесплатном доступе данной базы имеется только реферативная база патентов. Этого недостаточно для проведения полноценного поиска при подаче заявки на изобретение. Кроме того, нужно  знать методику поиска, иначе можно  пропустить большое количество аналогов, что даст недостоверный результат. Кроме того, необходим также поиск по базам зарубежных стран. Поэтому для подачи заявки на изобретение лучше обратиться к специалисту. 

Как получить патент в  иностранном государстве?

2010-12-20

Вопрос:

Я получил германский патент на конструкцию определенного устройства. Хочу внести изменения, усовершенствовав конструкцию, и теперь представить заявку на украинский патент.

Можно ли получить украинский патент на основе германского? Отличается ли такая  процедура от обычной подачи заявки? И не будет это сложнее, чем подача заявки на второй германский патент?

 
Отвечает:
патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Проведя изменения в первом патенте (Германии), можно получить  
украинский патент на изобретение или полезную модель.

При этом первый патент попадает уровень техники  при оценке охраноспособности нового технического решения, которое будет приведено в Вашей заявке. В зависимости от степени изменений и усовершенствований относительно первого патента, это может быть полезная модель (при наличия новизны) или изобретение (при наличия новизны и изобретательского уровня). Процедура получения такого патента стандартная и ничем не отличается от подачи других заявок на патенты.

Для подачи же второй заявки для получения патента Германии по закону Вам нужно (если Вы гражданин Украины) сначала представить украинскую заявку, на базе которой может быть представлена заявка в Германию. Это не исключает возможности подачи заявки по международной процедуре по Договору о патентной кооперации сразу в Германию или Европу, как и в другие страны, с обязательным указанием Украины в качестве страны патентования.

Если  же Вы являетесь гражданином Германии, то получить украинский патент можно  как по национальной процедуре (подавая  заявку в Украина), так и подав заявку в Германию, а затем на ее базе получать патент в Украине. Так что выбор за Вами.

Как обезопасить себя при использовании  в производстве изделий  заимствованных узлов?

2011-06-04

Вопрос:

Мы  занялись производством  сеялок прямого посева, некоторая часть узлов очень схожа с импортными аналогами. Как мы можем себя обезопасить?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Уважаемый автор, в данном случае необходима проверка используемых Вами сеялок на патентную  чистоту.

Она заключается в поиске по базе патентов Украины запатентованных конструкций узлов (агрегатов), которые могут быть схожими с узлами (агрегатами) используемых Вами конструкций сеялки.

Если  такие патенты будут обнаружены, нужно проверить, действуют ли они  в настоящее время (поддерживаются в силе посредством оплаты ежегодных пошлин).

Если  патенты действуют и использованные Вами технические решения подпадают  под них (описываются формулами  этих патентов), то использование без  разрешения патентообладателей чревато претензиями с их стороны. Нужно либо получать разрешение в виде лицензий, либо использовать с конструктивными изменениями, не позволяющими считать патенты использованными в Ваших агрегатах.

12 чудес, які змінять  світ у 2020 році

2011-05-07

Що нас  чекає в найближчі 10 років? - Таким питанням задався сайт американського наукового журналу Popular Science, повідомляє Франческо Тортора у статті, опублікованій на сайті газети Corriere della Sera.

"Сайт  американського наукового журналу  Popular Science перерахував винаходи, які через 10 років зможуть кардинально змінити життя живих істот", - пише видання.

Веб-сайт уточнює, що 2020 обраний для зручності, оскільки інновації можуть стати  реальністю в 2019 або в 2021 році. Першим великим нововведенням стане  станція, побудована роботами для роботів на Місяці. Цей проект буде реалізований Японією. "Незважаючи на тривалий період реконструкції після руйнівних землетрусів і цунамі, цей проект вже запрограмований, і немає ніякої іншої країни у світі, яка зможе довести до кінця таку складну роботу ", - Зазначив Майк Лібхольд з Institute for the future, каліфорнійського наукового закладу, спеціалізується на змінах, які відбудуться в майбутньому, пише автор статті.

"Другим  великим проектом, який з'явиться  до 2020 року, може стати високошвидкісна залізнична лінія, яка з'єднає Лондон і Пекін. Вона пройде через 17 країн і з'єднає Європу та Азію. На думку вчених, це будівництво в технічному плані можливе, але навряд чи воно буде завершено до 2020 року "через проблеми економічного і політичного характеру". До 2020 року можуть бути реалізовані і ще два амбітних проекти: автомобілі з автоматичними пілотами і літаючі авто, розробкою останніх займається Arpa, департамент міністерства оборони, що спеціалізується на розробках нових технологій для військового використання ", - повідомляє кореспондент.

"Крім  того, до зазначеного періоду,  ймовірно, біопаливо прийде на  зміну вуглеводнів, людський мозок  за допомогою імплантованих мікрочіпів  зможе керувати ТБ, смартфонами  і комп'ютерами, всі екрани будуть забезпечені технологією Oled, органічними світлодіодами. Польоти в космос стануть реальністю для заможних людей. Вчені з Ecole Polytechnique, Лозанна, стверджують, що до того часу вже можна буде створити штучний мозок, який зможе відтворювати функції неокортексу і виробляти ідеї, як людський мозок ", - пише автор статті.

                                                                                                               джерело: Inopressa

Зміни у стандарті бухгалтерського  обліку щодо визначення поняття «роялті»

2011-06-19

Зміни до деяких положень (стандартів) бухгалтерського  обліку

1. У  Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" ( z0396-99 ), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87 ( z0391-99 ), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за N 396/3689 (із змінами):

…5. Абзац третій пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290 ( z0860-99 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.99 за N 860/4153 (із змінами), викласти в такій редакції:

"Роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи  
торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)." 
... 
ЗАТВЕРДЖЕНО  
Наказ Міністерства фінансів України 18.03.2011 N 372

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2011 р.  
за N 452/19190
 

ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

Маркування  етикеткою свого товару 

Запитання: Я власник патенту на промисловий зразок — етикетку. Чи маю право заборонити іншому суб'єкту господарювання маркувати такою етикеткою свій товар?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» з питань експертизи,  фахівець у сфері інтелектуальної'власності

Відповідь: Законом України «Про  охорону прав на промислові зразки» (далі — Закон) промисловий зразок визначається як результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Згідно із п.2.ст.5 Закону об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. При цьому промисловий зразок виробу повинен мати зовнішній вид, придатний для зорового сприйняття його споживачем. Треба мати на увазі, що загальною метою правової охорони промислових зразків є сприяння розвитку промислового дизайну у виробництві шляхом охорони результатів творчої праці дизайнерів через реєстрацію відповідних промислових зразків.

   Згідно з чинним законодавством  обсяг правової охорони, що  надається, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представлених на зображенні (зображеннях) виробу, внесеному до Державного реєстру патентів України на промислові зразки (далі — Реєстр), і засвідчується патентом з наведеною у ньому копією внесеного до Реєстру зображення виробу. Тлумачення ознак промислового зразка повинне здійснюватись в межах опису промислового зразка.

     Суть та суттєві ознаки промислового  зразка містяться в його описі  за конкретною заявкою. Суть  промислового зразка характеризується сукупністю відображених на його зображеннях суттєвих ознак, які визначають зовнішній вигляд виробу з його естетичними та/або ергономічними особливостями. Ознака належить до суттєвих, якщо вона впливає на формування зовнішнього вигляду виробу, якому притаманна така ознака. Для розкриття суті промислового зразка описується сукупність його суттєвих ознак, відображених на зображеннях, з посиланням на них (а також на креслення загального вигляду, ергономічну схему, карту, якщо вони є в матеріалах заявки) (пункт 8.1.4.1 Правил складання та подання заявки на промисловий зразок).

     Відповідно до законодавства  права інтелектуальної власності на промисловий зразок засвідчуються патентом. Патент видається за результатами формальної експертизи заявки на реєстрацію промислового зразка. Права, що випливають з патенту, діють віддати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом.

     Майновими правами інтелектуальної  власності на промисловий зразок, що засвідчуються патентом, є: право на використання промислового зразка, виключне право дозволяти його використання (видавати ліцензії) та перешкоджати неправомірному використанню промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання. Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання виробу в зазначених цілях. При цьому виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

    Отже, права, що випливають з  патенту на промисловий зразок, зокрема виключне право його власника забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, можуть здійснюватися виключно в межах обсягу правової охорони, шо надається власнику патенту на промисловий зразок. Зазначене свідчить, що власник патенту на промисловий зразок має право на виготовлення виробу, в якому втілено результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, тобто тиражування такого виробу. Так, наприклад, патенти на промислові зразки «Етикетка для вина», які містять малюнок, розфарбування та співвідношення елементів у вигляді слів і зображень, надають право власнику патенту виробляти такі етикетки.

      Також власник патенту на промисловий  зразок може забороняти будь-якій  особі виробляти виріб із застосуванням суттєвих ознак запатентованого промислового зразка, але він не може заперечувати проти маркування та реалізації відповідних товарів з використанням зареєстрованих в Україні знаків, або позначень, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності для індивідуалізації своєї діяльності і права на які виникли до дати подання заявки на промисловий зразок. При цьому патент на промисловий зразок не надає його власнику права і маркувати товар цими етикетками, або реалізовувати товар (наприклад, сигарети, алкогольні напої, спортивний одяг та взуття) з ї цими етикетками. З цією метою може використовуватись інший об'єкт інтелектуальної власності — знак для товарів і послуг.

     Крім того, процедура набуття  правової охорони промислових  зразків, чинна сьогодні, не передбачає дотримання при її проведенні майнових прав власників знаків для товарів і послуг.

Що стосується прав власників знаків, які охороняються в України, а також дій, що вважаються порушенням таких прав, то відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво на знак надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені законодавством. Дії, які визнаються використанням знака, зазначені в статті 16 цього закону. Такими діями зокрема є нанесення знака на будь-який товар,  для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення).

     У випадку, якщо власник патенту на промисловий зразок виробляє та вводить у цивільний оборот промисловий виріб — етикетку, на який нанесений знак для товарів і послуг, права на який належать іншій особі, то з огляду на зазначені вище норми чинного законодавства з питань правової охорони промислових зразків та знаків для товарів і послуг, власник прав на знак може вважати такі дії порушенням його прав за умови, якщо таке використання здійснюється без його дозволу. 

О промышленных образцах

Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.  КУЦЕВИЧ Валерий Людвикович

Патентный поверенный Украины. (рег.No.15)

Немного истории

Охрана  полезных моделей привычна для изобретателей  Германии, Японии, Польши и ряда других стран. Полезные модели охраняются в России. Наши изобретатели получили такую возможность с 1 июля 1994 г. с вступлением в силу Закона Украины "Об охране прав на изобретения и полезные модели". Однако количество зарегистрированных в Украине патентов на полезные модели всё ещё весьма мало (менее 1000 на конец 2001 г. в сравнении с более чем 20000 в России и более чем миллионом в Японии).

Этот  печальный факт обусловлен:

во-первых, внешней предпосылкой в виде существовавшей в Украине практики выдачи задёшево так называемых “пятилетних патентов” на изобретения без экспертизы по сути и существующей ныне практикой выдачи так называемых «декларационных патентов» с экспертизой только в отношении новизны;

во-вторых, внутренней неготовностью изобретателей пользоваться правом на регистрацию полезных моделей из-за недостаточной осведомлённости относительно их сущности и преимуществ, которые могут во многих случаях обеспечить патенты на них.  
 
Поэтому для успешного освоения этой относительной новинки мы должны:

осознать  смысл термина "полезная модель";

уяснить условия патентоспособности полезных моделей в Украине;

выявить отличия "полезных моделей" от "изобретений" и "промышленных образцов";

усвоить, кто и при каких условиях имеет  право получить патент на полезную модель в Украине, и как можно яснее представить типичные случаи, когда целесообразно патентовать именно "полезные модели", а не изобретения или промышленные образцы.

Терминология 
Термином "полезная модель" могут быть обозначены: во-первых, не материальные предметы, как может показаться на первый взгляд, а идеи; 
во-вторых, только такие идеи, которые относятся к устройствам (но не к способам, не к веществам, включая химические соединения и смесевые композиционные материалы, и не к штаммам микроорганизмов) и, в-третьих, только при условии, что эти идеи задают конструктивное выполнение устройств.

Соответственно, из смысла термина "идея" следует, что при подаче заявки на выдачу патента на полезную модель не надо приносить в Украинский институт промышленной собственности (Укрпатент) Департамента интеллектуальной собственности Министерства образования и науки Украины какое-либо устройство в натуре. Достаточно принести его описание в виде текста и чертежей, которые подготовлены по установленным правилам. Все патентоведы, включая экспертов Украинского института промышленной собственности (Укрпатент), именно так должны понимать смысл термина "идея". Поэтому недоразумения, которые могут возникнуть между ними и авторами полезных моделей авторы в большинстве случаев должны принимать на свой счёт.

Соответственно  же, следует помнить, что термин "устройство" в патентном деле обозначает: 
a) по меньшей мере - одну пригодную для использования во многих более сложных устройствах деталь, внешняя (геометрическая) форма которой определяет её назначение и которая (только наряду с формой!) может быть охарактеризована материалом и/или относительными (как правило, безразмерными) параметрами (например: соотношением размеров или масс, коэффициентом преломления или термического расширения и т.д.); 
б) как правило - какой-либо (также пригодный для использования во многих более сложных устройствах) узел (блок), состоящий по меньшей мере из двух (необязательно разных) деталей, характеризуемый наряду с признаками используемых деталей статической или кинематической (в механике), или электрической (в электро-, радио- или вычислительной технике), оптической, электромагнитной или иной связью (связями) между ними; 
в) довольно часто - какую-либо состоящую по меньшей мере из двух (необязательно разных) узлов (блоков) машину в целом, характеризуемую признаками используемых узлов и связями между узлами и

г) весьма редко - систему машин, характеризуемую  признаками используемых машин и связями между машинами.

Трактовка смысла термина "устройство" может стать (и нередко становится) предметом споров между авторами полезных моделей и экспертами. Обычно поводом для разногласий служит "размытость" границы между устройствами и слоистыми композиционными материалами.  
 
Например, очередной вариант многослойного трикотажного полотна может быть отнесен как к слоистым композиционным материалам, так и к устройствам.  
 
В пользу первой трактовки свидетельствует то, что геометрическая форма деталей (одежды, или облицовки салонов автомобилей и т.д.) из такого трикотажа не присуща самому трикотажу и что потребительские свойства такого трикотажа обусловлены преимущественно химическим составом использованных нитей, а признак состава характерен именно для композиционных материалов.

В пользу второй трактовки свидетельствует то, что многослойный трикотаж обычно характеризуется специфическими взаиморасположением и взаимосвязями деталей (нитей) внутри конструктивных узлов (слоёв) и специфическими же взаиморасположением слоёв и взаимосвязями между ними, то есть признаками, которые характерны именно для устройств.  
 
Выбор в пользу одного из двух возможных вариантов будет зависеть от того, на чём именно: на химическом составе, или на конструктивных особенностях - будет сделан акцент в заявке на выдачу патента.

Практическим  подтверждением возможности регистрации  слоистых материалов как устройств  служит патент Украины №395, выданный на “Многослойный упаковочный материал”, включающий последовательно (считая с  внешней, обращённой к потребителям стороны) соединённые подходящим связующим слои полипропиленовой плёнки, алюминиевой фольги и бумаги. Ещё одним примером трудности разграничения полезных моделей и композиционных материалов могут служить абразивные изделия, например, пилы, изготовленные из поштучно закреплённых в связке "крупных", т.е. видимых невооружённым глазом, абразивных зёрен.

О тонкостях формулировок

Однако  основным полем разногласий между  экспертами и авторами стало толкование смысла термина "конструктивное выпонение  устройства", ибо этот термин согласно заключительному абзацу п.2 ст.6 упомянутого Закона должен обозначать "объект полезной модели". 
 
При буквальном толковании такой формулировки у некоторых экспертов возникал соблазн требовать от заявителей чуть ли не рабочие чертежи тех устройств, правовая охрана которых испрашивается в виде полезных моделей, и были попытки отказывать в выдаче патентов на полезные модели в области электронной техники в случаях, когда соответствующие устройства были раскрыты только на уровне блок-схем. 
Однако должно быть ясно, что характерная для рабочей технической документации полнота и точность информации об устройствах, во-первых, излишня для нужд экспертизы и, во-вторых, (а это - главное) явно противоречит принципу свободной конвертируемости заявок на изобретения, относящиеся к устройствам, в заявки на полезные модели и наоборот. 
 
Этот принцип, известный из законодательства и практики патентных ведомств тех стран, где давно применяется охрана полезных моделей, действует и в Украине (см. ст.17 указанного Закона). 
 
Поэтому представление весьма абстрактных сведений о заявляемых устройствах в виде "структурных (блок-)схем", как это принято при подаче заявок на изобретения в гидравлике, радиотехнике, электронике и ряде других областей техники, или кинематических схем, как это принято при подаче заявок на изобретения в механике, вполне допустимо и при подаче заявок на полезные модели.

С учётом того же принципа свободной конвертируемости заявок на изобретения в заявки на полезные модели и наоборот должно трактоваться и требование "единства полезной модели" (второй абзац п.4 ст.12 Закона). Действительно, если заявка на выдачу патента на относящееся к устройству изобретение может быть признана удовлетворяющей требованию единства изобретения в случае, когда заявлена группа взаимосвязанных технических решений типа "альтернативные варианты осуществления изобретательского замысла" или типа "часть-целое", то и заявка на выдачу патента на любую аналогичную группу полезных моделей должна считаться соответствующей указанному требованию.

Условия патентоспособности

Полезные  модели в Украине патентоспособны  при двух условиях:

1. если  они обладают "мировой новизной" и если они "промышленно  применимы" (ст.7 Закона).

