ЦГНТБ ГМК
ГЛАВНАЯ
О БИБЛИОТЕКЕ
ПАРТНЕРЫ
ССЫЛКИ
КОНТАКТЫ
в нашем каталоге
248359
записей


Задать вопрос

Реклама

Авторские книги Стасовский Ю.Н. Хотим предложить Вам на нашем сайте книгу Стасовский Ю.Н. "Проектирование современных производств обработки металлов давлением: Учебник."
Купить здесь.


Мироненко М.А. "Менеджмент ощадливого виробництва"
Купить здесь.



Научно-технический и производственный журнал «Металлургическая и горнорудная промышленность» Единственное в Украине специализированное издание, освящающее все проблемы ГМК. Журнал имеет государственную и зарубежную сферу распространения. Главная задача журнала – рекламная поддержка передовых технологий, публикация информации о новейших научно-технических достижениях.


Интернет магазин бытовой техники и электроники. Доставка по Украине

Интернет магазин бытовой техники и электроники Mega-Mart

Профсоюз металлургов и горняков Украины

Металлургический государственный музей Украины
Инновационный центр СЛАЛЕН. Помощь изобретателям.






 
 
Указатель РАЗДЕЛЫ  //  Изобреталю и рационализатору  //  Тематические сборники - В помощь изобретателю и рацинализатору  //  №2 2009





№2 2009

М. Василенко. Паразитичний маркетинг як вид протизаконної діяльності. // Наука та інновації: Український оглядовий журнал майбутнього. Науково-практичний журнал НАНУ. - 2009. - Т. 5. - № 6 - С.77-80....................................................................................................................... 3

А. Жарінова, С. Мосов. Промислове шпигунство у системі світової конкуренції: історичні події та факти //Інтелектуальна власність: Науково-практичний журнал. - 2009. - № 3. - С. 45-49................................................7

Л. Глухівський, П. Іваненко. Ще раз до питання про якість експертизи // Інтелектуальна власність: Науково-практичний журнал. - 2009. - № 3. - С. 4-6........................................................................................................................14

С. Куса. Шлях до уніфікації формату номерів заявок: рекомендації стандартів ВОІВ та досвід України // Винахідник та раціоналізатор: Науково-популярний, науковий журнал. - 2009. - №3. - С.16 - 20......................................19

С. Лященко. Г. Мурланова. Основні вимоги до оформлення документів щодо внесення змін до державних реєстрів охоронних документів України на ОПВ // Інтелектуальна власність: Науково-практичний журнал. - 2009. - № 9. - С. 27-31.................................................................................................. ................24

Тетяна Косянчук. Зареєструвати власну торговельну марку може кожен українець! (інтерв'ю з Ларисою Плотніковою).// Інформаційний портал ТРІАРХ. Новини франчайзинга. 28.01.2009...................................................32

Н. Тарнавська. Як непотрібно складати матеріали заявки. Поради експерта //Інтелектуальна власність: Науково-практичний журнал. - 2009. - № 9. - С. 32-35.........................................................................................................................37

С. Томачинський. Особливості складання та розгляду заявок на винаходи в галузі фармацевтики //Інтелектуальна власність: Науково-практичний журнал. - 2009. - № 9. - С. 38-41.....................................................................................44

Н. Чернецька, О.Кучеренко.  Аналіз "новизни" винаходів у галузі хімії. //Інтелектуальна власність: Науково-практичний журнал. - 2009. - № 10. - С. 25-29....................................................................................................................50

Тема винахідництва в музейній експозиції  (інтерв'ю з А.Ферчук). Підготувала Демидова Л.В., фото І. Гарматюк. // Наука та інновації: Український оглядовий журнал майбутнього. Науково-практичний журнал НАНУ. - 2009. - Т. 5. - № 5 - С.77-82..............................................................................................................56

А. Кочеткова. Цифрові бібліотеки як ознака ХХІ століття // Світогляд: Науково-популярний журнал. - 2009. - №6(20). - С.68- 73................... ......64

Запитання- відповіді// Інформація : з  журналу «Інтелектуальна власність» , сайту http://patent.km.ua/ukr/articles.......................................................................................74

 

 

 Паразитичний маркетинг як вид протизаконної діяльності                

                                                                           Василенко М. О.

Заступник начальника відділення розробки законодавства у сфері промислової власності Державного підприємства «Український інститут промислової власності»

 

Паразитичний маркетинг, який не є юридичною категорією чи чітко обмеженою маркетинговою практикою, виник наприкінці 90-х років минулого століття. Автором стратегії паразитичного маркетингу великих спортивних подій вважається Джеррі Уелш (Jerry Welsh, президент корпорації Уелш Маркетинг Асоціації), який назвав таку систему «амбуш-маркетингом».

У літературі існують такі синоніми цього терміну: амбуш-маркетинг, недозволений маркетинг, паразитичний маркетинг, засідковий маркетинг, чорний маркетинг, партизанський маркетинг, маркетинг-паразит, а в телепередачах і цифрових засобах повідомлення - "вірусний маркетинг". Усі ці синоніми мають відтінок значення, пов'язаного з «військовими діями» й морально сумнівною поведінкою, та підтримкою методів, з якими борються організатори великих спортивних подій, як, наприклад, Міжнародний Олімпійський Комітет, ФІФА і УЄФА.