Эти условия  кажутся заявителям несущественными, ибо согласно третьему абзацу п.7 ст.15 Закона при положительном итоге формальной экспертизы заявки патенты Украины на полезные модели (как ранее – пятилетние патенты) могут быть выданы "на страх и риск" физических и/или юридических лиц, которые указаны в заявлениях как патентообладатели. 
 
Однако из сказанного не следует, что можно без оглядки на элементарную мораль и принципы добросовестной конкуренции заявлять всё, что приглянулось на стороне, ибо согласно ст. 28 Закона патентообладатели могут лишиться патентов по инициативе третьих, кроме заявителя и экспертов, лиц либо по решению Апелляционного совета, которое принято по возражению, поданному в течение шести месяцев с даты официальной публикации сведений о зарегистрированной полезной модели, либо по решению суда - в любой момент оставшегося срока действия патента.

Поэтому качество заявок на полезные модели должно быть таким, чтобы риск получения "инвалидных" патентов был минимален. Очевидно, что  составление таких заявок требует  глубокого профессионализма от патентоведов и, в особенности, умения предвидеть возможные мотивы оспаривания патентов третьими лицами, не говоря уже об умении исключать нарушения правил составления заявок.  
 
Чем отличаются полезные модели от изобретений

Два отличия "полезных моделей" от "изобретений" мы уже упомянули. 
Первое, явно указанное, состоит в том, что объектами охраны в качестве полезных моделей могут быть только устройства.  Второе было указано неявно. Оно состоит в том, что от полезных моделей не требуется "изобретательский уровень". Это означает, что полезные модели по существу эквивалентны добротным рационализаторским предложениям недавнего прошлого. Это даёт возможность активно патентовать многие разработки народных умельцев ради их собственного блага и блага тех предприятий, на которых они работают. 
Третье отличие заключается в меньшем предельном сроке действия патента на полезную модель (до июля 2000 года - 5 лет с даты подачи заявки в Укрпатент с правом продления на 3 года, а ныне – 10 лет с даты подачи заявки) в сравнении с патентом на изобретение (20 лет с даты подачи заявки в Укрпатент ).

Отсутствие  условия "изобретательский уровень" особенно ценно, ибо в случаях, когда  заявки на патенты были оформлены  грамотно и предметами притязаний послужили  собственные разработки, выполнение условий новизны и промышленной применимости будет гарантировано, а полученные патенты будут практически неоспоримы. 
Принципиальное отличие "полезных моделей" от "промышленных образцов" состоит в том, что первые должны относиться к сущности устройств и обеспечивать новый "технический результат", а вторые - к их внешнему виду и обеспечивать преимущественно эстетический и эргономический (в смысле удобства использования человеком) эффект. Именно это различие должно быть использовано при обосновании выбора объекта охраны: полезной модели, или промышленного образца - в "пограничных случаях". 
Например, рисунок протектора шин нередко имеет вид весьма привлекательного орнамента, но служит преимущественно достижению технического результата - улучшению сцепления с грунтом или дорожным покрытием, а форма какой-либо рукоятки может быть весьма технологичной, но должна обеспечивать преимущественно эргономический эффект. Соответственно, в первом случае предпочтительнее получить патент на полезную модель, а во втором - на промобразец.

Получение патента на полезную модель

Право на получение патента на полезную модель (см. раздел 3 Закона, статьи 8-11) имеют:

либо  автор (соавторы);

либо  наследник(и) указанных авторов (соавторов), если автор (или какой-либо из соавторов) не успел(и) при жизни подать заявку на выдачу патента;

либо  работодатель автора (соавторов), если его право на получение патента  на "служебную" полезную модель было предусмотрено в условиях найма  работник(а,ов) или он заключил с  ним(и) договор о патентовании;

либо  любой иной, кроме наследника или работодателя, правопреемник, с которым управомоченны(й,е) автор (соавторы) заключил(и) договор о патентовании полезной модели, о распределении расходов на патентование, о порядке пользования и распоряжения имущественными правами на основе патента и о распределении доходов, ожидаемых от коммерческой реализации имущественных прав.

Здесь весьма важно отметить малознакомое не искушённым в юридических тонкостях  изобретателям различие "права  авторства" и "имущественных прав" на полезную модель
Право авторства всегда принадлежит автору (соавторам) и только ему (им). Это право: 
а) относится к идеальному содержанию полезной модели (т.е. к информации о каком-либо устройстве, которая - в случае патентования - содержится в "формуле полезной модели"), 
б) неделимо,

в) возникает  при любом объективном представлении  полезной модели под именем автора (соавторов) для свободного ознакомления, будь то в форме описания или "в  натуре", 
г) действует бессрочно, если не будет в судебном порядке оспорено по мотиву плагиата, 
д) не переходит к другим физическим или юридическим лицам ни путём наследования, ни путём договорной правопреемственности и

е) служит достаточным основанием для полного (в случае патентования полезной модели на имя автора или всех соавторов) или частичного (во всех остальных случаях) участия автора (соавторов) в имущественных правах.

Имущественные же права относятся к устройствам, воплощающим в себе творческие замыслы  создателей полезных моделей. Эти права  делимы, наследуемы и могут быть частично или полностью уступлены (проданы, подарены). Раздел имущественных прав между авторами полезных моделей и их работодателями или иными правопреемниками происходит в соответствии с рыночным принципом спроса и предложения и с учётом денежных оценок вкладов сторон в ожидаемый доход.

Когда патентование целесообразно?

Патентование  именно полезных моделей, а не изобретений  целесообразно в случаях двух типов:

когда вследствие установленного при экспертизе по существу отсутствия изобретательского  уровня приходится вынужденно преобразовывать заявки на изобретения в заявки на полезные модели;

когда до подачи заявок проведены маркетинговые  исследования, обосновавшие предпочтительность патентования полезных моделей.

Случаи  первого типа не требуют особых комментариев. 
Случаи второго типа обычно связаны с учётом следующих критериев

а) в техническом аспекте:

— короткий (до 10 лет) жизненный цикл изделия  от постановки задачи до полного морального износа (таковы, например: оснастка для  производства микросхем; бытовая техника, включая радиоаппаратуру, пылесосы, холодильники и т.д.; ориентированные на мелко- или среднесерийное производство инструменты для механической обработки; химические аппараты для изготовления малотоннажных продуктов; игрушки и т.п.), 
— очевидная возможность многократного усовершенствования поставленного на производство изделия,

— очевидная  возможность создания множества  ориентированных на разные сегменты рынка вариантов конструкции;

оздавши(й,е) полезную модель собственным трудом и на собственные средства;

работодателя  или по поручению (и за счёт) работодателя, если работодатель отказался от своего  
б) в экономическом аспекте:

— высокая  эластичность спроса (вынуждающая производителя  систематически удешевлять товар с изменением конструкции),

— потребность  в быстрой (в сравнении с темпами  патентования изобретений) монополизации сегмента рынка,

— ограниченность финансовых ресурсов на нужды патентования и поддержания патентов в силе. 
Разумеется, практическое использование указанных и некоторых других менее важных условий требует определённых знаний, умений и навыков. Но их приобретение - дело наживное. Поэтому остаётся надеяться на то, что изобретатели обратят пристальное внимание на полезных модели и смогут использовать этот вид объектов охраны значительно чаще, чем это наблюдается в Украине.
 

ЗНАК  ДЛЯ ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

  Підстави вважати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг.

      Запитання: Чи є підстави вважати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг, якщо за результатами судової експертизи встановлено, що досліджуване словесне позначення за цим свідоцтвом не може ввести споживача в оману щодо особи, яка виробляє товар, у зв'язку з відсутністю у цього позначення розрізняльної здатності?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ.

Відповідь: Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-ХП із змінами і доповненнями (далі — Закон) знак — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнений товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

       Ст. 495 ЦК України встановлює, що  майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право  на використання торговельної марки;

2) виключне  право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне  право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші  майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

      Особи, що є суб'єктами, яким  належать майнові права інтелектуальної  власності на торговельну марку,  набувають право на її використання для позначення відповідних товарів чи послуг на всій території України.

      Для здійснення майнових прав інтелектуальної власності на знак в Україні необхідно набути ці права в порядку, встановленому Законом. Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом.

      Положеннями статті 6-quinquies B Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року із змінами від 02.10.1990 (далі — Паризька конвенція) встановлено, що «знаки, що підпадають під дію цієї статті, можуть бути відхилені при реєстрації чи визнанні недійсними лише в таких випадках: І. Якщо знаки можуть порушити права, набуті третіми особами в країні, де витребовується охорона; 2. Якщо знаки позбавлені будь-яких відмітних ознак або складені виключно із знаків чи вказівок, що можуть застосовуватися у торгівлі для позначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, місця походження продуктів чи дати їх виготовлення, або таких, що стали загальноприйнятими в повсякденній мові чи у добросовісних та узвичаєних торговельних звичаях країни, де витребовується охорона».

      Відповідно до норм статті  6-quinquies С    Паризької конвенції  для того, «шоб визначити. чи  може бути знак предметом охорони,  необхідно враховувати всі фактичні обставини, особливо тривалість застосування знака». Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону не можуть одержати правову охорону зокрема позначення, які не мають розрізняльної здатності. Відповідно до п. 4.3.1.4. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95 № 116, в редакції наказу від 20.08.97 № 72 (далі — Правила) «до позначень, що не мають розрізняльної здатності, відносяться:

      -позначення, які складаються лише  з однієї літери, цифри, лінії,  простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання;

      -реалістичні зображення товарів,  якщо вони заявляються на реєстрацію  як знак для позначення цих товарів;

      -тривимірні об'єкти, форма яких  обумовлена виключно функціональним призначенням, якщо такий об'єкт заявляється як знак;

      -загальновживані скорочення;

      -позначення, які тривалий час  використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики, і втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки відносно таких товарів». При цьому відповідно до положень Правил при прийнятті рішення про можливість реєстрації знака, який містить вищезазначені позначення, враховуються всі відомості, що свідчать на користь реєстрації знака, зокрема вимога заявника про застосування статті   6-quinquies  Паризької конвенції і особливо тривалість використання знака, якшо відповідні відомості надані заявником.

    Згідно із п.   15 ст.   10 Закону під час . кваліфікаційної   експертизи   перевіряється відповідність  заявленого позначення умовам  надання правової охорони, визначеним  Законом.

Згідно  із ч. 2 ст. 495 ЦК України та п. 4 ст. 5 Закону обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака для товарів і послуг (торговельної марки) та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг з наведеними у ньому копією внесеного до реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг. Відповідно до пунктів 1. 2 ст. 16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

     Підпунктом «а» п. 1 ст. 19 Закону  передбачено, шо свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

     Таким чином, дійсність виданого, у встановленому порядку, за  результатами кваліфікаційної експертизи, свідоцтва на знак для товарів  і послуг підтверджується са' мим фактом його наявності.  Відсутність же у зареєстрованого позначення розрізняльної здатності за результатами судової експертизи може бути підставою для визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг на це позначення у судовому порядку згідно з наведеними нормами статті 19 Закону.

Чи  необхідно заявляти судовий позов

Запитання: Чи необхідно заявляти судовий позов про визнання недійсною на території України міжнародної реєстрації на знак згідно з Мадридською угодою та про зобов'язання Державного департаменту " інтелектуальної власності надіслати відповідне повідомлення до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі — Міжнародне бюро) про визнання недійсною такої реєстрації на території України, у разі, коли базова, стосовно міжнародної реєстрації, реєстрація у країні походження вже припинена?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ

Відповідь: Відповідно до ст. І Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі — Закон) знак — це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Підпунктом «а» п.1 ст. 19 Закону передбачено, що свідоцтво може бути визнане у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Згідно  з ч. І ст. 4 Мадридської угоди  про міжнародну реєстрацію знаків з  дати реєстрації, проведеної в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3 ter цієї угоди, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у разі, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Щодо  умов реєстрації та незалежності охорони  одного й того ж знака в різних країнах ст. 6 Паризької конвенції про охорону промислової власності встановлено, що умови подання заявки та реєстрації товарних знаків визначаються в кожній країні Союзу її національним законодавством; проте знак, заявлений громадянином країни Союзу в будь-якій іншій країні Союзу, не може бути відхилений чи визнаний недійсним на підставі того, що він не був заявлений, зареєстрований чи відновлений в країні походження; знак, який належним чином зареєстрований в будь-якій країні Союзу, розглядається як незалежний від знаків, зареєстрованих в інших країнах Союзу, включаючи країну походження.

Стосовно  охорони знаків, що зареєстровані в одній країні Союзу, в інших країнах Союзу ст. 6 quinquies Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року встановлено, що товарні знаки, які підпадають під дію цієї статті, можуть бути відхилені під час реєстрації чи визнані недійсними лише в таких випадках:

1. Якщо знаки можуть порушити права, набуті третіми особами в країні, де витребовується охорона.

2. Якщо знаки позбавлені будь-яких відмітних ознак або складені виключно зі знаків чи вказівок, що можуть застосовуватись у торгівлі для позначення виду, якості, кількості, призначення, вартості, місця походження продуктів чи дати їх виготовлення, або таких, що стали загальноприйнятими в повсякденній мові чи у добросовісних та узвичаєних торговельних звичаях країни, де витребовується охорона.

3. Якщо  знаки суперечать моралі чи  громадському порядку та, особливо, якщо вони можуть ввести в оману громадськість. Мається на увазі, що знак не може розглядатись як такий, що суперечить громадському порядку, з тієї єдиної причини, що він не відповідає будь-якому положенню законодавства про знаки, за винятком випадку, коли саме це положення стосується громадського порядку.

Щодо  строку дії міжнародної реєстрації, її незалежності та припинення охорони  в країні походження, то згідно з  частинами 2-4 ст. 6 Мадридської угоди  про міжнародну реєстрацію знаків, по закінченні строку в п'ять років від дати міжнародної реєстрації ця реєстрація стає незалежною від національного знака, попередньо зареєстрованого в країні походження, з урахуванням наступних положень; охорона, що виникає внаслідок міжнародної реєстрації знака, незалежно від того, була вона предметом передання прав чи ні, не може бути затребувана повністю або частково, якщо протягом п'яти років віддати міжнародної реєстрації національний знак, раніше зареєстрований у країні походження відповідно до статті 1, вже не користується повністю або частково правовою охороною у даній країні. Це положення застосовується також для випадку, коли правова охорона припиняється пізніше внаслідок порушення судової справи, початої до закінчення п'ятирічного строку; у разі виключення знака з національного реєстру, здійсненого на прохання заявника чи ех оfficio, відомство країни походження буде вимагати від Міжнародного бюро виключити знак з Міжнародного реєстру; Бюро здійснить цю операцію. В разі порушення судової справи згадане відомство пересилає Міжнародному бюро ех оfficio або на вимогу позивача копію позовної заяви чи будь-якого іншого документа, який підтверджує цей позов, а та-кюй остаточне рішення суду; Бюро робить відмітку про це в Міжнародному реєстрі.

Таким чином, якщо дія міжнародної реєстрації цього знака не припинена, для визнання недійсною такої реєстрації на території України необхідно подавати відповідний судовий позов до судів України.

Заборона іншій особі використовувати знак

     Запитання: Як я, громадянин Російської Федерації і власник свідоцтва України на знак для товарів і послуг «ВИА «Лейся песня», можу заборонити іншій особі використовувати мій знак під час проведення гастрольного туру «псевдо»-групи «Лейся песня!» містами України?

Відповідає: Інна ШАТОВА,заступник начальника управління правового забезпечення промислової власності - начальник відділу організації захисту прав Державного департаменту інтелектуальної власності, м. Київ

Відповідь: відповідно до законодавства України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать власнику відповідного свідоцтва або власнику міжнародної реєстрації (частина друга статті 495 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України).

Відповідно  до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі — Закон) право власності на знак підтверджується свідоцтвом. Власник свідоцтва має право використовувати зареєстрований знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключного права забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, схоже із зареєстрованим знаком, щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг, якщо в результаті такого використання це позначення і знак можна сплутати (стаття 16 Закону).

Статтею 20 Закону передбачено, що будь-яке посягання  на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, у тому числі здійснення без згоди власника свідоцтва дій, для яких необхідна його згода, та підготовка до здійснення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно  зі статтею 16 Закону свідоцтво на знак надає його власнику права використовувати знак. При цьому використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку   чи інший прикріплений до товару предмет, збереження такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та мережі Інтернет.

Знак  вважається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Також свідоцтво надає його власнику виключного права забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачене цим Законом:

-зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

-зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

-позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

-позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених із зазначеними в свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

    Виключне право власника свідоцтва  забороняти іншим особам використати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

-здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, додати пріоритету заявки;

-використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

-некомерційне використання знака;

-усі форми повідомлення новин і коментарів новин;

-добросовісне використання ними своїх імен чи адрес.

Згідно  з нормою цієї статті на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно  використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Захист  прав на торговельні марки (знаки  для товарів і послуг) в Україні  здійснюється в судовому та іншому встановленому законом порядку.

Правові норми, що регулюють правовідносини, пов'язані із захистом прав інтелектуальної власності, зокрема на торговельні марки, містяться в Цивільному, Господарському, Кримінальному, Митному кодексах України, Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших актах законодавства.

Захист  прав інтелектуальної власності  на торговельні марки здійснюється шляхом передбачених законом форм, засобів і способів захисту. Загальним є судовий порядок, а захист прав в адміністративному порядку здійснюється у випадках, прямо зазначених у законі.

    Захист прав на торговельні  марки здійснюється в межах  цивільного, адміністративного, кримінального і митного законодавства, а власник прав має можливість звернутися за захистом своїх прав до суду або до відповідних правоохоронних та контролюючих органів.

Згідно  з положенням частини першої статті 432 ЦК України будь-яка особа має  право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної  власності.

Відповідно  до статті 21 згаданого вище Закону юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону, а суди згідно з їхньою компетенцією вирішують, зокрема спори про порушення прав власника свідоцтва.

Таким чином, на підставі згаданих вище правових норм, у разі, якщо власник прав на торговельну марку вважає, що будь-яка особа порушує його права або охоронювані законом інтереси, то він має право звернутися за захистом своїх прав до суду.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами або посадовцями не допускаються.

Принагідно  повідомляємо про те, що сьогодні переважна  кількість справ, пов'язаних з торговельними марками, у тому числі з порушеннями прав на них, розв'язується судами в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства.

При розгляді'справ  цієї категорії суд зобов'язаний виходити із суті порушення, завданої майнової і моральної шкоди, а також з можливого доходу, який міг би отримати порушник.

Таким чином, на підставі викладених правових норм щодо захисту прав інтелектуальної власності на торговельні марки, описаних вище способів і засобів захисту таких прав, інфраструктури державних органів, які здійснюють захист, та їх компетенції, здійснюється захист прав інтелектуальної власності на торговельні марки як національними власниками прав, так і іноземними.

Чи   можуть   договори бути визнані недійсними, якщо вони були укладені без попередньої згоди Фонду державного майна України?

Запитання: Чи   можуть   договори,   укладені   державним   комерційним підприємством, які стосуються передання прав на торговельні марки (попередній договір уступки прав на торговельні марки, договори про передання прав на торговельні марки), бути визнані недійсними, якщо вони були укладені без попередньої згоди Фонду державного майна України?

Відповідає:  Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора журналу «ІВ» з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ

  Відповідь: частиною другою статті 495 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) визначено, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну   марку   належать  володільцю відповідного свідоцтва.

Згідно  із загальними нормами ЦК України щодо цивільно-правових договорів договір вважається укладеним, якщо між сторонами належним чином досягнута згода щодо всіх суттєвих умов. При цьому суттєвими умовами є умови, визнані такими законом або необхідні для даного виду договору, а також умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Права передані за договором повинні бути чітко в ньому визначені, інакше спрацьовує загальний принцип, відповідно до якого права, не зазначені в договорі, вважаються такими, що не передані (ст. 1109 ЦК України).

Статтею 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Відповідно до частини другої статті 182 Господарського кодексу України (далі — ГК України) попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

Статтею 1113 ЦК України передбачено, що за договором  про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності  одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше. Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становише творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

      Відповідно до частини першої  статті 203 ЦК України зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У статті 215 ЦК України уточнюється, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно  зі статтями 215, 216 ЦК України суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності. У кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Частиною  п'ятою статті 75 ГК України передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами. Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Відповідно  до статті 1 Закону України «Про оподаткування  прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється  від коштів, цінних паперів, деривативів  та нематеріальних активів є матеріальним активом. Об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку є нематеріальним активом.

Таким чином, згідно з чинним законодавством нематеріальні активи (у тому числі права на торговельні марки) не відносяться до основних фондів підприємства, а тому можуть бути відчужені без попередньої згоди Фонду державного майна України, відповідно, договори, укладені державним комерційним підприємством, які стосуються передання прав на торговельні марки (попередній договір уступки прав на торговельні марки, договори про передачу прав на торговельні марки), не можуть бути визнані недійсними на цій підставі.

Регистрация эмблемы фирмы

2010-11-21

Вопрос:

На  эмблеме нашей  фирмы есть изображение  названия фирмы, с  использованием графики  и цветного шрифта, причем на английском языке. Можем ли мы зарегистрировать права  на эмблему как  на товарный знак или  промышленный образец (патент)?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

В отношении  таких эмблем можно осуществить  как регистрацию товарного знака, так и патента на дизайн (промышленный образец). Возможна и двойная регистрация.

Каждый  из указанных объектов охраны (товарный знак или промышленный образец) имеет свои достоинства и недостатки по отношению к другому. Регистрация эмблемы в качестве товарного знака позволяет обеспечить неограниченный срок охраны, путем продления на каждые очередные 10 лет в последний год окончания текущего срока. Патент же на промышленный образец имеет ограниченный срок действия – 10+5 лет с даты подачи заявки.

В то же время, товарный знак защищает одно вполне конкретное изображение и применять  можно именно такое изображение, либо с изменением его отдельных элементов, не влияющим на его различительную способность.

В рамках же патента на промышленный образец  можно защитить неограниченное количество вариантов выполнения эмблемы (по классу МКПО 11-05). Но в отношении товарного  знака для его защиты от незаконного использования можно прибегнуть к использованию понятия «сходство до степени смешения», которое достаточно эффективно позволяет защищаться от контрафакта даже в случае, когда знак не копируется, а несколько изменяется нарушителем.

Патент  же рассматривается в объеме представленных в нем фотографий образца и  совокупности существенных признаков  каждого варианта, и для установлении факта нарушения патента необходимо наличие в контрафактном изделии (эмблеме) всех признаков соответствующего варианта. Отразить же все возможные варианты выполнения в одном патенте зачастую бывает затруднительно.

Время получения охранного документа  по обоим объектам примерно одинаковое – 1-1,5 года с даты подачи заявки.

Затраты на регистрацию для товарных знаков смещены в сторону пошлин и, а для патентов на промышленные образцы в сторону работы по составлению заявки, в то время как пошлины для них невелики: в зависимости от классов МКТУ знака и вариантов образца начинаются с $500. Так что выбирайте объект охраны эмблемы исходя из поставленных задач и планируемого бюджета.

Нужно ли регистрировать товарный знак?

2010-11-28

Вопрос:

Я владелец веб-студии (являюсь  индивидуальным предпринимателем). Подскажите, есть ли смысл регистрировать товарный знак для  студии?

Лучше всего какой товарный знак регистрировать (графический, текстовый или  комбинированный)?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Товарный  знак всегда имеет смысл регистрировать, т.к. альтернативной защиты его от возможного незаконного использования нет.

Кроме того, это позволит относить на себестоимость  услуг фирмы (или предпринимателя) затраты на рекламу, связанную со знаком.

В процессе поиска (проверки новизны) знака выяснится, является ли он оригинальным и нет  ли схожих знаков, т.к. наличе последних может вызвать претензии их владельцев. Особенно это чувствительно через несколько лет работы, когда знак уже "раскручен", в него вложены большие средства, а приходится от него отказываться и проводить ребрендинг.

Ваша  студия оказывает, насколько я понял, услуги по веб-дизайну. Поэтому во всех сопроводительных документах, рекламных материалах и др. можно и нужно указывать свой товарный знак, что со временем при качественных услугах приводит к его узнаваемости потребителем и хорошему имиджу, что увеличивает востребованность услуг.

В отношении  выбора вида знака при регистрации (графический, словесный или комбинированный), то это зависит как от Вашего желания, так и от характера услуг, наличия  сильного элемента в знаке, преимущественных способов его распространения и других факторов. Если Вы не определились окончательно с дизайном знака и возможно его изменение со временем, то целесообразна регистрация словесного знака, что позволит в дальнейшем использовать слово в различном написании и с любой графикой.

Если  же графический элемент остается неизменным, то есть смысл регистрировать комбинированный знак. Но тогда согласно закону о товарных знаках его нужно  использовать именно в таком виде.

Если  же на практике словесный элемент  может использоваться отдельно, как и изобразительный, то есть смысл регистрировать их отдельно (если их возможно разделить и они композиционно не связаны).

Чаще  первичным регистрируется словесный  элемент, а затем, после выбора его  дизайна, уже комбинированный.

Будет ли нарушением прав использование элемента зарегистрированного товарного знака?

2010-11-30

Вопрос:

Зарегистрирован комбинированный  товарный знак, содержащий графический элемент  и слово, написанное оригинальным шрифтом. Представляется логичным, что владелец комбинированного товарного знака  истребовал у государства  защиты товарного  знака именно в том виде, который зарегистрирован.

Будет ли являться нарушением данного товарного  знака использование  на аналогичной продукции  только элемента товарного  знака - слова в  другом написании (в  том числе другим алфавитом - кириллицей/латиницей)?

 
Отвечает: поверенный патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Использованием  товарного знака считается его  применение на товарах и/или упаковке именно в том виде, в каком он зарегистрирован, хотя Закон о знаках считает использованием знака "также  его использование с изменением отдельных элементов, не меняющих его существа".

При этом согласно Закона о знаках незаконным использованием товарного знака  или сходного с ним до степени  смешения обозначения для однородных товаров считается использование  в гражданском обороте другим лицом без разрешения владельца знака.

При использовании  другими лицами только словесного элемента чужого комбинированного знака также  имеет место нарушение прав владельца  знака. При этом, как правило, не имеет  значения для установления факта нарушения прав владельца знака то, что нарушитель использует это слово в другом написании, другим шрифтом и т.п. То есть, нарушителем прав владельца комбинированного товарного знака считается использующий его как в целом, так и один из его элементов (словесный или изобразительный).

В качестве оговорки можно повторить установление однородности товаров/услуг сравниваемых обозначений, а также то, что все  элементы комбинированного обозначения  охраняются свидетельством (нет записи об исключении из охраны элементов знака).

Как защитить права на название фирмы

2011-05-31

Вопрос:

Мы, ООО "Рекламная  компания "РЕЙТИНГ", и есть какой-то господин, который использует название нашей компании с добавлением  слова "плюс". Предоставляет  он те же услуги, что  и мы. Возможно ли решить этот вопрос так, чтобы запретить последнему использование слова "РЕЙТИНГ" в своей деятельности?

 
Отвечает:
патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Возможность запрета и использование названия "РЕЙТИНГ" с добавлением слова "плюс" зависит от нескольких факторов.

Если  конкурент Вашей фирмы официально зарегистрировал фирму с таким  названием, т.е. "РЕЙТИНГ плюс", то запретить пользоваться таким  названием только на основании того, что Ваша фирма называется "РЕЙТИНГ", нельзя. При регистрации фирменного наименования (одновременно с регистрацией самой фирмы) в органах местного самоуправления обычно не проводится углубленный поиск подобных названий, тем более, по всей Украине, так как такая база есть только у Укрпатента. Поэтому на практике при регистрации фирмы в отделе регистрации субъектов предпринимательской деятельности просматриваются список названий местных фирм и не допускают буквального совпадения их названий. При этом чаще всего для регистрации новой фирмы довольно расхождения только в организационно-правовой форме (ООО, ВАТТ, ЗАО и т.д.) при совпадающем названии. В Вашем же случае названия отличаются более существенным образом: "РЕЙТИНГ" и "РЕЙТИНГ плюс", чего обычно вполне достаточно для регистрации фирмы.

Если  же Ваша фирма зарегистрировала название "РЕЙТИНГ" как товарный знак, это другая ситуация. В этом случае все зависит от того, у кого раньше возникло право на использование этого названия. Если приоритет у регистрации знака Вашей фирмы (относительно регистрации фирмы "РЕЙТИНГ плюс"), то Вы можете выдвинуть претензии к нарушителю прав как владельцы товарного знака и можете требовать от него прекращение рекламы, маркирование продукции этим обозначением и т.д. Нельзя запретить только пользоваться самим названием фирмы в документации, на вывеске и в других необходимых случаях, так как право на фирму предполагает и вменяет в обязанность этой фирме указывать свое название, например, на товаре.

Если  приоритет у регистрации фирменного наименования (относительно регистрации  Вами товарного знака) у фирмы-конкурента, то ситуация противополжная. Эта фирма может использовать свое название по усмотрению, а также может направить жалобу в Укрпатент (Апелляционную палату) с целью аннулирования Вашего товарного знака на основе более ранней регистрации фирменного наименования (п.3.ст.6 ЗУ "Об охране прав на знаки для товаров и услуг"). Если же ни у Вас, ни у фирмы-конкурента название не зарегистрировано как товарный знак, то это нужно немедленно сделать, что разрешит получить исключительные права на территории страны на это название (по крайней мере, относительно других фирм). А с фирмой-конкурентом потом можно бороться с использованием этого знака и более ранней регистрации Вашей фирмы, или не входить в конфликт. Во всяком случае, теперь Ваши позиции будут намного сильнее из-за наличия зарегистрированного знака и предъявить претензии без аннулирования его регистрации будет нельзя. А процедура аннулирования небыстрая и недешевая. Поэтому предлагаем срочно регистрировать знак (если это еще не сделано), в связи с чем прилагаем перечень сведений для подготовки регистрации и тарифы на регистрацию. Если же знак уже зарегистрирован, можем взяться за судебное преследование нарушителя из-за сходства названия "РЕЙТИНГ" и "РЕЙТИНГ плюс".

Пять  вопросов, после которых можно утверждать название новой торговой марки

Источник: "E-xecutive"

Выпадает  ли название из привычной  рутины?

Если  не выпадает, пробуйте по новой. В США  за прошлый год было зарегистрировано 260 тыс. новых названий торговых марок. От того, что вы сумеете втиснуться в эту кучу, толку будет мало. Если не хотите бесследно сгинуть, то нужно выглядеть непривычно, произноситься непривычно и предлагать непривычное послание, которое для клиента окажется неожиданным и весьма к месту.  
 
Перекашиваются ли от названия лица твоих конкурентов?

Зарегистрированное  название торговой марки - это то, что  вашим конкурентам у вас не отнять никоим образом. Поэтому всякий раз при его виде они должны вздрагивать. Если вы полагаете, что  они ваше название в упор не увидят или придумают что - то получше, тогда выкиньте его из своего списка.  
 
Завораживает ли название обещанием чудесного?

Если  нет, то не утверждайте его. Классное название подобно маленькой поэме. Каждая его буква, каждое его слово  и каждый его звук, работая в унисон, несут всем покупателям этого мира послание вашей фирмы. Вот только слишком часто названия выбираются под сиюминутные нужды, а не на перспективу. Ради каких солнцезащитных очков рука охотнее тянется к кошельку - "Антиблик" (Antiglare) или "Светозапрет" (RayBans)? Душа лежит к тому, что поуютнее и помягче.

Если  хорошенько поразмышлять, то выбор  правильного названия торговой марки  окажется тяжелейшей маркетинговой  задачей. Но, с другой стороны, что  может быть важнее? Правильное название - это краеугольный камень прочных взаимоотношений между продуктом и его покупателем. Это тот самый заветный единственный и самый мощный маркетинговый инструмент. И конкуренты должны сгорать от желания его украсть.  
 
Намекает ли название на выгодную особенность?

Если да, тогда сделайте так, чтобы в течение следующих десяти лет эта выгода была самым притягательным моментом для покупателей. От этого зависит успех или провал торговой марки.  
 
Не напрягает ли вас название?

Если  не напрягает, тогда название, может  статься, и удачное, но ничего особенного собой не представляет. Оскар Уайльд однажды сказал, что идею, которая не опасна, с превеликим трудом можно назвать идеей. То же самое верно в отношении названия. Классное название всегда на что - то провоцирует. Оно как бы подмигивает - ну - ка, попробуй! Вот что привлекает к торговой марке клиентов и рынок сбыта. И тогда все остальные могут дергаться сколько душе угодно.  
 
ОСОБЕННОСТИ ОХРАНЫ И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ОБЩЕИЗВЕСТНЫХ ЗНАКОВ
 

Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.  
ВЛАСОВА Галина ведущий специалист по интеллектуальной 
собственности

Последние десятилетия развития мировой экономики  характеризуются стремительным  ростом промышленности, расширением  торговых отношений и экономического сотрудничества между государствами. В связи с этим существенно возросла роль знаков для товаров и услуг как обозначений, которые не только указывают на производителя, но и отображают его репутацию. В большинстве случаев именно удачно придуманный логотип или изображение становятся залогом успеха той или иной компании на рынке, ее визитной карточкой. Знак делает конкретный товар или услугу узнаваемой среди множества подобных, и потребитель имеет возможность ориентироваться на рынке и выбирать понравившегося ему производителя. Часто знак, хорошо зарекомендовавший себя на рынке определенных товаров или услуг, становиться впоследствии залогом популярности новой продукции того же производителя. Покупатель, доверяя его качеству, уже не будет сомневаться в выборе при покупке новой, еще неизвестной ему продукции. Таким образом, знак для товаров и услуг стал одним из основных условий продвижения товара или услуги на рынке.

Однако  разработка и введение нового знака  в хозяйственный оборот, создание масштабной рекламной кампании и дальнейшая его популяризация среди потребителей требует огромного количества времени, немалых материальных затрат, а также привлечения большого числа специалистов в данной области. К тому же это связано с определенным риском, т.к. трудно предсказать, насколько хорошо воспримет знак потребитель и будет ли обозначение достаточно популярным и узнаваемым. Прежде чем ввести новый знак на рынок, производитель должен провести основательные исследования, тесты, социологические опросы и т. д. с целью выявления влияния знака на потенциальных потребителей, но и после этого он не застрахован от неудачи.

Поэтому все чаще стали иметь место  случаи, когда недобросовестные производители, желая "снять сливки", играют на популярности хорошо известных знаков, которые путем длительного использования и широкой рекламы зарекомендовали своего владельца с наилучшей стороны. Подобные ситуации можно наблюдать во многих странах с достаточно развитой торговлей, причем проявления такого "пиратства" могут быть самыми разнообразными.  
1. Регистрация и использование общеизвестного знака на территории государства, где этот знак еще не имеет правовой охраны или даже не используется.  
Пример: Фирма А, производитель безалкогольних напитков, начинает свою деятельность на территории государства N. Для маркировки продукции фирма регистрирует знак "Холодок". Благодаря качеству продукции и широкой рекламной кампании, напитки "Холодок" завоевали большую популярность среди потребителей страны N. В это время фирма В, узнав о популярности напитков "Холодок", регистрирует знак "Холодок" на свое имя на территории государства М. Через некоторое время фирма А расширяет территорию сбыта своих напитков и выходит на рынок государства М.  
Результат:  
- фирма А становится нарушителем свого же знака "Холодок"; 
- фирма А вынуждена вести переговоры с нарушителем В относительно использования знака "Холодок".  
 