Користувачів методів паразитичного маркетингу називають так: «чужа рідня», «плагіатори», «прилипали», «амбушери», «імітатори». Поняття «паразитичний маркетинг» трактується фахівцями по-різному. Представники різних галузей - рекламісти, юристи, маркетологи - вкладають у його визначення зміст, пов'язаний із специфікою своєї спеціальності й діяльності. Цим визначенням бракує об'єктивності, і вони не охоплюють усю різноманітність явища.

Сандлер і Шані [1] визначили паразитичний маркетинг як «сплановане зусилля організації (кампанії) опосередковано асоціюватися з подією з метою отримання як мінімум частини визнання і вигод, які асоціюються з офіційним спонсором»[2].

Проте паразитичний маркетинг не завжди планується та його метою не обов'язково є асоціювання зі спонсором. Можливі й внутрішні мотивації осіб, які використовують паразитичний маркетинг. Паразитичний маркетинг визначається також як дії, які не призводять до конфлікту із законом. Це вузьке визначення не відповідає методам, які в дійсності використовуються паразитичним маркетингом.

У законодавстві України застосовується термін «недозволений маркетинг».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» недозволеним маркетингом вважається вид діяльності, пов'язаний з проведенням чемпіонату (з маркетингу, реклами, зв'язків з громадськістю), що здійснюється з метою отримання прибутку від гудвілу особою, яка не має на це відповідного дозволу УЄФА. Згідно з пунктом 2 статті 9 зазначеного Закону недозволений маркетинг під час проведення чемпіонату забороняється.

У загальних рисах суть паразитичного маркетингу полягає в частковому копіюванні зовнішніх особливостей чужої торговельної марки або ж у підстроюванні до неї для просування власної. Як правило, копіюють суттєві елементи марки, з якими в споживача асоціюється продукт або послуга. А в разі підстроювання до компанії зазвичай використовують територіальну складову - розміщують власну рекламу поблизу конкурента з галузі з метою  заволодіння частиною аудиторії.

Паразитичний маркетинг умовно розглядається у двох значеннях - вузькому та широкому. Відповідно до першого паразитичний маркетинг побудовано на копіюванні чужої марки для просування власної, як правило - менш відомої, або незаконному використанні чужих торговельних марок. У вузькому значенні паразитичний маркетинг - це спроби асоціювати компанію або торговельну марку з будь-якою значущою подією без сплати комісійних організатору цієї події. Такий маркетинг порушує права організаторів події, вводячи громадськість в оману щодо того, хто насправді є спонсором події.

Зміст паразитичного маркетингу полягає в повному або частковому копіюванні відомої торговельної марки й просуванні підробки у вигляді оригіналу. Зазвичай на подібні кроки наважуються фірми, які планують протриматися на ринку не більше двох років та отримати за свій продукт найбільший прибуток, не чекаючи, поки компанія-виробник, яка зазнала втрат, звернеться до суду. Об'єктом паразитичного маркетингу, як правило, стають лідери ринку, власники «розкручених торговельних марок». Відомі марки є завжди, їх копіювання - досить вигідний бізнес, і тому паразитичний маркетинг був, є й буде в будь-якій країні. Більша частка імітацій припадає на торговельні марки товарів з коротким циклом споживання: покупки в даному випадку регулярні, робляться часто і, як наслідок, увага до продукту ослаблена. На думку фахівців, частка «паразитичних фірм» на цих ринках може складати 3 - 5%. До елементів, що підроблюються, належать: торговельна марка, комерційне найменування, елементи рекламного стилю конкурента, рекламні образи, дизайн упаковки, графічні елементи тощо.

Паразитичний маркетинг можна визначити також як асоціацію з подією та її значимістю без дозволу організатора. Як відомо, основними прибутками організаторів спортивних подій (олімпійських ігор, чемпіонатів Європи та світу тощо) є прибутки від продажу квитків, товарів, які надаються офіційними постачальниками (води, обладнання, спортивного одягу тощо), а також спонсорські внески, ліцензійна плата за трансляцію ігор, продаж товарів із символікою події, фінансова підтримка місцевих, національних та міжнародних організацій та ін.

Кожна з організацій, які мають відношення до спортивної події, намагається використати історичну можливість розповісти світові про себе за допомогою різних маркетингових кроків. Але не всі мають на це право. Наприклад, офіційні спонсори й комерційні партнери мають можливість легально використовувати елементи події з власним логотипом, тобто асоціювати свою торговельну марку з цією спортивною подією, хоча обсяги використання елементів і межі розповсюдження за допомогою маркетингових каналів залежать від спонсорського внеску. Тому є різні категорії спонсорів. У 2000 р. офіційні спонсори олімпіади заплатили за це право майже 40 млн. дол. США кожний.