2. Регистрация и использование общеизвестного знака для неоднородных товаров.  
Пример: Фирма С является производителем молочной продукции под товарным знаком "Му-му". Ее продукция занимает значительный сегмент рынка молочной продукции, а знак "Му-му" известен широкому кругу потребителей. В это время фирма D регистрирует знак "Му-му" в отношении производства детских игрушек и начинает их производство под этим знаком.  
Результат: - потребитель введен в заблуждение относительно производителя детских игрушек, т.к. думает, что фирма С расширила свою деятельность; - происходит ослабление различительной способности знака "Му-му", т.е. он перестает указывать на одного производителя.

3. Подделка  общеизвестного знака.  
Пример: На рынке имеется "раскрученный", уже хорошо известный потребителям знак ": ОРТЕКС" фирмы Е, которая производит канцтовары. Пользуясь популярностью этого знака, фирма F производит аналогичную продукцию под знаком ":| ОРЛЕКС". 
Результат: - фирма Е терпит убытки, т.к. определенный процент продаж приходится теперь на фирму F. - потребитель, путая визуально похожие знаки, покупает продукцию не того производителя, и, соответственно, другого качества.

4. Регистрация  нарушителем общеизвестного знака  в качестве доменного имени  в сети Интернет.  
Пример: На рынке бытовой техники существует крупная компания "TERRA", которая имеет свои представительства во многих странах. Знак "TERRA" известен широкому кругу потребителей этих стран. В это время рядовой гражданин страны М создает сайт с адресом www.terra.m, регистрирует его на свое имя и размещает на нем информацию частного характера.  
Результат: - фирма "TERRA" не может разместить о себе информацию для пользователей страны М; - пользователи Интренет и потенциальные потребители продукции фирмы "TERRA" в стране М не находят интересующую их информацию в глобальной сети. 
 
Данные случаи недобросовестного использования общеизвестных знаков являются наиболее распространенными в мировой практике. Однако существует еще много возможностей использования популярности чужого знака для извлечения собственной выгоды. К тому же развитие экономики и торговых отношений часто создает ситуации, которые играют на руку нарушителям. Проблема охраны общеизвестных знаков является одной из наиболее актуальных в сфере обращения товарных знаков на сегодняшний день. Каким образом разработать эффективные меры по недопущению использования хорошо известных обозначений третьими лицами? Как предусмотреть все виды возможных нарушений и предотвратить их? Есть ли универсальные критерии для четкого установления границ нарушения? Как однозначно решить, является ли знак общеизвестным или нет? Подобные вопросы остаются открытыми в законодательствах многих стран, несмотря на попытки законодателей создать нормативно-правовую базу для эффективной охраны общеизвестных знаков.  
 
Отправной точкой для разработки таких положений можно считать статью 6 bis Парижской конвенции по охране промышленной собственности. Страны-участницы взяли на себя обязательство не регистрировать или отклонять регистрацию знаков, которые представляют собой имитацию, повторение или перевод знака, признанного в этой стране общеизвестным. Следующим шагом по разрешению проблемы охраны общеизвестных знаков стала Совместная резолюция о положениях в отношении охраны общеизвестных знаков. Этот документ получил статус рекомендаций Генеральной Ассамблеи ВОИС. Его положения не являются обязательными, однако могут использоваться государствами в процессе разработки законодательства в области охраны общеизвестных знаков.  
 
Кроме документов ВОИС, общеизвестные знаки упоминаются в Соглашении по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности (ТRIPS). Статья 16 (3) определяет, что страны, входящие в ВТО, должны предоставлять охрану общеизвестным знакам также относительно неоднородных товаров, если такое использование будет вводить в заблуждение потребителя. Это относиться, прежде всего, к "знаменитым" знакам, которые приобрели известность среди широких кругов населения, независимо от того, являются ли они потребителями этой продукции. Стоимость таких знаков часто превышает стоимость всех материальных активов компании (см. Таблицу).

Каждое  государство решает проблему охраны общеизвестных знаков по-своему. Вот несколько примеров. В большинстве стран решение о признании знака общеизвестным выносит суд в ходе судебного разбирательства по вопросу столкновения знаков.  
 
Прежде всего нужно ввести понятие "общеизвестный знак" в законодательные акты; определить объем охраны, который будет предоставляться общеизвестным знакам; определить компетентный орган, уполномоченный выносить решения об общеизвестности знака; на основе Совместной резолюции ВОИС выделить факторы, принимаемые во внимание для признания знака общеизвестным на территории Украины; ввести государственный реестр общеизвестных знаков; установить виды наказаний за нарушение прав владельцев общеизвестных знаков. 

Что касается судебной практики по разрешению споров относительно нарушений прав на общеизвестные знаки, то, ввиду крайне ограниченной практики по этому вопросу, украинские юристы и судьи вполне могут использовать опыт своих зарубежных коллег, беря на вооружение наиболее удачные и эффективные методы борьбы с подобными нарушениями.  
 
Природа товарных знаков такова, что невозможно выработать универсальные правила для установления нарушения, общеизвестности, степени схожести знаков. В этом вопросе переплетаются не только проблемы юридического характера, но и психологические, социальные, экономические факторы, а также языковые особенности. Каждый человек воспринимает и оценивает конкретное обозначение по-своему, поэтому во многих конфликтных ситуациях нельзя однозначно ответить на вопрос: имело ли место нарушение или нет, особенно когда дело касается схожих знаков. Очень трудно установить границу, которая отделяет нарушителя от добросовестного владельца схожего знака. Поэтому решения ведомств и судов об установлении факта нарушения и неправомерного использования общеизвестного знака являются субъективными и в большинстве случаев зависят от умения сторон доказать свою правоту. Об этом свидетельствует и тот факт, что часто решения судов пересматриваются в высших инстанциях, а иногда по одному и тому же делу решение в пользу той или иной стороны меняется несколько раз.  
 
Однако изучение специфики данной проблемы и использование практики зарубежных ведомств и судов может сыграть положительную роль в процессе защиты прав владельцев общеизвестных знаков, а также предотвратить возможные нарушения в этой области.

                                                                                     © Власова Галина 
                                          ведущий специалист по интеллектуальной собственности 
                                         Агентство "ТОМАС"

ТОВАРНЫЙ  ЗНАК - ФИРМЕННЫЙ  ЗНАК КАЧЕСТВА! 

     Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.

   ЧЕРНЯВСКАЯ 
Елена Валерьевна 
Дипломированный специалист по интеллектуальной собственности

  Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.

       КУЦЕВИЧ Валерий Людвикович

Патентный поверенный Украины (рег.No.15)

   О былом и настоящем… «Вы помните? Вы всё, конечно, помните…»

Как хорошо было официальным производителям товаров  и услуг в СССР! 
Реальная конкуренция «за кошелёк покупателя» на внутреннем рынке практически отсутствовала. Внешняя торговля была монополией государства. Крупные потребители, то есть социалистические предприятия, независимо от фактических потребностей покорно оплачивали то, что им запланировал «купить» Госплан. Мелкие потребители, то есть граждане, обычно покупали то, что «выбрасывали» в магазины. В этих тепличных условиях государственные заводы, фабрики и совхозы, торговые комплексы, гостиницы и санатории обзаводились товарными знаками и знаками обслуживания только по принуждению социалистической державы, а лишённые выбора покупатели с тоской и завистью изучали знаки зарубежных фирм. Странно, что при социализме не только покупателям, но и производителям хотелось свободы. И получив её, они теперь могут искренне сказать… 
«Лучше быть нужным, чем свободным. Это я знаю по себе» 
Действительно, открытый всем внешним влияниям глобализирующийся свободный рынок оказался свободен только для покупателей. А эти привередливые субъекты то и дело воротят нос от слишком дорогой или некачественной продукции. Поэтому многие производители товаров и услуг чувствуют себя на рынке неуютно и готовы стимулировать платёжеспособный спрос любыми доступными методами и средствами. 
Важнейший из таких методов - реклама, которая практически невозможна без демонстрации потенциальным покупателям товарных знаков и знаков обслуживания. 
Эту потребность в знаках буквально кожей чувствуют продавцы всякого хлама, на котором в расчёте на «лохов» красуются этикетки с надписями «Rebok» вместо «Reebok», «BIG» вместо «BIC»M, «Chrisom Diana» вместо «Christian Dior» и т.д. и т.п. И хотя жуликов довольно много, честных производителей, которые не занимаются мимикрией и открыто выходят на рынок с целью создать себе хорошую репутацию, гораздо больше. 
Именно им адресована эта статья.

Что надо знать о знаках

Надо  знать, что товарные знаки и знаки  обслуживания:

·  должны быть условными «именами», с помощью которых покупатели различают однотипные товары или услуги разных, конкурирующих между собой производителей,

·  должны требовать минимума усилий при восприятии органами чувств,

·  должны исключать возможность смешивания с другими знаками,

·  должны быть пригодны к официальной регистрации в патентных ведомствах тех стран, на рынке которых оперирует собственник знака,

·  должны быть заявлены на регистрацию предпочтительно до выхода на рынок, чтобы потом не возвращать через суд то, что принадлежало Вам «по праву первой ночи» и

·  должны быть символом качества Вашей продукции. Начнём с классификации обозначений, которые могут служить «именами» товаров и услуг, и юридических и моральных ограничений на выбор таких «имён» ибо…

«Как  Вы яхту назовёте, так она и поплывёт…»

Обозначения, которые могут быть знаками для  товаров и услуг

По  количеству измерений  двумерные (плоские)
трёхмерные (объёмные)
По  типу воздействия на органы чувств возможных покупателей товаров только для  зрения
только  для слуха 
только  для осязания
только  для обоняния
только  для вкуса 
для двух и более органов чувств
По  видам средств, используемых в обозначениях товаров и услуг  иконические средства (рисунки)
комбинации  символов и рисунков
объёмные  изделия (например, упаковка)
наборы  звуков
источники запаха
вкусовые  добавки 
осязаемые выступы и/или впадины (рельеф)
отдельные 
символы
буквенные
цифровые 
наборы 
символов
наборы букв (слова)
наборы  цифр (числа)
буквенно-цифровые наборы
 

 

Обозначения, которые не могут быть знаками  для товаров и услуг 

Государственные гербы, флаги и эмблемы 
Любые официальные названия государств
Эмблемы и любые названия международных  организаций
Официальные контрольные, гарантийные и пробирные  клейма и печати
Изображения государственных наград и других отличий 
Официально  зарегистрированные сертификационные знаки 
Части общедоступных произведений искусства  без разрешения владельца авторских прав
Фамилии, имена, псевдонимы и производные  от них, портреты и факсимиле известных  в стране регистрации лиц без  их согласия;
Слова и словосочетания, которые в стране регистрации неблагозвучны или  неприличны по смыслу

 

Об экзотике…

В перечне  возможных обозначений в числе символов не упомянуты иероглифы, поскольку мы живём в европейской стране. Но и без них (и даже с учётом запрещённых к применению и регистрации обозначений) из таблицы выше видно, что фантазия разработчиков знаков для товаров и услуг ограничена очень слабо. Поэтому среди зарегистрированных и используемых на рынке знаков можно найти такие экзотические примеры, как: 
запах конского пота, исходящий от обивки кресел автомобилей марки «Мустанг», 
«синтетический» привкус лесных ягод в жевательной резинке, 
разные по реалистичности статуэтки животных на дорогих автомобилях, 
голограммы, которые наряду с обозначением производителя дополнительно должны служить свидетельствами подлинности происхождения товара, и т.д. 
Однако экзотика такого рода приемлема лишь тогда, когда затраты на воспроизведение знака существенно ниже цены украшаемого знаком товара, и практически неприемлема в знаках обслуживания. 
Поэтому приведенный в подзаголовке призыв к «правильному наименованию яхты» следует воспринять с тем большей серьёзностью, чем грандиознее Ваши планы по завоеванию рынка и чем меньше Ваш собственный стартовый капитал. Иначе, как в известном мультфильме, из «Победы» вполне может получиться «Беда» и Вам придётся завести книгу жалоб на самого себя. 
Наиболее цветистые примеры таких «бед» связаны с символическими и, особенно, словесными знаками для товаров и услуг. Так: 
число «777» как товарный знак для портвейна вполне хорош, но число «666» как знак для любых товаров и услуг вряд ли годится, ибо эту троицу цифр многие люди, даже понаслышке знакомые с каббалистикой и нумерологией, почитают числом дьявола; 
русский топоним «Жигули» как товарный знак известных автомобилей вполне приемлем для славянских стран, но не для Франции, где созвучное словечко «жиголо» служит обозначением молодого мужчины-бездельника, обирающего пожилых дам; 
безобидная в Украине, России и Белоруссии кириллическая надпись «Спички» для общеизвестного товара одноразового пользования неприемлема в Болгарии из-за намёка на невинность, которой также можно воспользоваться лишь один раз, а 
надпись латиницей «AXRAL» явно неприлична в Украине, России и Белоруссии. 
Однако и рисованные товарные знаки могут причинить вред при неосторожном употреблении. Например, попробуйте в Индии, где корова считается священным животным, воспользоваться красочной этикеткой для консервов из говядины! 
Остаётся надеяться, что Вы посоветуетесь со специалистами (в частности, с квалифицированными патентными поверенными) прежде, чем подать в Патентное ведомство Украины или иной страны заявку на выдачу свидетельства о регистрации знака.

Несколько полезных советов 

·  Помните, что Ваш знак служит не столько для рекламы товаров или услуг, сколько для рекламы Вас лично или Вашего предприятия как производителя и/или поставщика! Никогда не «лепите» его на брак! Ибо худая слава впереди бежит, а добрая сзади лежит…

·  Помните, что Ваш знак должен быть технологичным, то есть удобным в воспроизведении на любой единице товара или упаковки. Но не путайте технологичность с примитивом. Например, зарегистрированная как товарный знак фирменная бутылка для дорогих спиртных напитков, изготовляемая на поточной стеклодувной линии, вполне технологична даже при очень сложной на вид форме.

·  Помните, что Ваш знак должен быть доступен для восприятия той категорией покупателей, которой предназначены Ваши товары или услуги. Так, для привлечения зрячих, не страдающих дальтонизмом, можно пользоваться любыми цветами спектра, для дальтоников придётся ограничиться сочетанием чёрного и белого и, по желанию, формами шрифтов, а для слепых понадобится рельеф, воспринимаемый на ощупь. Аналогично, товары для дошкольников следует маркировать броскими рисунками.

·  Помните, что Ваш знак не должен вызывать у покупателя ассоциации со знаками других производителей! Иначе покупатели могут купить товар конкурента... А Вам это надо?

·  Помните, что Ваш знак – не картина в художественной галерее, возле которой любители живописи могут простоять целый день. Лаконичность – вот одно из основных требований к знакам. Только простые легко обозримые с разных положений знаки даже вопреки желаниям быстро бегущих покупателей способны «западать в душу»!

·  Помните, что зарегистрированным знаком надо пользоваться на практике, ибо через определённый (в разных странах - разный) срок регистрация может быть отменена судебным решением по иску Ваших «заклятых друзей» по аналогичному бизнесу.

·  Желательно, чтобы Ваш знак мог быть использован в дешёвой рекламе. Для этого наиболее предпочтительны символические знаки, в которых нет изысков с цветом или формой букв и/или цифр. Такие знаки без помощи очень дорогого телевидения легко «вкладывать в уши» покупателей в радиопередачах по «Маяку» даже во время путешествий и воспроизводить в рельефных изображениях для слабовидящих и слепых.

·  Желательно, чтобы первый в Вашем бизнесе знак по мере экспансии на рынке мог стать «родоначальником» длинной серии производных знаков, как это сделала, например, швейцарская (изначально шоколадная) фирма «Nestle», породив и зарегистрировав знак «Nescafe» для растворимого кофе и знак «Nesquik» для какао-напитка.

·  Желательно, чтобы Вы заранее позаботились о препятствиях для недобросовестных конкурентов, которые захотят «откусить от Вашего пирога», как это, например, сделала известная фирма «ADIDAS». В её арсенале товарных знаков во многих странах мира зарегистрированы не только искусственное слово «ADIDAS», но и стилизованный трилистник, и сочетание слова с трилистником. И тем самым была существенно затруднена имитация её продукции поставщиками дешёвых эрзацев.

·  Желательно, чтобы при выходе на рынок с не зарегистрированным знаком, Вы рядом с каждым изображением знака ставили предупредительный символ (д), который покажет конкурентам, «кто в доме хозяин». Документированные факты первого выхода на рынок с определённым обозначением товаров или услуг и систематического использования такого обозначения позволят Вам оспорить его недобросовестную регистрацию на имя иного физического или юридического лица.

·  Желательно, чтобы Ваш знак был изначально заявлен и официально зарегистрирован для как можно большего списка товаров и услуг. Тогда Вы после приобретения прочных позиций на рынке, сможете торговать правами на его использование даже для тех товаров и услуг, которые Вы сами не производите и не оказываете. Разумеется, что в лицензионных договорах Вы потребуете от лицензиатов обязательств «держать марку высоко»!

·  Не пользуйтесь предупредительным символом Т рядом с изображениями незарегистрированного в Патентном ведомстве знака. Такие действия могут существенно помочь конкурентам, если они пожелают обвинить Вас в недобросовестности. Надеемся, что Вы в принципе уяснили наиболее важные предпосылки для «бед» и «побед» во время вхождения в свободный рынок с применением знаков для маркировки товаров и услуг. Теперь без шуток попробуем разобраться в том,..

Что, где, как и когда делать с регистрацией знаков? 
Ответ на вопрос: «Что делать?» - довольно прост.Нужно с учётом сказанного выше разработать какое-либо конкретное обозначение и заявить его на регистрацию как товарный знак и/или знак обслуживания. Вы можете выполнить такую разработку сами, или с помощью сторонних специалистов-разработчиков. В первом случае Вы как «и швец, и жнец и на дуде игрец» естественно приобретаете на своё и только на своё имя права владеть, пользоваться и распоряжаться знаком как до, так и после его официальной регистрации. Во втором случае Вам в договоре о разработке проекта знака надо чётко оговорить, что сторонние специалисты после расчёта за оказанные ими услуги: во-первых, повсюду и навсегда лишаются каких бы то ни было авторских прав на своё творение и, во-вторых, никому, нигде и никогда не будут предлагать такое же или сходное до степени смешения  обозначение как знак для любых товаров и услуг. Особо отметим, что даже в странах, где приняты кириллические алфавиты, Вы для экономии средств при последующей регистрации в странах с латинской графикой можете создавать словесные знаки и регистрировать их «для домашнего употребления» с применением латиницы. Гораздо сложнее сформулировать ответы на тесно взаимосвязанные вопросы: «Где, как и когда регистрировать знаки для товаров и услуг?» 
Дело в том, что знаки реально необходимы лишь на тех географических сегментах мирового рынка, на которых Вы реально оперируете или намерены оперировать в ближайшие год-два и далее. Очевидно, что при выходе на рынок только одной страны, будь то Украина, Россия, Белоруссия, Китай, США и т.д., Вы должны начать регистрацию с соответствующего национального Патентного ведомства. При этом никакого официального разрешения на регистрацию знаков за границей не требуется.

Если  этим ведомством будет Укрпатент, Роспатент  или Белпатент, которые попарно  связаны двусторонними соглашениями о взаимном признании полномочий заявителей и патентных поверенных, то Вы можете и сами, не обращаясь  ни к кому, подать заявки на регистрацию товарных знаков.

Во всех прочих патентных ведомствах Вам  придётся действовать через официально зарегистрированных патентных поверенных. Они укажут те данные, которые Вы должны будете представить для регистрации, и суммы затрат на оплату официальных пошлин и/или сборов и своих услуг. Однако если Вы одновременно оперируете на рынках многих стран, то множественная регистрация даже одного знака потребует весьма существенных затрат времени и денег. Поэтому целесообразно воспользоваться теми возможностями для экономии средств, которые предусмотрительным бизнесменам предоставляют Парижская конвенция по охране промышленной собственности и Мадридское соглашение о международной регистрации знаков.

Парижская конвенция действует практически во всех странах мира. Она даёт каждому заявителю в течение шести месяцев с даты приоритета, которая установлена в стране первой подачи заявки, просить в любой стране-члене Союза по охране промышленной собственности тот же самый «конвенционный» приоритет. Тем самым первый заявитель может воспрепятствовать умыканию знака недобросовестными конкурентами в других странах. 
Мадридское соглашение ратифицировано гораздо меньшим количеством стран. Так, среди его участников до сих пор отсутствуют Бразилия, Великобритания, Индия, США, Канада и Япония. Однако такие крупные товаропроизводители, как Германия, Китай, Россия и Франция признают на своей территории международную регистрацию знаков. 
Поэтому в случаях выхода отечественных производителей на мировой рынок можно с целью экономии средств разумно сочетать национальную и международную регистрацию знаков. В заключение следует ещё раз обратить внимание на вынесенный в заголовок статьи слоган и пожелать Вам, уважаемые читатели, успехов на ниве превращения Ваших знаков для товаров и услуг в фирменные знаки качества.  
Мы будем рады ответить на интересующие вопросы и дать более подробные консультации.

© КУЦЕВИЧ  Валерий Людвикович Патентный поверенный Украины (рег.No.15)

© ЧЕРНЯВСКАЯ Елена Валерьевна Дипломированный специалист по интеллектуальной собственности

Официальное признание знака  хорошо известным  в Украине

Автор: Ярослав Ващук 

Источник: Інтернет-сайт «ВЯПат»

Законом Украины «Об охране прав на знаки для товаров и услуг», именно статьей 25 «Охрана прав на хорошо известный знак», определено, что охрана прав на хорошо известный знак осуществляется на основании признания знака хорошо известным Апелляционной палатой или судом.

При определении того, есть ли знак хорошо известным в Украине, могут рассматриваться, в частности, такие факторы, если они являются уместными:  степень известности или признания знака в соответствующем секторе общества; продолжительность, объем и географический район любого использования знака; продолжительность, объем и географический район любого продвижения знака, включая рекламирование или оповещения и представления на ярмарках или выставках товаров и/или услуг, относительно которых знак применяется; продолжительность и географический район любых регистраций и/или заявок на регистрацию знака при условии, что знак используется или есть признанным; свидетельства успешного отстаивания прав на знак, в частности территория, на которой знак признан хорошо известным компетентными органами; ценность, которая ассоциируется со знаком.

Порядок признания Апелляционной палатой  знака хорошо известным в Украине  устанавливается Государственным  департаментом интеллектуальной собственности  соответственно нормативному документу  «Порядку признания знака хорошо известным Апелляционной палатой».

«Порядок...»  детально определяет, какими сведениями могут подтверждаться интенсивность  использования знака, его рекламирования и известность в уместном круге  потребителей. В частности, предполагается, что известность знака в уместном круге потребителей «может подтверждаться» результатами опрашивания, к которому устанавливается ряд требований: относительно проведения опрашивания социологической организацией, кола опрошенных, характера вопросов и т.п..

По данным Госдепартамента, с марта 2004 года Апелляционной  палатой было признано хорошо известными пять торговых марок: «Миргородская», «Корвалол», «Гетьман», «Уаhоо», «5 капель». Знак «Макдональдс» было признано хорошо известным в судебном порядке.

Признания знака хорошо известным дает значительные преимущества его собственнику. Правовая охрана знака предоставляется с даты, на которую по определению Апелляционной палаты или суда знак стал

хорошо  известным в Украине. При этом охрана распространяется на товары и услуги, которые не родственные с теми, на которые выдан знак, если существует пусть «вероятность» придание их использованиям вреда собственнику хорошо известного знака.

   
 
 

АВТОРСЬКЕ ПРАВО

Вільні  публічні ліцензії на використання комп'ютерної  програми.

Запитання: Що представляють собою вільні публічні ліцензії на використання комп'ютерної програми згідно з чинним законодавством і чи правомірне їх використання у господарській діяльності?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА,заступник головного редактора «ІВ» з питань експертизи, к. х. н. м. Київ

Відповідь: відповідно до чинного і законодавства комп'ютерна програма є об'єктом авторського права й охороняється як літературний твір згідно з Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів від 24.07.71 р., Законом України від 23.12.1993 року № 3792-ХІІ «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон). Використання комп'ютерної програми без відповідного дозволу (ліцензії) автора є неправомірним, тобто є порушенням авторських прав і може бути підставою для притягнення особи-порушника до цивільно-правової (майнової), адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Для правомірного використання комп'ютерних програм вільного користування необхідно, щоб їхні примірники супроводжувались документацією, що підтверджує їх належність до комп'ютерних програм вільного використання, тобто забезпечені відповідним договором. Цей договір являє собою примірник вільної публічної ліцензії в електронному чи паперовому вигляді, у якому викладені умови приєднання до такої ліцензії. Договір, зокрема, може входити до складу файла, що містить відповідну комп'ютерну програму, також його можна знайти за посиланням на офіційний текст відповідної вільної публічної ліцензії, загальнодоступний у мережі Інтернет.

    За змістом вільна публічна  ліцензія на використання комп'ютерної  програми є загальнодоступним договором приєднання, що надає особі, яка приєдналась до такого договору, безоплатний дозвіл на використання комп'ютерної програми певними способами на умовах, визначених ліцензією, які, наприклад, дозволяють безоплатне відтворення, модифікацію та розповсюдження модифікованих комп'ютерних програм на умовах попередньої (  GNU,  GPL ) або іншої (BSD) ліцензій. Іншими словами, вільні публічні ліцензії передбачають приєднання до них шляхом вчинення певних дій, таких як відтворення, модифікація, розповсюдження комп'ютерної програми, які у сукупності виражають волю особи встановити певні правовідносини, визначені умовами цієї ліцензії.

     Стаття 634 Цивільного кодексу України  (далі — ЦК України) передбачає  можливість використання договору  приєднання в цивільних правовідносинах.  Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

     Частина 2 статті 1107 ЦК України  передбачає, що договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається в письмовій формі. Пункт перший статті 33 Закону також містить вимогу про те, що договори про передання прав на використання творів (у тому числі і комп'ютерних програм) укладаються в письмовій формі.

    Відповідно до пункту 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися

сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або інших технічних засобів зв'язку. Таким чином, вільна публічна ліцензія на використання комп'ютерної програми за формою та змістом є договором приєднання, у якому воля сторін виражена за допомогою електронного зв'язку у вигляді публічної заяви, у якій суб'єкт прав інтелектуальної власності визначає умови дозволеного використання комп'ютерних програм. За суттю такі договори є невиключною, безоплатною ліцензією, що має необмежені строк та територію дії, і можуть цілком правомірно використовуватись суб'єктами господарювання у своїй діяльності.

Майнові авторські права  на комп'ютерну програму

Запитання: Кому належать майнові авторські права на комп'ютерну програму, якщо її написала особа, яка перебуває у трудових відносинах із власником компанії, при цьому розробник створював цю програму не за завданням роботодавця і у вільний від виконання службових обов'язків час, однак, з використанням службового обладнання (в тому числі ліцензійного програмного забезпечення вартістю більше десятків тисяч доларів США)? Чи можна вважати цю програму службовим твором? Як правильно захистити права роботодавця на такі об'єкти авторського права, в тому числі його економічний інтерес?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора «ІВ» з питань експертизи, м. Київ

Відповідь: згідно з чинним законодавством комп'ютерні програми є об'єктом авторського права та охороняються як літературні твори відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24.07.1871, Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-1V (далі — ЦК України), Закону України від 23.12.1993  № 3792-ХП «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон).

     Згідно із нормами статей 435,437 ЦК України, статті 1 і частин першої та другої статті 11 Закону первинним суб'єктом авторського права є автор твору; авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення; для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

     Згідно зі статтею 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встаношіено договором чи законом.

    Відповідно до статті І Закону  службовий твір — це твір, створений  автором у порядку виконання  службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

     Статтею 16 Закону передбачено,  шо авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору; виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.

     Відповідно до частини другої  статті 429 ЦК України майнові права  інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням    трудового   договору,    належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

     При цьому сам факт прийняття на роботу працівника та укладення з ним типового трудового договору не є достатнім для того, щоб роботодавець отримав усі або частину майнових прав інтелектуальної власності на твори, які створюватимуться працівником під час виконання службових обов'язків.         Роботодавець може набути права інтелектуальної власності лише на ті службові твори, на виконання яких працівником було отримано службове завдання чи які були чітко зазначені в укладеному трудовому договорі.

      Виходячи із наведених законодавчих норм, створену розробником комп'ютерну програму з використанням матеріально-технічної бази роботодавця, не за його завданням та у вільний від виконання службових обов'язків час не можна вважати службовим твором, відповідно і майнові права інтелектуальної власності на цю комп'ютерну програму належать її автору (розробнику).

     Що стосується захисту інтересів  роботодавця, то оптимальний варіант оформлення трудових відносин з працівниками, які створюють комп'ютерні програми, залежить від конкретних умов — це можна зробити у трудовому договорі (контракті), службовій (посадовій) інструкції або шляхом укладання окремого цивільно-правового договору між працівником і роботодавцем щодо розподілу авторських прав на комп'ютерні програми.

       Укладаючи зазначені документи, варто передбачити такі положення:  ]

        - створення службових творів  є службовим обов'язком працівника, тобто повинно  бути передбачено створення творів певного виду на підставі службового завдання чи трудового договору. Службове завдання можна оформлювати у вигляді наказу чи окремої службової записки;

         - всі майнові права на службові  твори належать роботодавцю із  зазначенням переліку цих прав;

         - чітко обумовити порядок виплати  винагороди за створення творів (зарплата або гонорари);

          - окремо зазначити, що матеріально-технічну  базу (обладнання, програмне забезпечення тощо) компанії забороняється використовувати для створення об'єктів, майнові права інтелектуальної власності на які не належать компанії, або в окремому документі обумовити порядок передання майнових прав інтелектуальної власності на такий об'єкт.

       Такий порядок, наприклад, може  включати положення щодо виплати роботодавцем додаткової винагороди за такий твір і, відповідно, отримання роботодавцем виключних майнових прав на цей об'єкт авторського права, що закріплюється у спільному договорі. Чи навпаки, працівник виплачує компанії компенсацію за використання матеріально-технічної бази, а компанія не претендує на такі твори і всі права залишаються за автором (розробником).

Порушення авторських прав

Запитання: Чи мають право правовласники вимагати грошову компенсацію від порушників авторських прав і яким чином суд визначає розмір такої компенсації?

Відповідає:  Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність» з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ

Відповідь: Відповідно до статті 440 ; Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідно зі статтею 443 ЦКУ використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Статтею 445 ЦКУ встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не зазначено цим Кодексом та іншим законом.

        Згідно із статтею 50 Закону  України «Про авторське право  та суміжні права» (далі — Закон) порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті нсмайнові та майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

       Відповідно до пункту «г» частини  1 статті 52 Закону при порушеннях  будь-якою особою авторського  права та (або) суміжних прав, передбачених  статтею 50 цього Закону, суб'єкти  авторського права і (або) суміжних  прав мають право подавати  позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

      Згідно із пунктом «г» частини  2 статті 52 Закону компенсація визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Цією ж частиною статті 52 Закону передбачено, шо при визначенні компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу суд зобов'язаний у вище зазначених межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

     Таким чином, стягнення компенсації  є одним з видів відповідальності  за порушення авторського права, який вживається як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу.

     У визначенні розміру такої  компенсації суди мають виходити  з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею З ЦКУ. зокрема справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації має визначатись судом у межах заявлених вимог залежно від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому розмір компенсації входить до предмета доказування зі справи.

      Вишевикладену правову позицію  відображено ій у пункті 33 рекомендацій президії Вищого господарського суду України  від 10.06.2004 № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» (із змінами, внесеними згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 16.01.2008 № 04-5/5), де зазначено наступне. «Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Отже, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Стягнення зазначеної компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог залежно від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні».

    Такої ж позиції дотримується  і Верховний суд України. Так, 4 липня 2010 р. Пленумом Верховного суду України була прийнята постанова № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права та суміжних прав», у пункті 42 якої зазначено, зокрема, таке.

«При  вирішенні відповідних спорів судам  слід мати на увазі, що компенсація  підлягає виплаті у разі доведення  факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею З ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт «г» частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі».

        Таким чином, відповідно до  норм чинного законодавства щодо обов'язковості належного мотивування судового рішення суд повинен визначити розмір компенсації із належним обгрунтуванням та з посиланням на встановлені ним фактичні обставини справи.

Організації колективного управління.

      Запитання:   Чи може суб'єкт авторського права заборонити організації колективного управління, з якою він не укладав ніяких договорів, але яка збирала винагороду за використання творів цього суб'єкта іншими особами протягом двох років: а) здійснювати будь-яке використання творів цього суб'єкта; б) здійснювати збір винагороди за будь-яке використання зазначених творів третіми особами?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА. заступник головного редактора журналу «ІВ» з питань експертизи, фахівець у сфері інтелектуальної власності, м. Київ  

Відповідь: відповідно до ч. і статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., у редакції Закону від 11.07.2001 р. № 2627-111 (далі- Закон) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Згідно  з ч. 5 статті 15 Закону за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватись у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Ст. 45 Закону передбачено, що суб'єкти авторського  права і суміжних прав можуть управляти  своїми  правами особисто, через  свого повіреного або через організацію  колективного управління. Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов'язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі. Згідно із ч. 6 статті 48 Закону організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об'єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об'єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Ч. 5 статті 48 Закону встановлено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на   використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Ч. 1 статті 49-Закону встановлено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31-33 Закону; в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Відповідно  до ч. 2. статті 49 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, втому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Таким чином, згідно із вищенаведеними нормами  суб'єкт авторського права, який не передав організації колективного управління повноважень на управління своїми правами, але яка збирає винагороду за використання його творів, має право вимагати вилучення своїх творів із дозволів (договорів) на використання, які надаються цією організацією іншим особам. Відповідно, ця організація колективного управління з моменту вилучення таких творів із дозволів (договорів) на використання, які надаються цією організацією іншим особам, не матиме права надавати дозволи на використання цих творів третіми особами і на збір винагороди за таке використання.

Реклама  підчас  трансляції кінофільму.

Запитання: Чи є порушенням авторського права переривання кінофільму тривалими рекламними блоками підчас його трансляції?

Відповідає:  Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора «ІВ» з питань експертизи, фахівець з питань інтелектуальної власності, м. Київ

Відповідь: кінофільм є об'єктом авторського права, а саме — одним із видів аудіовізуальних творів відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р., у редакції Закону від 11.07.2001р. № 2627-IIІ (далі — Закон), яка містить таке визначення аудіовізуального твору — твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодо-вують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

Ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу Україна (далі — ЦК України) встановлює, що право  інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК України та іншим законом. Зазначене стосується і таких об'єктів авторського права, як аудіовізуальні твори.

Відповідно  до ст. 438 ЦК України «автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право: ...4) на недоторканність твору». Детальні положення щодо особистих немайно-вих прав авторів аудіовізуальних творів містяться в Законі. Зокрема ст. 14 Закону передбачає, що автору належать такі особисті немайнові права, як право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Таким чином, спотворення кінофільмів  тривалими рекламними блоками, з  огляду на дотримання авторського права, може розглядатись як порушення немайнових прав авторів цих аудіовізуальних творів та породжувати ряд правових проблем.

Так, пунктом «а» ст. 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 14 цього Закону.