Паразитичний маркетинг дозволяє компаніям-власникам торговельних марок, не порушуючи закону, використовувати у власних цілях спортивну подію й привертати увагу цільової аудиторії, не виступаючи офіційним спонсором. При цьому компанія обхідними шляхами проникає на інформаційну територію основного конкурента, який зробив чималий спонсорський внесок і є офіційним партнером заходу. Прийом паразитичного маркетингу полягає в тому, що в споживача створюється враження, ніби дана компанія пов'язана зі спортивною подією. Таким чином, використання паразитичного маркетингу може принести якщо не всі, то більшість вигод офіційного спонсорства з найменшими витратами. Повністю захиститися від амбушерів неможливо. Тільки для того щоб мінімізувати втрати від амбуш-атаки конкурентів або мати надію виграти в суді справу, доведеться передбачити безліч ситуацій, у яких може з'явитися паразитичний маркетинг.

Для проведення паразитичного маркетингу використовуються різні методи. Це може бути придбання рекламного часу в межах транслювання заходу; розповсюдження безкоштовних квитків для заохочення постачальників/клієнтів; спонсорство відомого спортсмена-учасника заходу; проведення примітивної реклами та роздачі зразків, промо-листівок біля місця проведення заходу тощо.

Наведемо приклади застосування паразитичного маркетингу під час проведення спортивних заходів.

Олімпійські ігри 1992 р. в Барселоні (Іспанія). Компанія «Nike» спонсорує прес-конференції з баскетбольною командою США, тоді як «Reebok» - офіційний спонсор ігор. Майкл Джордан вішає собі на шию золоту медаль і закриває нею логотип Reebok на формі.

Зимові олімпійські ігри 1994 р. в Ліллехаммер (Норвегія). Компанія «Visa» як один з офіційних спонсорів олімпіади організовує телевізійну кампанію, у якій поруч з олімпійським логотипом міститься повідомлення, що «Картки конкурента компанії «American Express» не приймаються в Олімпійському селищі». У відповідь «American Express» у своїй рекламній кампанії продемонструвала глядачам, що картки її приймаються по всій території країни проведення ігор та оприлюднила слоган «Якщо ви приїдете в Ліллехаммер, вам знадобиться паспорт, але ніяк не Visa». У цьому випадку компанія «Visa» не змогла захистити власні права, тому що громадянам США дійсно не потрібна була віза, щоб потрапити на територію Норвегії.

Зимові олімпійські ігри 2002 року в США. За можливість стати офіційним спонсором олімпійських ігор пивоварна корпорація «Anheuser-Busch» заплатила понад 50 млн. дол. США. За це вона отримала право використовувати у своїй рекламній діяльності слово «олімпійський» та логотип у вигляді п'яти кілець. Натомість «Schirf Brewery», місцева маленька пивоварня, прикрасила власні автомобілі слоганом «Неофіційне пиво. 2002 -  зимові ігри». З метою уникнення відповідальності «Schirf Brewery» не використовувала слово «олімпіада» та логотип у вигляді п'яти кілець, але тематично однозначно пов'язала себе у свідомості людей з олімпійськими іграми.

Такі організації, як ФІФА і МОК мають у своїй структурі спеціальні «анті-амбуш команди», до складу яких входять фахівці з галузі спортивного маркетингу та міжнародного права. Вони постійно відстежують засоби, які використовують амбушери, з тим щоб завадити їм у майбутньому.

Для кожного заходу публікується список обмежень. Так, наприклад, організаціям, які не є спонсорами, комерційними партнерами події забороняється:

  • використовувати офіційний логотип заходу на своїй продукції або в рекламі;
  • використовувати в слоганах слова, які позначають подію («олімпіада», «World Cup»);
  • оголошувати себе офіційним спонсором події;
  • проводити спеціальні акції з товарами, які є торговельною маркою події;
  • роздавати товари в безпосередній близькості від місця проведення заходу;
  • використовувати прапори, парасольки, футболки, картузи з торговельними марками конкурентів; прапори країн, які не беруть участь у заході тощо.

У той же час не можна заборонити будь-якій особі прийти на матч у футболці із зображенням відомої торговельної марки, оскільки подібна заборона буде порушенням цивільних прав. Обмеження в одязі може стосуватися тільки груп людей в однаковій уніформі з логотипом конкурента. Але що їм завадить проникнути на стадіон окремо, а потім зібратися разом для амбуш-акції?

Таким чином, для організаторів спортивних подій паразитичний маркетинг є серйознішою загрозою, ніж продаж продукції з їх символікою, зокрема для УЄФА.

Законом України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу в Україні» закладено основу правової системи, спрямованої на протидію паразитичному маркетингу під час проведення заходу. Але залишаються неврегульованими деякі питання стосовно недопущення використання паразитичного маркетингу та створення додаткових механізмів захисту прав інтелектуальної власності під час організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні.

 

                                 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.     Sandler D.M., Shani D. Olympic Sponsorship vs. "Ambush" Marketing: who gets the Gold?, Journal of      Advertising Research, August/September 1989, Cambridge University Press. - Р. 9-11.

2.     Davis R. N. Ambushing the Olympic Games, ISLR/Pandektis, Vol. III Nr. ½. - РР. 7, 15.

3.     Crompton, J.L. Sponsorship ambushing in sport', Managing Leisure 9(1), 2004. - Р. 1-12.

4.     Hotzau, A. ‘Ambush Marketing: principles, stakes, creativity, applications', Intelligence Report 1(1). - 2007. -  Р.  1-19.