Відповідно  до ч. 1 ст. 52 Закону при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 Закону, зокрема при недотриманні передбачених договором умов використання творів та інших порушеннях особистих немайнових прав суб'єктів авторського права, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій. Ч. 2 ст. 52 Закону встановлено, що замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г» цієї частини межах (у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат) визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Необхідно відмітити, що питання наявності порушення цілісності аудіовізуального твору у зв'язку з перериванням такого твору рекламою може вирішуватись у судовому порядку лише автором (авторами) аудіовізуаль ного твору. При цьому ст. 1 Закону передбачає, що автором може бути тільки фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, а саме — відповідно до ст. 17 Закону авторами аудіовізуального твору є режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Как запатентовать сайт (Интернет-портал)?

2011-01-15

Вопрос:

Меня  интересует вопрос касательно интернет-портала. В задумке имеется сайт для оказания услуг клиентам. Каким образом можно запатентовать саму идею и сайт? Какие требуются документы, либо иная информация для патента? Сколько времени требуется на данный патент?

Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

В подобных случаях обычно депонируют интернет-проект как объект авторского права, поскольку  программный продукт в чистом виде не патентуется. Также возможно регистрация и депонирование  в Госдепартаменте программного продукта, на который Госдепартаменте выдает свидетельство.

В то же время, если можно представить предложение  в качестве технического решения, реализацией  которого достигается решение какой-то вполне конкретной технической задачи, то в этом случае вполне можно подать заявку и получить патент как на полезную модель, так и на изобретение.

Для этого  обычно оформляют предложение в  виде некой схемы (блок-схемы) узлов/блоков/агрегатов  системы, указывая на функциональные и/или  иные связи между ними и доказывая  существенность каждого из входящих в систему блоков и связей между ними, а также получение при этом нового эффекта (технического результата).

Если  предложение касается скорее технологии, то оформляется заявка на способ, как "процесс осуществления действий над материальным объектом с помощью материальных средств", если же касается более конструктивного решения, то оформляется заявка на устройство (систему).

Вот некоторые  из таких патентов или патентных  заявок:

•«система обеспечения сайта портала»,

•«способ  и мостовая система для распределения контента из нескольких источников»,

•«интернет-портал для защищенного обмена стандартизованными медицинскими документами при проведении телеконсультации»,

•«компьютерная  система преподавания и администрирования  учебно-воспитательного процесса»,

•«система взаимодействия электронных учебных курсов и компьютерного оборудования для учебно-воспитательного процесса».

Проанализируйте свой проект с учетом приведенной  информации для определения возможного и применимого к нему вида охраны авторских и исключительных прав.

Кому  принадлежит авторское  право на компьютерную программу разработанную  по заказу?

2010-12-18

Вопрос:

Наше  предприятие заключило  договор с физ.лицом, которое не  
является нашим работником, на выполнение работы по написанию программы для компьютера.  
По условиям договора программное обеспечение (включая программный код) после сдачи-приема работ и их оплаты будет собственностью нашего предприятия. Физ.лицо не имеет права использовать все программное обеспечение или его части для собственных нужд или передавать третьим лицам. Можно ли на основании такого договора зарегистрировать авторское право нашего предприятия на программу в Укрпатенте? Или надо заключить с автором программы еще один договор на передачу прав на программу и платить дополнительно?

 
Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Написанного Вами договора с разработчиком программы  довольно  
для того, чтобы считать правообладателем программы Вашу фирму. 
 
Соответственно ст..430 Гражданского кодекса Украины (№ 435-IV от 16.01.2003), когда программа для компьютера создана по договору, предметом которого было ее создание (на заказ), исключительное право на такую программу принадлежит творцу этого объекта и заказчику совместно, если договором между подрядчиком (исполнителем) и заказчиком не предусмотренное другое. 
 
Можно зарегистрировать указанную программу в Госдепартаменте интеллектуальной собственности на имя Вашей фирмы, при этом указав в качестве автора разработчика программы, через регистрацию договора о передаче имущественного права. 
 
Если Вы самые или кто-нибудь также принимал участие в создании программы, в том числе на разных стадиях ее разработки (то есть, например, выполняли работы с постановки задачи, разработке концепции программы, разработке реляционной модели данных, технической документации, разработке структуры программного комплекса,  
интерфейса, методики расчетов и т.д.), такие лица также имеет право быть указанными в числе соавторов программы.

При этом соответственно ст. 16 Закона Украины "Об авторском праве и смежных правах" автор (авторы) за создания и использование служебного произведения имеет право на вознаграждение. 
 
Нужно иметь в виду, что имущественные права интеллектуальной собственности на объект, созданный в связи с выполнением трудового договора, принадлежат работнику, который создал этот объект, и юридическому или физическому лицу, где или у которого он работает, совместно, если другое не установлено договором (ст..429 ЦКУ).

Существует  список произведений, защищенных авторским  правом?

2011-06-04

Вопрос:

Как и где можно  ознакомиться со списком  зарегистрированных музыкальных произведений, защищенных авторскими правами?

Отвечает: патентный поверенный Украины Ярослав Ващук

Ответ:

Единого и полного списка произведений, защищенных авторским правом, нет. Ведь согласно Закону Украины "Об авторском праве и смежных правах" авторское право на произведение возникает в результате факта его создания. Для возникновения и осуществления авторского права регистрация произведения не является обязательной. Лицо, имеющее авторское право для оповещения о своих правах может использовать знак охраны авторского права, например, "© Ярослав Ващук, 2004".

Для увеличения надежности охраны произведения, особенно не опубликованного, желательно провести регистрацию авторского права на это произведение в Государственной службе интеллектуальной собственности Украины. Заявка на регистрацию авторского права авторов на произведение должна содержать комплект установленной формы документов и соответствующий платеж.

Публикация  информации о зарегистрированных авторских правах осуществляется в официальном бюллетене "Авторское право", который выходит из печати один раз в полгода. Бюллетени есть в научных библиотеках и Центрах НТИ.

Госслужбой  планируется до конца года размещать  данную информацию на официальном сайте.

Но любое  произведение, не зависимо от регистрации, охраняется авторским правом, которое, как правило, принадлежит автору.

Для правомерного использования произведения необходимо получить разрешение (лицензию) автора или его представителя, например, организации коллективного управления авторскими правами в Украине.

Как защитить компьютерную программу?

2010-11-28

Вопрос:

Мы (я  и мой напарник в Киеве) разрабатываем  новую графическую  программу с новыми функциями. Какие  именно нюансы надо патентовать (по-американскому  принципу), потому что  рассчитываем и там  продавать? Какое процентное допустимое сходство допускается что-бы получить патент? Надо ли патентовать и алгоритмы вплоть до цифровки?

 
Отвечает:
патентный поверенный Украины Ярослав Ващук 
Ответ:

Новую программу можно защитить свидетельством на регистрацию компьютерной программы, которое выдает Госдепартамент интеллектуальной собственности. При этом необходимо учесть, что идея программы не защищается, а сама программа депонируется без проведения экспертизы, т.е. под ответственность заявителя.

Для регистрации  программы представляется ее исходный код (текст программы), либо фрагменты (обычно начало и конец), а также наиболее характерные и новые, т.е. разработанные заявителем, графические элементы (экранные формы). В материалах заявки на регистрацию необходимо указать известные программы, использованные при создании Вашей программы.

Безусловно, простое копирование чужих программ при этом недопустимо и может  привести впоследствии к появлению  претензий со стороны их правообладателей.

Патентование  же "в чистом виде" программного продукта в качестве изобретения законодательство Украины не допускает: «Правила составления и подачи заявки на изобретение и заявки на полезную модель», утвержденные приказом Министерства образования и науки Украины № 22 от 22.01.2001 и зарегистрированы в Министерстве юстиции Украины 27 февраля 2001 за № 173/5364, детализируют положения Закона Украины "Об охране прав на изобретения и полезные модели" и определяют требования к документам заявки. Требования Правил являются обязательными для заявителей. В п. 2.5. Правил приводится длинный перечень объектов, которые не признаются изобретениями, в т.ч. это и компьютерные программы.

Однако  возможно, например, патентование нового интерфейса программы в качестве патента на промышленный образец, либо блок-схемы управляющего устройства в качестве патента на изобретение.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ

Интеллектуальная  собственность -  составляющая экономического состояния

Автор: Галина Добрынина 

Источник: «Справочник экономиста»

Прошло  совсем немного времени, и об интеллектуальной собственности стали говорить как о составляющей экономического состояния. Ее вносят в уставный фонд, охраняют, продают, используют в бизнес-процессах. Являясь понятием «легким», она приносит весомый доход. Однако объект интеллектуальной собственности может работать и «самостоятельно», например, тогда, когда его передают в пользование. Такая своеобразная аренда должна пройти государственную регистрацию.

Необходимость активного воздействия на рынок  диктуется наличием на нем конкурирующих  товаров и услуг, всеобщей тенденцией сокращения жизненного цикла товаров, которая является следствием ускоренного технологического прогресса. Обновляя ассортимент и внося элементы новизны в товар, упаковку, формы сбыта, предприятие должно стремиться активно воздействовать на потребителей, посредников и в то же время эффективно противодействовать конкурентам. Гарантом повышения качества коммерческой деятельности является ориентация на потребителя, который, реализуя свои интересы, оказывает определенное влияние на поведение предпринимателя на рынке при организации продаж товаров, выборе сегмента рынка, формировании ассортимента и ценовой политики. Одним из важнейших аспектов успешной коммерческой деятельности предприятия является использование результатов интеллектуальной деятельности, в частности, изобретений, промышленных образцов, торговых марок (знаков). Интеллектуальная собственность характеризуется отсутствием материальной (имущественной) формы. В хозяйственной деятельности такие активы называют нематериальными, и к ним относят ценности, имеющие стоимостную оценку и при этом не являющиеся материальными объектами. Интеллектуальная собственность на практике может быть использована в хозяйственной деятельности предприятия в качестве нематериальных активов (далее — НМА) и в качестве вклада в уставный капитал предприятия. Сегодня на рынках многих западных стран при покупке или продаже предприятий стоимость НМА составляет до 70 % от общей стоимости компании.

При продвижении  на рынке стоимость знака постоянно  растет, и он становится важнейшим элементом имущественного комплекса предприятия. Использование интеллектуальной собственности в уставном капитале предприятия позволяет получить такие преимущества: o сформировать значительный уставный капитал без отвлечения денежных средств, а также обеспечить доступ к инвестициям и кредитам, так как исключительные имущественные права на объекты интеллектуальной собственности и лицензии можно использовать наравне с другим имуществом в качестве залога при получении банковских кредитов; - принимать участие в качестве учредителей (собственников) фирм; - включать в себестоимость продукции амортизационные отчисления по объектам интеллектуальной собственности в НМА предприятия на законных основаниях. Использование объектов интеллектуальной собственности в хозяйственной деятельности в качестве НМА позволяет:

1. Поставить  на баланс, подтвердив документально  права собственности на эти  объекты.

2. Получить  дополнительные доходы за передачу  прав на использование объектов  интеллектуальной собственности, обеспечив обоснованное регулирование цен на выпускаемую предприятием продукцию.

Одним из объектов интеллектуальной собственности, который наиболее активно развивается  в мире, является знак. В мире уже  зарегистрировано более 25 млн. знаков, и, по мнению экспертов, эта цифра ежегодно будет увеличиваться приблизительно на миллион. Документальное подтверждение прав собственности (получение официальных охранных документов) и прав на использование объектов интеллектуальной собственности позволяет обеспечить возможность контроля доли рынка и возможность преследования недобросовестных конкурентов (нарушителей прав) на законном основании. Сведения о владельцах внесены в Государственный реестр свидетельств Украины на знаки для товаров и услуг (далее — Реестр), что позволяет довольно просто и быстро определить источник происхождения товаров. Получение предоставляемых действующим законодательством возможностей и преимуществ практического использования объектов интеллектуальной собственности в хозяйственном обороте требует не только знания нормативных актов, но и навыков практического их применения, а также разработки стратегии и тактики эффективного использования этих объектов на рынке с целью получения максимальных результатов. Одним из наиболее важных результатов экономических преобразований в Украине является создание законодательной базы, регулирующей патентно-лицензионную деятельность и позволяющей проводить коммерческие операции с объектами интеллектуальной собственности.

Сегодня в Украине сформирован и успешно  функционирует рынок лицензий. Об этом свидетельствуют рост количества заявок, поступающих на регистрацию, и активизация лицензионной деятельности. Так, на 1 января 2005 года зарегистрировано 46 066 знаков. Передача имущественных прав интеллектуальной собственности Частью 2 статьи 1114 Гражданского кодекса Украины (ГКУ) установлено, что факт передачи исключительных имущественных прав интеллектуальной собственности подлежит государственной регистрации. Подтверждением факта передачи исключительных имущественных прав является договор о передаче таких прав, а также договор о внесении прав на объект промышленной собственности в уставный капитал юридического лица и т. п. При заключении договора о передаче права собственности на знак правопреемник получает от владельца все права относительно товаров и/или услуг, для которых знак зарегистрирован, или же части указанных в свидетельстве товаров и услуг, если осуществляется частичная передача права. Для сторон, заключающих договор, он вступает в силу с момента его подписания. Касательно третьих лиц, в частности, органов исполнительной власти, судебных органов, договор считается действительным после внесения в Реестр и публикации сведений о договоре в официальном бюллетене Государственного департамента интеллектуальной собственности (далее — Госдепартамент) «Промислова власність». Передача права собственности на знак может быть осуществлена как на платной, так и бесплатной основе. Если передача права собственности на знак осуществляется при наличии действующих договоров о передаче права на использование этого же знака, владелец должен сообщить правопреемнику о действующих лицензионных договорах и согласовать с ним условия о принятии обязательств по выполнению условий этих договоров. В соответствии с пунктом 7 статьи 16 Закона Украины «Об охране прав на знаки для товаров и услуг» от 15 декабря 1993 г. № 3689-ХІІ передача права на знак запрещена, если она может стать причиной введения в заблуждение потребителя в отношении лица, изготавливающего товар или предоставляющего услуги.

Предусмотрена также возможность частичной  передачи права, осуществление которой  возможно только при соблюдении следующих  условий:

- знак  зарегистрирован относительно нескольких  товаров и/или услуг; 

- она  осуществляется путем разделения  неоднородных товаров и/или услуг и передачи их части правопреемнику. Если по договору производится частичная передача права, правопреемник может получить свидетельство Украины на знак для товаров и услуг, уплатив в установленном порядке пошлину за его выдачу. В таком свидетельстве рядом с номером первичной регистрации стоит буква А. Срок действия такого свидетельства отсчитывается от даты подачи первичной заявки. Требования к договору передачи исключительных имущественных прав на торговую марку. Содержание договора определяется волеизъявлением сторон и должно согласовываться с нормами права. Если же условия договора противоречат требованиям законодательства (в том числе и патентного), то он является ничтожным.

Требования  к оформлению и комплектности  документов, которые подаются в Госдепартамент, изложены в Инструкции о подаче, рассмотрении, публикации и внесении в реестр сведений о передаче права собственности на знак для товаров и услуг и выдаче лицензии на использование знака (международного знака) для товаров и услуг, утвержденной приказом Министерства образования и науки Украины от 3 августа 2001 г. № 576, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 17 августа 2001 г. № 718/5909. Законодательством определены обязательные условия и реквизиты договора. Договор считается действительным, если он составлен в письменной форме и подписан сторонами. Передача права может осуществляться только в пределах срока действия свидетельства. Действия, связанные с подачей документов в Госдепартамент, могут осуществляться одной из сторон договора, а также патентным поверенным или другим доверенным лицом по доверенности. Если владельцем свидетельства являются несколько лиц, все действия, связанные с передачей права собственности на знак, определяются соглашением между ними, а право на подписание всех документов может быть предоставлено одному совладельцу на основании соответствующей доверенности. В договоре обязательно указываются:

- стороны  договора (для юридических лиц  — полное официальное наименование  и его местонахождение, для  физических лиц — фамилия, имя, отчество и место жительства);

- номер  свидетельства Украины на знак  для товаров и услуг;

- предмет  договора, в котором необходимо  задекларировать желание владельца  передать свое право и согласие  правопреемника принять это право;

- перечень  товаров и/или услуг с указанием  классов Международной классификации  товаров и услуг (МКТУ), на которые  распространяется передача права  (необходимо указать в той редакции, в которой перечень представлен  в свидетельстве);

- подписи  сторон (от имени юридического лица договор должен быть подписан лицом, имеющим соответствующие полномочия);

- дата  подписания договора. Подписание  договора свидетельствует об  изменении владельца знака. Вместе  с заявлением, составленным на  украинском языке, предоставляются три экземпляра договора или нотариально заверенная выписка из договора, а также документ, подтверждающий уплату соответствующего сбора.

Доверенность, если она необходима, должна быть оформлена  в соответствии с требованиями действующего законодательства. Если одной из сторон договора является иностранное лицо, в заявлении осуществляется транслитерация (передача транскрипционных знаков какого-либо языка буквами украинского алфавита) полного имени физического или полного официального наименования юридического лица и его местонахождения. В скобках эти сведения приводятся на языке оригинала. Если текст договора составлен на каком-либо иностранном языке, к нему необходимо приложить его перевод на украинский язык, заверенный нотариально или уполномоченным лицом компетентного органа. Сведения об изменениях в отношении владельца знака вносятся в Реестр на основании Решения Госдепартамента о публикации в официальном бюллетене «Промислова власність» сведений о передаче права собственности на знак.

ЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Лицензионная  деятельность 

   Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.

КУЦЕВИЧ Валерий Людвикович Патентный поверенный Украины. (рег.No.15)

Знание  – сила. Френсис Бэкон

Невежество  – тоже. Примечание к Ф.Б.

В СССР монопольным представителем государства  при заключении любых лицензионных договоров служило Всесоюзное объединение «Лицензинторг». Оно исчезло вместе с Союзом. И вот уж почти 10 лет, как юридические лица-предприятия любой формы собственности и физические лица свободны в выборе партнёров для заключения любых договоров, которые не противоречат действующим законам, «общественным интересам», «добрым нравам» и «общественной морали».