5.     Sandler D.m., Shani D. Olympic Sponsorship vs. "Ambush" Marketing: who gets the Gold?, Journal of Advertising Research, August/September 1989, Cambridge University Press. - РР. 9, 11.

 

 

Промислове шпигунство у системі світової конкуренції: історичні події та факти

 

Алла ЖАРІНОВА,

директор ДП «Український інститут промислової власності, канд. екон. наук,

Сергій МОСОВ,

заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, д-р військових наук, професор,

м. Київ

 

Історія шпигунства за всіх часів була оповинута романтизмом. Захоплюючі своїми чарами дами, які спокушають у розкішних вітальнях, симпатичні агенти чоловічої статі, які хоробро зустрічають небезпеку, приводять багатьох у трепет, коли шпигунство відбувається на користь справедливості на сторінках романів або з екрану. Однак у шпигунства є й інша - неприваблива сторона. Тут має місце й шантаж слабохарактерних осіб, змушених робити невиправдані кроки зрадництва, і покалічені долі, і втручання в особисте життя, і доведені до банкрутства підприємці. Романтика й «брудні руки», проте, не суперечать одне одному, про що добре знають шанувальники історичних романів і «мильних опер».

Історія промислового шпигунства, під яким розуміється таємний, зазвичай незаконний вид діяльності, не тільки нараховує багато століть впродовж існування людства, але й продовжує поповнювати свої сторінки у нашому непростому сучасному світі. Потужна конкурентна боротьба обумовлює активізацію промислового шпигунства в різних формах його прояву, тому що головним його мотивом є прибуток конкуруючих фірм. При цьому слід зазначити, що до промислового шпигунства може бути залучений хто завгодно. Навіть відомий усьому світу автомобільний магнат Генрі Форд, який тривалий час не міг винайти більш простий і дешевий спосіб збирання автомобілів, запозичив принцип побудови конвеєрної лінії для збирання своїх автомобілів у м'ясообробному цеху, коли брав участь у відкритті м'ясопереробного комбінату.

Промислові шпигуни займаються шантажем службовців, які контролюють конфіденційну інформацію або мають доступ до неї. Вони можуть проникати в корпорацію таємним шляхом з метою викрадення, перезнімання (фотографування) певних даних або встановлення пристроїв для підслуховування.

Агенти шпигунства в корпораціях або в масштабах країни, насамперед, намагаються скомпрометувати потрібних осіб, використовуючи звичайні людські слабкості такі, наприклад, як жадібність і секс. При цьому секс уважається найбільш швидким способом компрометації службовця. Компрометуючий матеріал може мати форму відеозапису або знімків. Показуючи такі записи та знімки службовцю, його залякують юридичними і соціальними наслідками та труднощами на роботі у випадку розголошення цих матеріалів. Якщо службовець одружений, його залякують викриттям перед дружиною.

Послуги зрадництва службовців можуть оплачуватися грошима, улаштуванням канікул і іншими матеріальними благами. У разі, коли така тактика не спрацьовує, застосовується впровадження таємних агентів або нелегальне проникнення в потрібне приміщення (офіс).

Історія шпигунства має безліч прикладів у різних сферах промисловості, починаючи із древніх часів і закінчуючи нашою дійсністю. Деякі з них можуть бути відомі й читачеві.

У стародавньому світі дуже високо цінувався шовк, єдиною країною, звідки його привозили, був Китай. Природно, що монополія на виробництво шовку строго охоронялася. Це дозволяло Китаю залишатися протягом довготривалого періоду не тільки монополістом на ринку, але й утримувати високі ціни при його обмеженому продажу.

Однак положення на ринку шовку згодом все-таки почало змінюватися. Початок цьому поклав візит перських ченців до римського імператора Юстиніана: вони розкрили секрет виробництва шовку. Ченці не тільки переконали Юстиніана, що клімат деяких частин Греції підходить для вирощування необхідної шовковиці, але й за щедру винагороду успішно вивезли контрабандою з Китаю в Рим у порожніх посохах шовковичних хробаків. Завдяки цьому Юстиніану вдалося примножити свої багатства, а Китай втратив величезні прибутки у своїй зовнішній торгівлі.

Іншим, не менш цікавим прикладом, є випадок з історії текстильної промисловості. Перші американські колоністи залежали від Англії в отриманні фабричних товарів, у тому числі й текстилю. Ціни на імпортовані товари, особливо текстильні вироби були, на думку американців, непомірно високими. Англія контролювала ринок і наклала заборону на еміграцію фахівців з виробництва текстилю в Новий Світ, а також заборонила експорт фабричного обладнання і його креслень у колонії.

Положення здавалося безнадійним, поки за справу не узявся Самуель Слейтер, що заснував текстильну фабрику, яка носить його ім'я, у Потакеті, шт. Род-Айленд. Саме з ним пов'язують американську промислову революцію, датуючи її з 1789 р. Будучи підмайстром в Англії, він запам'ятав креслення ткацьких верстатів і зумів вислизнути з Англії та добратися до колоній, де використав свої знання для створення фабрик, що призвело до руйнування монополії і дало можливість одержувати прибутки.

Захоплююча історія пов'язана з каучуком, монополією на виробництво якого до початку ХХ ст. володіла тільки Бразилія. Економіка цієї країни великою мірою залежала від каучукової промисловості, що забезпечувала певний рівень національного процвітання й повну зайнятість населення. Природно, що багато країн не могли з цим змиритися й були зацікавлені в ліквідації бразильської монополії. Вони прагнули отримати в перспективі свої економічні вигоди, оскільки застосування каучуку безперервно зростало. Завдяки шпигунським діям однієї з англійських фірм, кілька рослин удалося нелегально вивезти з Бразилії в Англію, незважаючи на найсуворішу заборону бразильського уряду на експорт каучуконосів.

Після вивчення можливостей вирощування каучуку в різних умовах англійські садівники порекомендували клімат Малайї, що входила до складу Британської імперії. Малайський каучук незабаром значно потіснив бразильський на світовому ринку, у результаті чого економіка Бразилії стала занепадати. Велика Британія успішно користувалася плодами продажу каучуку аж до Другої світової війни, до тих пір, поки Японія захопила Малайю й були знайдені замінники каучуку.

Довгу історію використання шпигунства з метою забезпечення захисту своїх позик або фінансових резервів мають європейські банкірські доми. Уважається, що банкірський дім Ротшильдів з відділеннями в різних європейських країнах розробив одну з надвеликих систем розвідки й шпигунства свого часу. Під час Першої світової війни секретна система зв'язку Ротшильдів працювала швидше, ніж зв'язок держав - учасників війни. Банк Ротшильда в Лондоні, наприклад, одержував доповіді з полів боїв раніше, ніж вони надходили прем'єр-міністрові з офіційних каналів.

Варто також зазначити, що Ротшильди вели ретельне спостереження за урядовою та діловою активністю із застосуванням як відкритих методів, так і шпигунства. Одним з улюблених способів спостереження за рухом банківських рахунків було використання на них спеціальних зашифрованих позначок, у яких містилися доручення про подання певного сигналу якійсь особі, що часто перебуває в іншій країні, про рух капіталу. Власник рахунку, як правило, нічого не підозрював про існування подібних позначок, які, по суті, відігравали роль сучасних електронних передавачів, таємно встановлених на чийомусь автомобілі.

Історія протистояння двох світових систем - капіталізму і соціалізму, наповнена різними фактами промислового шпигунства як з однієї, так і з іншої сторони. Відповідно до доповідей ФБР, у 70-і - на початку 80-их років ХХ ст. значна кількість технологічних секретів американських корпорацій надходило по нелегальних каналах у Радянський Союз. Керівництво ЦРУ охарактеризувало згодом цю проблему як різкий витік американських технологічних секретів. Дійсно, існує інформація про те, що з кінця 70-х років Радянський Союз одержав на Заході більше 30 тис. од. удосконаленого устаткування і близько 400 тис. документів. За оцінками західних спеціалістів, тільки два міністерства - Міністерство оборонної промисловості та Міністерство авіапромисловості - завдяки інформації, отриманою розвідкою, змогли заощадити з 1976 по 1980 роки 6,5 млрд. франків, що було еквівалентним річній віддачі від роботи 100 тис. наукових співробітників.

Прикладом шпигунства є справа представника польської торговельної компанії, який проживав у Каліфорнії. У грудні 1981 р. він був засуджений до довічного ув'язнення за скупку секретної оборонної інформації. Цей глибоко замаскований агент використовував торговельну компанію «Поламко» як ширму для своєї шпигунської діяльності. Йому вдалося завербувати одного з інженерів фірми «Х'юз», використовуючи жадібність останнього. Цей інженер, Уїльям Белл, передав ряд воєнних секретів, вартістю у мільйони доларів, включаючи такі системи зброї, як протитанкові ракети, радіолокаційна станція винищувача F-15, технологія «стелс» бомбардувальника B-1.

Швейцарське федеральне міністерство юстиції заявило в 1982 р., що, починаючи з 1948 р., було зареєстровано 240 випадків шпигунства, у тому числі й промислового. У двох третинах випадків були замішані агенти Радянського Союзу або його союзників.

Дії американських та інших іноземних спецслужб на території СРСР були значно утруднені, тому збір відомостей, як правило, проводився з використанням відкритих джерел, у тому числі й преси, а також спеціальних технічних пристроїв. Так, у середині 60-х років минулого століття шляхом аналізу періодичної радянської печатної продукції, і, насамперед, московської, американські спецслужби намагалися одержати відомості про розробку радянськими науково-дослідними інститутами фунгіцидів - препаратів, що додаються в авіаційне або ракетне паливо для знищення бактерій, що викликають засмічення приладів і корозію ємностей. Тоді ж їхню увагу привернула печатна продукція, у якій висвітлювала питання сучасної системи цивільної оборони СРСР.