Беда  лишь в том, что далеко не все осознали смысл любимого марксистами афоризма: «Свобода есть познанная необходимость». И, добавим, собственная ответственность за результаты заключённых сделок. Поэтому независимо от того, будете ли Вы продавцом (лицензиаром) или покупателем (лицензиатом), Вам надо знать:

зачем нужны лицензионные договоры?

на чём  они могут быть основаны?

что должно служить предметом лицензионных договоров?

какими  должны быть права и обязанности  сторон таких договоров?

как минимизировать риски при их заключении и исполнении?

Остаётся  надеяться, что, получив ответы на эти  вопросы, Вы уже не сможете рассматривать  опубликованные во множестве образцы лицензионных договоров как бланки для бездумного заполнения имеющихся в них пробелов.

Торт  лучше кушать в  компании

Одесская  поговорка 

1. Итак, лицензионные договоры нужны:

а) потенциальным  лицензиарам – если они по каким-либо причинам, например: из-за недостатка собственных производственных мощностей для полного освоения рынка и удовлетворения платёжеспособного спроса на новый товар, 
из-за удалённости лакомого географического сегмента рынка от места своей постоянной «прописки», из-за жёсткой протекционистской политики в каком-либо государстве, которая делает импорт готовых патентованных изделий невыгодным, 
из-за банального дефицита собственных и/или недоступности заёмных финансов, - не могут сами по себе (без посредников) получать прибыль там и тогда, где и когда она видна «невооружённым» глазом;

б) потенциальным  лицензиатам – если они хотят  быстро и, по возможности, дёшево, то есть, не тратясь на научно-исследовательские (НИР), опытно-конструкторские (ОКР) и/или  опытно-технологические (ОТР) работы, выйти на выбранном географическом сегменте рынка в лидеры по объёмам продаж привлекательных по цене и/или качеству новых товаров;

в) обеим  указанным сторонам – если они  совместно хотят получить прибыль  от эксплуатации интеллектуальной собственности  лицензиара по местонахождению лицензиата. 
Естественно, потенциальные лицензиары стремятся продать лицензии подороже, а потенциальные лицензиаты хотят купить их подешевле. Понятно, что фактическую цену каждой лицензии стороны, опираясь на результаты независимых маркетинговых исследований, определяют путём переговоров. Однако и то, и другое реально возможно тогда и только тогда, когда потенциальный лицензиар дал потенциальным лицензиатам достаточные основания для раздумий типа «to be or not to be…».  
 
Если это покупают, значит, это - искусство (Ф.Л. Райт, архитектор) Видит око, да зуб неймёт. (Поговорка)

2. Итак, лицензионные договоры могут  быть основаны на «искусстве»,  которое даёт экономические преимущества  всякому, кто им владеет, пользуется  и распоряжается. Иначе (и точнее говоря) общим основанием для всех лицензионных договоров служит право собственности на такие объекты «искусства», которые у потенциальных лицензиатов вызывают желание оперировать с ними на рынке. 
Для справки: древнегреческое слово «techne» и обозначает искусство в широком смысле, включая «художества» любого вида, науку и, собственно, технологию и технику. 
Право собственности, полагаемое в основание лицензионных договоров, может распространяться: 
либо на тиражи произведений искусства, то есть художественной литературы, живописи и скульптуры, зодчества и музыки, и произведений науки, в особенности, естествознания (которые далее как возможные объекты лицензионных договоров не рассмотрены, ибо не относятся напрямую ни к промышленности, ни к сельскому хозяйству); 
либо на такие патентоспособные объекты интеллектуальной промышленной собственности, как:

·  изобретения, то есть новые неочевидные для средних специалистов и промышленно применимые описания изделий (устройств, веществ, биологических объектов типа штаммов микроорганизмов и культур растительных или животных клеток) и способов (технологических процессов),

·  полезные модели, то есть описания новых и промышленно применимых конструктивных решений каких-либо устройств, и

·  промышленные образцы, то есть художественно-конструкторские решения внешнего вида промышленных изделий, включая рисунки тканей, ковров, упаковок и т.д.; либо на пригодные к официальной регистрации товарные знаки (предпочтительно такие, которые стали «брендами»), либо на ноу-хау, то есть секреты производства каких-либо коммерчески ценных продуктов, сохраняемые в тайне и передаваемые от собственника к пользователю только по лицензионным договорам при условии неразглашения третьим лицам. 
Право собственности на патентоспособные объекты должно быть подтверждено, по меньшей мере, одной заявкой на выдачу патента на территории, где намечено заключение лицензионного договора. Желательно, чтобы такая заявка была основана на Международной заявке, поданной на основе Договора о патентной кооперации в стране местопребывания потенциального лицензиара. Ещё более желательно, чтобы на момент начала переговоров о продаже лицензии в стране пребывания потенциального лицензиата уже действовал выданный лицензиару национальный или региональный патент. 
Право собственности на ноу-хау в большинстве стран мира, включая Украину, регламентировано не каким-либо конкретным законом, а опирается на обычаи и добрые нравы. Поэтому оно сохраняется за собственником до момента, когда он сам, тяготясь тайной и не задумываясь о последствиях, проявит неуместное несвоевременное и бесплатное недержание речи. К сожалению, именно это недержание характерно для многих наших научных и инженерно-технических работников.

Незнание  закона не освобождает  от ответственности. 
А знание – часто…

Неизвестный юрист 

3. Итак, предметом лицензионных договоров  должна служить уступка имущественных  прав лицензиаром лицензиату. 
Термин «имущественные права» обозначает:

а) применительно  к патентованным объектам и технологическим  ноу-хау: 
право производить патентованные изделия или осуществлять патентованные способы и/илипрактически применять ноу-хау, право предлагать к продаже и продавать патентованные изделия или продукты, изготовленные патентованным способом или с применением ноу-хау, и 
право вводить соответствующие объекты в хозяйственный оборот иным способом (например: импортом на территорию действия лицензионного договора; сдачей их в аренду третьим лицам или оказанием платных услуг с использованием таких объектов);

б) применительно  к зарегистрированным товарным знакам (знакам обслуживания) - право использовать их для маркировки товаров или услуг, указанных в том свидетельстве о регистрации знака, которое положено в основу договора. Уступка имущественных прав может быть:

а) в  финансовом аспекте:

безвозмездной, что возможно, если лицензиат оказывается  в сфере косвенных товарно-денежных интересов лицензиара (обычно в качестве дочернего предприятия), и 
платной – в остальных случаях, причём платежи за предоставление лицензии могут производиться как в денежной форме, так и «в натуре» и быть двух типов: 

- паушальными,  то есть в виде разовой обычно  денежной выплаты, по меньшей  мере, одной фиксированной суммы, 

- роялти, то есть в виде периодических  денежных и/или натуральных выплат, которые исчислены в процентах от согласованной сторонами базы или в фиксированной сумме за единицу продукции или работы, и

 – комбинированными (состоящими из некоторой паушальной суммы и роялти);

б) в  аспекте объёма передаваемых прав:полной, что означает: - применительно к патентам или свидетельствам о регистрации товарных знаков - передачу этих документов новым собственникам, которые будут владеть ими, пользоваться и распоряжаться по своему усмотрению (с регистрацией договора уступки в соответствующем патентном ведомстве и публикацией сведений о ней), а - применительно к ноу-хау – аналогичный отказ прежнего собственника от всех прав собственности в пользу нового собственника (обычно с нотариальным заверением договора уступки), исключительной («эксклюзивной»), что следует понимать в том смысле, что у данного лицензиара остается, по меньшей мере, право владения основанием лицензионного договора и что на выбранной сторонами территории будет один и только один лицензиат, и 
неисключительной, что следует понимать в том смысле, что у данного лицензиара остаются, по меньшей мере, права владения и распоряжения основанием лицензионного договора и потому на выбранной сторонами территории может быть несколько лицензиатов;

в) в  аспекте территории действия лицензионного  договора – всегда ограниченной: 
в нижнем пределе – одним регионом определённого государства (что, разумеется, обычно невыгодно лицензиату), а в верхнем пределе – лишь Земным шаром (что вряд ли сможет обеспечить даже самый богатый лицензиар и что вряд ли когда-нибудь станет нужно самому сумасбродному лицензиату);

г) в  аспекте срока действия лицензионного  договора - всегда ограниченной: 
в нижнем пределе – минимальным сроком окупаемости затрат лицензиата на приобретение лицензии (что, разумеется, обычно невыгодно лицензиару), а 
в верхнем пределе – предельным сроком действия патента (или свидетельства на товарный знак) и/или сроком морального старения ноу-хау, ибо с этими фактами связано исчерпание оснований для заключения лицензионного договора.

Ты - мне, я – тебе

Принцип рынка

4. Итак, какими должны быть права и обязанности сторон лицензионных договоров? Даже безвозмездное предоставление лицензии требует тщательной проработки вопроса о правах и обязанностях сторон. При такой проработке обычно исходят из принципа, что права одной стороны суть обязанности другой стороны (и наоборот). Поэтому далее мы остановимся преимущественно на обязанностях лицензиара и лицензиата применительно к договорам о предоставлении исключительной или неисключительной лицензии. 
Лицензиар всегда обязан гарантировать лицензиату: принадлежность себе и только себе исходных имущественных прав собственности на «искусство» и их защиту за свой счёт от посягательств третьих лиц, передачу лицензиату такой (преимущественно технической) документации, которая необходима и достаточна для освоения производства продукции по лицензии, и устранение дефектов в переданной технической документации, если они будут выявлены,осуществимость изобретения (полезной модели, промышленного образца, ноу-хау) с достижением определённых технико-экономических показателей.

Лицензиат всегда обязан: признавать лицензиара собственником исходных имущественных прав на «искусство», соблюдать технические условия и технологические рекомендации лицензиара по осуществлению изобретения (полезной модели, промышленного образца, ноу-хау), коммерчески реализовать приобретённые имущественные права под угрозой досрочного (и обычно бесспорного) расторжения лицензионного договора, 
вести бухгалтерские дела так, чтобы операции с продукцией по лицензии были выделены и доступны для аудиторских проверок объёмов её выпуска и выручки от её продаж, 
обеспечивать доступ лицензиара к указанным выше данным, и 
сохранять в тайне предоставленную ему технологию даже после истечения срока действия договора (в том числе и лицами, которые работали у лицензиата по найму). 
Лицензиар в большинстве случаев обязан: поддерживать патенты (или иные охранные документы) в силе за свой счёт, а при появлении намерения досрочно отказаться от их поддержания в силе – заблаговременно известить об этом лицензиата, оказывать практическую помощь лицензиату в освоении производства продукции по лицензии (а при необходимости – и её предпродажного и/или послепродажного обслуживания) и извещать лицензиата обо всех усовершенствованиях и улучшениях продукции по лицензии и/или технологии её производства.

Лицензиат в большинстве  случаев обязан: своевременно выплачивать лицензиару обусловленное договором вознаграждение (паушальные платежи и/или роялти) и, если это предусмотрено, пеню за любую просрочку любых платежей, содействовать лицензиару в выявлении и судебном преследовании нарушителей имущественных прав, 
в обусловленный срок реагировать на каждое извещение лицензиара об усовершенствовании и улучшении продукции по лицензии и/или технологии её производства и, в свою очередь, немедленно извещать лицензиара обо всех усовершенствованиях и улучшениях продукции по лицензии и/или технологии её производства, которые сделаны специалистами лицензиата. 
Лицензиар может быть иногда обязан: при предоставлении второй, третьей и т.д. неисключительной лицензии сообщать лицензиату сведения о них, и если каким-либо последующим договором будут предусмотрены более выгодные условия лицензирования, «автоматически» распространять их на предшествующие договоры, и уплачивать лицензиату договорные штрафы за поставку некачественных комплектующих изделий и/или иного сырья (полуфабрикатов) и/или технологической оснастки. 
Лицензиат может быть иногда обязан: производить продукцию по лицензии только на тех предприятиях, которыми он располагал в момент заключения договора, 
закупать у лицензиара (обычно в счёт платежей по договору) комплектующие изделия и/или иное сырьё (полуфабрикаты) и/или технологическую оснастку и/или услуги специалистов лицензиара по пуско-наладочным работам и техническому обслуживанию технологического оборудования или согласовывать с лицензиаром такие закупки у третьих лиц и после истечения срока действия договора возвратить лицензиару всю техническую документацию (и, при необходимости, остатки сырья и/или комплектующих изделий). 
Особую роль играет взаимное обязательство сторон улаживать споры к обоюдному согласию и согласованный выбор юрисдикции для разрешения споров, которые не удалось решить полюбовно. 
Из числа прав лицензиара наиболее существенны: право непосредственно или через уполномоченного представителя проверять правильность учёта выпуска продукции по лицензии и выручки от её продаж, право бесспорного расторжения лицензионного договора при просрочке любого платежа сверх согласованного сторонами предельного срока (обычно в сочетании с полным запретом дальнейшего выпуска продукции по лицензии и возмещением убытков) и право сохранять собственное производство продукции, на выпуск которой предоставлена лицензия (естественно, только в случае продажи исключительной лицензии). 
Из числа прав лицензиата наиболее существенны: право на техническую помощь лицензиара в освоении производства (а иногда – и сбыта) продукции по лицензии, право на усовершенствование продукции по лицензии и технологии её производства, за предоставление которого лицензиату нередко приходится «повоевать» с лицензиаром, право продавать на территории действия лицензионного договора сублицензии третьим лицам (естественно, в случае только приобретения исключительной лицензии), 
право на дифференцированные (снижаемые по мере роста выпуска продукции по лицензии) ставки роялти и право на отказ от уплаты роялти в случае досрочного прекращения действия патента (патентов) лицензиара, которые были положены в основу лицензионного договора. 
 
Боишься - не делай! Делаешь - не бойся! Хочешь увидеть своего главного врага – глянь в зеркало!

Житейские правила 

5. Итак, можно ли минимизировать риски  при заключении и исполнении  лицензионных договоров (далее – ЛД)? Условимся, что применительно к теме статьи термином «риск» мы будем обозначать вероятность нанесения финансового и/или материального и/или морального ущерба: либо вследствие ошибок одной из сторон ЛД при подготовке к его заключению или при его исполнении, либо вследствие отказа от заключения ЛД со стороны потенциального лицензиара, либо вследствие отказа от исполнения или ненадлежащего исполнения, по меньшей мере, одного из обязательств какой-либо стороны по отношению к другой стороне после вступления ЛД в силу.

Должно  быть ясно, что исключить риски  на 100% в принципе нельзя (иначе бы и не говорилось о них). Так, невозможно заранее предвидеть форс-мажорные обстоятельства, которые воспрепятствуют выполнению некоторых или всех обязательств одной или обеих сторон. Примерами таких обстоятельств могут служить природные (землетрясение, наводнение и т.д.) и социальные (политический переворот, военные действия и т.д.) катаклизмы. 
Поскольку ни одна из сторон не может быть виновата в «форс-мажоре», постольку в тексты ЛД обычно включают статью-оговорку об отсутствии ответственности за ущерб, возникший по объективным причинам. Однако в большинстве стран мира такую оговорку можно и не делать, ибо взаконах обычно предусмотрено освобождение от гражданской ответственности любого лица, испытавшего действие «непреодолимой силы». 
Также нельзя точно предвидеть экономические кризисы, но поскольку от них не застрахован никто, в ЛД следует предусмотреть такой порядок действий сторон в условиях спада, при котором можно прогнозировать уменьшение риска. Этот порядок, естественно, будет разным в зависимости от эластичности спроса на продукцию по лицензии. 
Однако в большинстве случаев типичные опасности, поджидающие лицензиара и лицензиата, заранее известны, ибо практика лицензирования позволила составить список рискованных действий, которые могут быть предприняты одной из сторон: 
либо по неосторожности с причинением ущерба самой себе, 
либо с умыслом с целью создать односторонние преимущества для себя. 
Неосторожные действия, обычно влекущие за собой срыв переговоров, чаще совершают потенциальные лицензиары. К наиболее рискованным действиям такого рода, характерным для наших «коммерциализаторов» технических достижений, следует причислить: 
а) воздержание от глубоких маркетинговых исследований и технико-экономических расчётов в отношении продукции, предлагаемой к производству и/или сбыту по лицензии, 
б) неправильное разделение технической информации на открытую для бесплатного доступа и на закрытые до оплаты ноу-хау и в) отмеченное выше «недержание речи» вкупе с излишней доверчивостью к льстивым словам о денежном дожде, который прольётся на учёных и инженеров. 
Действительно, нередки случаи, когда потенциальные лицензиары: 
не знают своих конкурентов и не могут даже примерно указать потенциальному лицензиату себестоимость продукции по лицензии и вероятный объём платёжеспособного спроса даже на собственной территории, патентуют вместо изделий только способы их производства, что в случаях, когда на продукции не остаётся явных производственных «меток», неизбежно ведёт как минимум к частичному раскрытию ноу-хау, и верят в силу бумажек типа «соглашений о конфиденциальности», которые услужливо подсовывают для подписания посредники, ищущие (для себя!) «на грош пятаков». Особый случай неосторожного поведения потенциальных лицензиаров из числа физических лиц обусловлен пришедшей из советских времён привычкой брать «в соавторы» любого, кто пообещает коммерчески реализовать изобретение (полезную модель, промышленный образец). Надо помнить, что в условиях конкуренции, пусть ещё и недостаточно развитой внутри постсоветских государств, лжесоавторство есть исключительно плод самообмана истинных изобретателей. И если уж Вы хотите поправить свои денежные дела, торгуя правами на основе ожидаемого патента, то берите других (физических и/или юридических) лиц только в созаявители и только после заключения с ними «Договора о патентовании изобретения (полезной модели, промышленного образца «ХYZ», о распределении расходов на патентование и поддержание патентов в силе, о порядке пользования и распоряжения имущественными правами на основе патентов и о распределении доходов, ожидаемых от реализации имущественных прав на основе патентов». 
Из неосторожных действий отечественных лицензиатов следует особо выделить только одно, а именно: приобретение имущественных прав на «голые идеи», которые требуют весьма «длинных денег» для их доведения до рынка. 
Более распространены рискованные действия с умыслом. Например, вполне естественно желание каждого потенциального лицензиата как можно подробнее изучить производство и сбыт продукции, с которой ему придётся иметь дело после приобретения лицензии. Нередко это изучение приобретает явный оттенок технического шпионажа. Бороться с ним можно по-разному в зависимости от типа продукции, наличия или отсутствия её патентной защиты на предполагаемой территории действия ЛД, наличия или отсутствия ноу-хау, устойчивости репутации сторон на рынке и ряда других факторов. Однако в любом случае следует ограничивать доступ к своим секретам.Если же без глубокого ознакомления потенциального лицензиата с технологией производства продукции по лицензии подписание ЛД практически исключено, наиболее целесообразны такие контрмеры потенциального лицензиара:заключение опционного договора, который обычно предусматривает внесение залога перед ознакомлением ПЛт с интересующими его подробностями и бесспорный переход такого залога к ПЛр при отказе ПЛт от заключения полноценного ЛД, и/или включение в ЛД требования о паушальном платеже и условия передачи технической документации только после его уплаты и/иливозложение на лицензиата обязанности покупать у лицензиара сырьё или комплектующие изделия, необходимые для производства и/или послепродажного обслуживания продукции по лицензии, на срок, который лицензиар считает достаточным для получения «финансового удовлетворения». Также вполне естественно, когда иностранный лицензиат стремится предусмотреть рассмотрение возможных споров по поводу толкования или исполнения условий ЛД в судах своей страны или, на худой конец, в международном арбитраже. Эти варианты тем менее приемлемы для отечественных лицензиаров, чем слабее их финансовая база и чем меньше они знают о законодательстве и правоприменительной практике страны лицензиата или процедуре арбитража.