Наприкінці 70-х, на початку 80-х років помітно підсилився інтерес американських воєнних розвідників, що перебували в Москві, до вивчення певних відкритих джерел. Це було пов'язано з відродженням у США програми будівництва спроектованого компанією «Рокуелл інтернешнл» бомбардувальника В-1, здатного нести водневі бомби. Таким шляхом вони розраховували одержати які-небудь відомості про засоби протиповітряної оборони СРСР, які могли бути використані як надійний заслін від удару цих літаків по об'єктах у радянському тилу.

Одного часу увагу американської розвідки привернули статистичні дані, що публікувалися в радянській пресі, про населення 95 міст СРСР. На підставі цих даних фахівцями Принстонського університету було проведено спеціальне дослідження з метою оцінки ефективності дій атомних підводних човнів з ракетами типу «Поларіс» на борту. Найбільші міста Радянського Союзу були поділені на дев'ять груп залежно від воєнно-економічної важливості й географічного розташування. Головним параметром воєнно-економічних можливостей для дослідників була обрана чисельність населення кожного міста, оскільки, на думку американських фахівців, вона характеризувала собою наявність у ньому стратегічних запасів, значення його як транспортного вузлу, кількість промислових підприємств і робочої сили в ньому тощо.

Промислове шпигунство процвітало не тільки на рубежі протистояння різних політичних систем. Воно мало місце як у капіталістичному світі взагалі, так і усередині самих держав. Так, наприклад, агенти ФБР провели в 1982 р. таємну операцію, результатом якої стало обвинувачення ряду японських бізнесменів, які, нібито, платили за передання їм секретних відомостей компанії IBM. Декількома роками раніше було виявлено, що представники японського бізнесу здійснювали шпигунську діяльність у штаті Північна Кароліна з метою отримання секретів виробництва тканини для одягу. Історія японського копіювання або піратського викрадення американської технології починається, принаймні, з 30-х років ХХ ст.

У цьому плані досить показовим став великий міжнародний скандал, який виник у березні 1993 року. Приводом для нього став отриманий посольством США в Парижі пакет із секретними документами, у яких містився стратегічний план торговельних війн початку 90-х років. Щодо цього чітко визначалися завдання французької розвідки з одержання конфіденційної інформації про діяльність американських фірм, банків і брокерських домів. У сферу інтересів були включені маркетингова стратегія, тактика укладення угод, плани інвестицій і багато іншого. Коментуючи цю скандальну інформацію, один з колишніх шефів французької розвідки П'єр Маріей заявив, що економічна розвідка є «нормальною діяльністю розвідувального агентства», коли протистояння держав переходить із воєнно-політичного на економіко-технологічний рівень.

У 1995 році в пресу просочилася інформація про те, що АНБ за допомогою системи «Ешелон» перехоплювало всі факси і телефонні дзвінки між європейським консорціумом «Airbus» і Саудівською національною авіакомпанією. Як наслідок, були отримані відомості про те, що співробітники «Airbus» пропонували за укладення 6-мільярдного контракту значні суми як хабар. АНБ передало дану інформацію урядовим чиновникам США, які зуміли переконати своїх колег у Саудівській Аравії віддати 6-мільярдний контракт компаніям «Боїнг» і «МакДоннел Дуглас».

Одним із прикладів внутрішнього шпигунства (що мав місце в 1978 р.) може служити випадок крадіжки креслень фірми «Калчер электронікс», яка спеціалізувалася на виробництві електронних апаратів для аналізу крові. Ситуація розвивалася таким чином. Канадець Кеннет Бренан на початку 70-х років, закінчуючи університет у Майамі, працював у фірмі «Калчер електронікс». Ця фірма навіть оплачувала дослідницьку роботу Бренана в коледжі. Однак Бренан збирався вступати до зуболікарського училища, вважаючи свою зарплату на фірмі недостатньою. Врешті-решт, він вирішив викрасти креслення одного з найважливіших (серед продукції, що вироблялась на фірмі) апаратів для підрахунку кров'яних тілець «Модель С плюс», що був останнім словом у технології цієї сфери. За допомогою якогось Роберта Лемба він запропонував креслення, розробка яких обійшлася фірмі в кілька мільйонів доларів, конкурентам. У листі Лембу Бренан назвав корпорації, які могли би зацікавитися кресленнями. «Ми можемо зробити дві речі, - писав він, - або продати інформацію про проект, над яким я працюю (у мене є всі схеми), або одержати іншу інформацію, у якій зацікавлені інші фірми. Запитай їх, що їм потрібно та скільки вони заплатять». Лемб одержав відповідь від компанії «Текнікон», що попередньо повідомила про цю пропозицію поліцію. У Нью-Йорку він був заарештований при переданні креслень. Аналогічна доля випала й Бренану.

Як показує дійсність, історія шпигунства триває й у наші дні. Озброєння й фармацевтика, транспорт, зв'язок і сільське господарство, харчова промисловість і вища освіта... Практично всі сфери економіки страждають від шпигунства. Від нього неможливо заховатися. Навіть стратегічні компанії, діяльність яких має змішаний (подвійний), воєнно-цивільний характер, недостатньо захищені від подібного роду загроз.

Так, у ході приватизації (жовтень 2004 року) ЗМІ приділяли багато уваги компанії Snecma - європейському лідерові у сфері авіаційних двигунів. Однак у пресу - і це насторожує - так і не поширилося жодної інформації про неприємності її дочірнього підприємства Messier-Dowty, яка восени 2001-го року стала жертвою однієї загадкової події. Завод Messier-Dowty, розташований у Бідосі (департамент Атлантичні Піренеї, Франція), домінує на світовому ринку колісних шасі й обслуговує як цивільну, так і військову авіацію. Сьомого листопада 2000 року раптово зникли дві деталі шасі останньої моделі бойового літака, що належали концерну Dassault. Ця модель - Rafale Marine - незабаром повинна була надійти на озброєння французького флоту, і деталі, які зникли, а саме: кесон і поворотна стійка переднього шасі, відносилися до розряду стратегічних.

Ще один не менш цікавий випадок. Французькі спецслужби реєструють всі переговори, які американські бізнесмени проводять із борта літаків Air France під час перельоту між Нью-Йорком і Парижем. Не гребують вони й змістом телефонних переговорів і факсових передач, які здійснюються з території самої країни. Деякі паризькі готелі обладнані найдосконалішими електронними «жучками», а спеціально вимуштруваний обслуговуючий персонал таких готелів натренований, щоб «випадково» заглядати в кейси з документами. «Придворні» повії так само, як і в колишні часи, теж відмінно справляються зі своїми додатковими обов'язками.

Починаючи з 50-х років минулого століття японський уряд щорічно спонсорує ділові закордонні поїздки більш ніж 10 тис. своїх бізнесменів, не останньою метою яких є збір комерційної інформації. Передбачається, що на ці цілі витрачається до 80% всіх коштів, що виділяються для японських спецслужб. Із грошей, що залишаються, фінансується моніторинг американських бізнесменів, що відвідують із діловими візитами Японію. Координацією збору й розподілом комерційної інформації займається Зовнішньоторговельна організація Японії, що має представництва в 59 країнах світу, і міністерство міжнародної торгівлі й промисловості. 

За 2006 р. у Німеччині було зареєстровано 96 тис. випадків промислового шпигунства, що на 18% перевищило результати попереднього року, а тільки доведений збиток за цими злочинами перевищив 4 млрд. євро - такі невтішні підсумки, підбиті німецькою федеральною службою кримінальної поліції (BKA). Втім, офіційно доведений збиток становить лише малу частину від реальних збитків, понесених економікою країни, - за оцінками тієї ж BKA, справжні розміри втрат, нанесених промисловими шпигунами німецьким компаніям, склали близько 20 млрд. євро - це майже удвічі перевищує витрати німецького федерального бюджету на освіту і порівнюється з федеральним оборонним бюджетом.

Від свавілля китайських промислових шпигунів сьогодні страждають багато європейських держав. Так, у Франції, за даними місцевих правоохоронних органів, за останні два роки різко зросла шпигунська активність іноземних компаній і розвідок. Громадянка Китаю, проходячи практику в компанії Valeo, що спеціалізується на виробництві автомобільних запчастин, починаючи з 2002 р. копіювала закриту внутрішню інформацію для передання її одній з китайських компаній. При затримці у практикантки була виявлена значна кількість ксероскопійованих технічних матеріалів, а також кілька дисків, повністю заповнених файлами, скопійованими зі службових комп'ютерів Valeo.

Зі схожими проблемами зіштовхуються й британські компанії. Відповідно до заяви, розміщеній на сайті британської контррозвідки MI5, промислове шпигунство є однією з трьох найбільших сучасних загроз британської безпеки. «Сьогодні набагато більше, ніж у минулому, розвідслужби спрямовують зусилля на комерційні підприємства, - говориться в офіційній заяві MI5. - Щонайменше 20 іноземних розвідслужб у якоюсь мірою діють проти інтересів З'єднаного Королівства. Найбільшу заклопотаність викликають дії російської та китайської розвідок».

Наведені факти промислового шпигунства не можуть не викликати  тривоги. Його головною причиною служить величезний вплив, який шпигунство може здійснювати на економічну міць країни у сучасному світі. Як уряди, так і окремі компанії прагнуть не відстати від інших або заволодіти їх секретами виробництва. У наші дні шпигунство є складовою боротьби за вплив, тому промислове шпигунство в широких масштабах - неминуче.

Економічне зростання України рано чи пізно втілюватиметься в життя практичними наробками й розробкою технологій. І отоді перед державними спецслужбами та службами вітчизняних корпорацій проблема промислового шпигунства встане на весь зріст. І хоча менеджмент багатьох вітчизняних компаній уважає, що їхні фірмові секрети захищені на всі сто відсотків, однак, це не зовсім так. Підтвердженням цьому, у першу чергу, є світовий досвід, особливо передових країн світу.

 

 

Ще раз до питання про якість експертизи

 

Лев ГЛУХІВСЬКИЙ,

перший заступник директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності», д-р техн. наук, професор,

Петро ІВАНЕНКО,

заступник директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності», канд. техн. наук, с.н.с,

м. Київ

 

Для оцінки роботи закладу експертизи державної системи правової охорони інтелектуальної власності (ДСПОІВ) у статті [1] було запропоновано використовувати такі основні критерії:

- строки розгляду заявок на об'єкти промислової власності (ОПВ);

- якість розгляду та експертизи заявок на ОПВ;

- стан патентно-інформаційного забезпечення споживачів у сфері промислової власності;

- кількість та якість послуг, які надає Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент);

якість обслуговування заявників та створений для них сервіс.