Поэтому при заключении ЛД следует «до  последнего» отстаивать условие  рассмотрения споров по поводу истолкования и/или исполнения условий ЛД в судах Украины. 
Не менее естественно стремление потенциальных лицензиатов приобрести все права собственника на производство и сбыт продукции по лицензии, а на худой конец – «эксклюзивную» лицензию с максимально возможным ограничением прав лицензиара. 
Здесь возможны три основных варианта:

(1) если  лицензиар сам не в состоянии  и не хочет реализовать имущественные  права на основе патента или  ноу-хау и если лицензиат гарантированно (а это надо проверить!) платёжеспособен,  то целесообразно выторговать максимально возможный паушальный платёж и после его получения передать лицензиату интересующие его права;

(2) если  лицензиар в момент переговоров  сам не в состоянии, но в  перспективе хочет самостоятельно  реализовать имущественные права на основе патента или ноу-хау, то можно продать даже исключительную лицензию, по возможности оставив за собой право производить и сбывать продукцию по лицензии и лишив лицензиата права продавать сублицензии третьим лицам без письменного уведомления и письменного же согласия лицензиара;

(3) если  лицензиар в момент переговоров  сам в состоянии и хочет  реализовать (или уже реализовал) имущественные права на основе  патента или ноу-хау, то можно  продавать только неисключительные  лицензии. 
Далее, у обеих сторон какого-либо ЛД могут возникать искушения затянуть выполнение какого-либо из обязательств во времени. Например, лицензиар может с опозданием передать лицензиату техническую документацию или приступить к обучению специалистов лицензиата на своём предприятии, а лицензиат может затягивать выпуск и сбыт продукции по лицензии или нарушать сроки платежей.

«Лекарством»  обычно служат статьи ЛД, которые предусматривают: 
так называемые «договорные штрафы» и устанавливают их размеры для каждого возможного случая медлительности или забывчивости, порядок и сроки их уплаты, и/или порядок досрочного расторжения ЛД по инициативе пострадавшей стороны. 
Если же существует риск медленного освоения рынка не по вине лицензиата, то в ЛД целесообразно предусмотреть твёрдые минимальные ставки роялти на весь предполагаемый рискованный период. И, наконец, если все или большая часть платежей по ЛД должны составлять роялти, то лицензиар ни в коем случае не должен соглашаться на их исчисление в долях от прибыли, которую во всём мире научились эффективно скрывать. 
Поэтому базой для их расчёта должны служить либо выручка лицензиата за каждый условленный сторонами отчётный период, либо твёрдая сумма за каждую единицу продукции по лицензии.

Дерзайте, господа!

© КУЦЕВИЧ  Валерий ЛюдвиковичПатентный поверенный Украины.(рег.No.15) 
 
 
 
 

ЮРИДИЧНІ  ПИТАННЯ

Запитання: Митниця (Державна митна служба України) припинила митне оформлення товару, щодо якого є підозра, шо він є контрафактним. Пізніше відбуваються переговори між власником прав та імпортером, і власник прав погоджується, що підозрілі товари мають бути знищені в обмін на його обіцянку відкликати будь-які претензії. Які процесуальні заходи необхідно здійснити для знищення товару, що залишається на митному складі?

Відповідає: Олексій ГАЩИЦЬКИЙ, начальник відділу захисту прав інтелектуальної власності Управління нетарифних заходів регулювання Державної митної служби України, м. Київ

Відповідь: У такому разі нині і практикується укладання мирової угоди, яка передбачає надання згоди правовласника на здійснення митного оформлення з наступним переданням товарів для знищення за рахунок правовласника або власника вантажу.

       Зараз підготовлений проект змін  до Митного кодексу України,  який передбачатиме досудове врегулювання суперечки шляхом заявлення таких товарів у режим знищення, або руйнування за рахунок правовласника за обопільною письмовою згодою правовласника та власника вантажу.

Запитання: Посадові особи митниці припинили митне оформлення товару,щодо якого є підозра, що він порушує право інтелектуальної власності. Декларант і власник права інтелектуальної власності поінформовані про це; власник права підтверджує, що товар є контрафактним, але декларант вимагає реекспорту товару. Чи повинен митний орган (відповідно до законодавства України) дозволити реекспорт товару? Якщо ні, тоді яка процедура застосовується у такій ситуації?

Відповідає:     Олексій ГАЩИЦЬКИЙ, начальник відділу захисту прав інтелектуальної власності Управління нетарифних заходів регулювання Державної митної служби України, м. Київ

  Відповідь: Згідно зі статтею 255 Митного кодексу України реекспорт у незмінному вигляді товарів, митне оформлення яких призупинене за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності, забороняється.

Запитання: Посадові особи митниці припинили митне оформлення товару, щодо якого є підозра у порушенні права інтелектуальної власності. Власник права інтелектуальної власності поінформований про це, але не надає відповіді протягом періоду, встановленого національним законодавством, і митний орган повинен здійснити митне оформлення товару. Чи має право митниця (згідно із законодавством України) вживати інших заходів стосовно такого товару, якщо існує розумна та достатня впевненість у тому, що порушується право інтелектуальної власності заявника? Чи може митниця порушити кримінальне розслідування, або вона може/повинна повідомити про цей факт інші органи, шо займаються боротьбою з порушеннями прав інтелектуальної власності (МВС, прокуратуру та ін.)? 

Відповідає: Олексій ГАЩИЦЬКИЙ, начальник відділу захисту прав інтелектуальної власності Управління нетарифних заходів регулювання Державної митної служби України, м. Київ 

Відповідь: Згідно зі статтею 257 Митного кодексу України, якщо протягом строків, зазначених у частині другій цієї статті (15+15 календарних днів), порушення прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через кордон, щодо яких прийняте рішення про призупинення митного оформлення, не буде підтверджене, тоді ці товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Обов'язки,   права  та відповідальність судових експертів

      Запитання:        Як  чинне законодавство регулює обов'язки,   права та відповідальність судових експертів, зокрема тих, які проводять експертизи у сфері інтелектуальної власності?

Відповідає: Вероніка БЕРЕЗАНСЬКА, заступник головного редактора «ІВ» з питань експертизи, фахівець з питань інтелектуальної власності,  м. Київ

Відповідь: Відповідно до законодавства засади судової експертизи визначаються виключно законами України (п. 14 ст. 92 Конституції України). Обов'язки, права та відповідальність судових експертів, у тому числі й тих, які проводять експертизи у сфері інтелектуальної власності, передбачені Законом України «Про судову експертизу» (далі — Закон), Кримінально-процесуальним кодексом України (далі — КПК), Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПК), Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПК), Кодексом адміністративного судочинства України (далі — КАСУ) та відомчими інструкціями.

Загальні  для усіх видів судочинства права та обов'язки судових експертів встановлені Законом та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністра юстиції України від 08.10.98 № 53/5 з останніми змінами від 01.06.2009 № 965/5 (далі - Інструкція).

Згідно  зі ст. 12 Закону судовий експерт має  обов'язки: «1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством».

Відповідно  до ст. 13 Закону незалежно від виду судочинства, судовий експерт має право: «1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів; 2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи; 4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; 5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням; 6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом. Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством».

Інструкцією (п. 2.1.) на експерта покладаються такі обов'язки:

1. Прийняти до виконання доручену йому експертизу.

2. Провести повне дослідження, дати обгрунтований та об'єктивний висновок.

3. Повідомити в письмовій формі особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали недостатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.

4.      З'явитися на виклик особи або органу, яка призначила експертизу, для надання роз'яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення.

5.       Заявити самовідвід за наявності передбачених законом обставин.

6.       З дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, проводити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

Згідно  із п. 2.2. Інструкції експерт має право:

1.        Ознайомлюватись з матеріалами справи, які стосуються експертизи.

2.    Порушувати клопотання відповідно до процесуального законодавства про надання додаткових та інших матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань.

3.    З дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих, судових, виконавчих дій та задавати питання, що стосуються предмета чи об'єкта експертизи.

4.       Указувати у висновку на факти, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.

5.        У разі незгоди з іншими членами експертної комісії — складати окремий висновок.

6.     Викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз'яснень.

7.       Оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, яка призначила експертизу, що порушують права експерта або порядок проведення експертизи.

8.       На забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.

Відповідно  до п. 2.3. Інструкції експерту забороняється:

1. Проводити  експертизу без письмової вказівки керівника (заступника) експертної установи, керівника структурного підрозділу, за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим, після огляду, у якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду.

2. Самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

3.       Розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка провадить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

4.       Вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в результатах експертизи.

5.       Зберігати матеріали справ та об'єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

Процесуальне  законодавство уточнює окремі вищезазначені  положення у статтях 77 КПК, 53 ЦПК, 31 ГПК та 66 КАС.

Що стосується відповідальності судового експерта, то відповідно до ст. 14 Закону судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно  із п. 5.1. розділу V. «Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів» Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 № 86/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.11.2007 № 1054/5), атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності. Так, до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення дії Свідоцтва; анулювання Свідоцтва; пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту). При обранні виду дисциплінарного стягнення комісія повинна врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і результати роботи судового експерта за попередні роки. Зокрема анулювання Свідоцтва може мати місце внаслідок вчинення судовим експертом грубого порушення, що призвело до втрати довіри до нього, чи декількох порушень, які мають систематичний характер, а також через визнання його не відповідним займаній посаді або в разі набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо судового експерта чи визнання судом цієї особи недієздатною.

Ст. 77 КПК  встановлює, що за злісне ухилення від  явки до суду, до органів досудо-. вого слідства або дізнання експерт несе відповідальність відповідно ч. 2 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків — відповідно за статтями 384 чи 385 Кримінального кодексу України.

Ст. 53 ЦПК  встановлює, що за завідомо неправдивий  висновок або за відмову без по- . важних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідальність, а  за невиконання інших обов'язків  — відповідальність, встановлену  законом.

Відповідно  до п. 13 ст. 66 КАС за завідомо неправдивий  висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього  обов'язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність. 

Можливо, ваш переглядач не підтримує формату цього зображення.

Юрій  ТРАЧУК

патентний повірений 

Захист  прав інтелектуальної  власності покращує інвестиційний клімат в Україні ?

У 2010 році двостороння торгівля між США і Україною перевершила обсягом два мільярди доларів, збільшившися на 70 відсотків до показників 2009 року. CША виявилися задоволеними з цього приводу, адже головна частка цієї суми - експорт інтелектуальної власності до України. Що, безперечно, не може не радувати уряд країни-виробника.  

14 лютого 2011 року Офіс торговельного представника  США в особі його очільника  Рона Кірка, зробив заяву про  те, що Сполучені Штати задоволені  виконанням Україною Плану дій  з поліпшення захисту прав  інтелектуальної власності в Україні (його зустріч з українською стороною відбулася в ході третьої зустрічі Американсько-Української Ради з торгівлі й інвестицій) - цей план можна переглянути на вебсайтах Офісу Торговельного представника США та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Рон Кірк додав: "Покращений захист і забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності - життєво необхідний крок для поліпшення бізнесового і інвестиційного клімату в Україні". 

(!) Виявляється,  захист інтелектульної власності (виробленої у США) - питання життєздатності території (України).   

Цікавим є і той факт, як саме з жовтня-місяця (коли наші країни погодили План дій) він  виконувався, щоб «задовольнив»  Офіс торговельного представника США (!). 

Нагадаю дещо. Цей, ще новий 2011 рік, запам’ятався багатьом масовими рейдами на Петрівці, інших ринках та підприємствах, що сколихнули усю країну. Що це, чергове замовлення виробників програмного статку чи організацій колективного управління авторськими та суміжними правами? Невже підтримка вітчизняного ІТ-виробника та інвестиційного клімату?  

У січні  на прес-конференції Держдепартаменту інтелектуальної власності було підбито підсумки роботи державних  інспекторів з інтелектуальної  власності за 2010 рік. Зокрема,  було зазначено, що інспекторами було проведено 487 перевірок суб’єктів господарювання та осіб, які у своїй діяльності використовують об’єкти права інтелектуальної власності.  

Такі  перевірки дозволили виявити  розповсюджувачів контрафактних аудіовізуальних  творів, фонограм, комп’ютерних програм; суб’єктів підприємництва (заклади громадського харчування, розважальні заклади тощо), які використовують об’єкти авторського і суміжних прав у публічній сфері з порушенням вимог законодавства; користувачів неліцензійного програмного забезпечення - офіційна заява Держдепартаменту ІВ.  

За результатами проведених перевірок держінспекторами складено та передано до суду 310 протоколів про адміністративні правопорушення, вилучено понад 380 000 примірників контрафактної  продукції на загальну суму понад 6 000 000 гривень. Крім того, за матеріалами держінспекторів, наданими до правоохоронних органів, порушено 104 кримінальні справи - підприємці з "Петрівки" стали основними споживачами "слонів", роздачу який провели органи контролю, спільно з міліцейськими "правоохоронцями".   

Що ж, вважатимемо, інвестиційний клімат нашої рідної країни покращився, а  усі органи державної влади перейшли на ліцензійне програмне забезпечення. Чи, мо’, інспекторам з ІВ варто  завітати на перевірки до державних  установ та органів влади ? Та, що я таке пишу, як вже вони зможуть завітати самі до себе...? 

В черговий раз переконуєшся, що закон не один, і точно не для всіх… Разові акції покарання обраних. Відразу  згадую свою службу у Збройних силах  України та слова одного капітана війського ліцею: "В армії винних не шукають, їх призначають". Чомусь здається, що це дуже влучне висловлювання і у нашому випадку.

 

Дії з поліпшення захисту  прав інтелектуальної  власності в Україні

2011-02-20

Інформація  з Держдепартаменту:

Офіс  Торговельного представника США  та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України 14 лютого 2011 року повідомили про прийняття Україною Плану дій з поліпшення захисту  прав інтелектуальної власності  в Україні.

Сполучені Штати і Україна погодили План дій у ході третьої зустрічі Американсько-Української Ради з торгівлі й інвестицій, що відбулася у Києві в жовтні 2010 року...

 
Повідомлення з місць (текстом  оригіналу):

Я занимаюсь  предпринимательской деятельностью  в сфере ИТ с 2002 года. С недавнего  времени, начал развивать новое направление Продажа лицензионного ПО. Начал делать рекламу, писать о преимуществах лицензионного ПО перед пиратскими копиями.

Возле нашей торговой точки рядом по соседству находится точка по продажам пиратской продукции. Они  со своей стороны добились от компании сдающей площадь нам под аренду разрыва договора, в чём они письменно нас уведомляют об разрыве договора и просьбе освободить помещение до 1 марта 2011 года.

Выяснилось, что хозяином этой и около 2-х десятков других пиратских точек по городу Белая Церковь является сотрудник белоцерковского отдела по борьбе с коррупцией, имя его Денис фамилию пока не устанавливали. Он приходил и искал меня, показывал ксиву и представлялся. Люди которые его знают опознали его. Тел. Отдела по борьбе с коррупцией в Белой Церкви 04563 33229 или 04563 333229. Компанией арендарём есть супермаркет "Сильпо" по адресу: г. Белая Церковь, ул. Гордынского, 2а. Тел. ответственного за аренду 0672238649, имя Игорь.



Расширенный поиск РАСШИРЕННЫЙ ПОИСК

Переводы ПЕРЕВОДЫ

Подборки ПОДБОРКИ

Фонд книг ЦГНТБ ГМК Украины КНИГИ

Фонд аналитических описаний ЦГНТБ ГМК Украины АНАЛИТИЧЕСКИЕ ОПИСАНИЯ

Фонд стандартов ЦГНТБ ГМК Украины СТАНДАРТЫ

Фонд патентов ЦГНТБ ГМК Украины ПАТЕНТЫ



Реклама

ГЛАВНАЯ    О БИБЛИОТЕКЕ    ПАРТНЕРЫ    ССЫЛКИ    КОНТАКТЫ   
Copyrights © ЦГНТБ ГМК Украины 2000-2017
Design and programming by Lemaryn