У [1] показано, що на підставі статистичних даних у 2000-2008 роках роботу закладу експертизи, яким сьогодні є Укрпатент, за зазначеними критеріями слід оцінити позитивно.

Звичайно, це зовсім не означає, що у роботі Укрпатенту при проведенні експертизи заявок і підготовці висновків, на основі яких Державний департамент інтелектуальної власності (ДДІВ) видає заявникам охоронні документи, не може бути окремих збоїв, які призводять до браку. Жодне виробництво (а діяльність Укрпатенту - це також виробництво, а саме: аналіз та обробка інформації) не може бути абсолютно застрахованим від браку. Але якщо це виробництво базується на високій технологічній культурі, то відносні показники браку мінімізуються.

Такій мінімізації сприяють критичні погляди незалежних оглядачів на роботу закладу експертизи та відповідні публікації результатів зовнішнього оцінювання у засобах масової інформації (ЗМІ).

Останнім часом у ЗМІ публікується багато матеріалів, присвячених проблемам, які мають місце у сфері інтелектуальної власності. І це добре, бо викликає інтерес суспільства до цього важливого чинника суспільного життя.

Природно, що у зазначених публікаціях нерідко звертають увагу на недоліки, які існують у практиці набуття прав на ОПВ та їх правової охорони. Якщо висвітлення цих недоліків є об'єктивним, то фахівці ДДІВ та Укрпатенту за це завжди вдячні. Адже збоку, часом, видніше, ніж зсередини, і таке акцентування на недоліках мобілізує зусилля на їх усунення.

Проте не завжди ця критика є об'єктивною, і нерідко вона виносить на загал надумані недоліки, яких насправді немає. Це, наприклад, стосується однієї з недавніх публікацій «Дзеркала тижня» [2] - статті «Патент на сало». У цій статті, зокрема, публікується інтерв'ю з головою профільного комітету з питань інтелектуальної власності - Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України.

Деякі моменти цього інтерв'ю, що стосуються стану експертизи заявок на винаходи, хочемо розглянути у даній статті. Оскільки, на нашу думку, викладені там факти є далекими від дійсності.

Ну, ось хоч би така цитата з інтерв'ю:

«Відомо чимало випадків реєстрації патентів на винаходи, які не відповідають умовам патентоздатності. Зокрема, на замовлення Міністерства оборони України державні КБ та НДІ здійснюють розробку секретного озброєння та військової техніки за бюджетні кошти, однак, реєстрацію патентів на винаходи Укрпатент здійснює не на юридичні особи - проектно-конструкторські організації, а на фізичних осіб. Це стосується розробки «Кольчуги», модернізованого автомата «Вепр», радіокерованого снаряду «ПТКРС» тощо».

Тут стверджується, що є відомими випадки реєстрації в Україні патентів на винаходи, які не відповідають умовам патентоздатності. І дається приклад такої невідповідності - видачу патентів на «Кольчугу», автомат «Вепр», протитанковий керований реактивний снаряд «ПТКРС» не юридичним особам - розробникам цих виробів, а фізичним особам - винахідникам.

З цього приводу необхідно сказати таке. Наше національне законодавство визнає лише три умови патентоздатності: новизну, винахідницький рівень, промислову придатність. Виконання кожної з тих умов у наведених в інтерв'ю прикладах не заперечується. А те, на кого видається патент, не є умовою патентоздатності. Законодавство не вимагає від Установи (Міністерство освіти і науки України) перевірки, на які кошти зроблено заявлений винахід. Зрештою, відповідні відомості про заявку на винахід публікуються ще до видачі патенту в офіційному бюлетені «Промислова власність», і будь-хто може подати заперечення до Апеляційної палати чи до суду (після видачі патенту) стосовно права заявника на патент.

Якщо хтось вважає, що така перевірка (за рахунок яких коштів зроблено винахід, у т.ч. і за бюджетні кошти) має виконуватися перед видачею патенту, то це є можливим лише у разі внесення змін до чинного законодавства, і лише тоді, як такі зміни будуть реалізовані, можна пред'являти подібні претензії.

Не кажучи вже про те, що у наведеній цитаті приклади даються так, щоб їх не можливо було перевірити.

У статті [2] є посилання на видачу патенту на «Кольчугу». Очевидно, йдеться про радіолокаційну станцію з назвою «Кольчуга», навколо якої ще недавно вирував відомий політичний скандал. То давайте перевіримо, чи був в Україні виданий патент на «Кольчугу» (на чиє ім'я виданий). Це зробити нескладно.

Дані про всі зареєстровані та видані в Україні патенти на винаходи і корисні моделі зберігаються у розробленій Укрпатентом базі даних «Винаходи (корисні моделі) в Україні», яка є доступною безкоштовно через мережу Інтернет. Шукаємо, шлях пошуку такий: www.ukrpatent.org, бази даних, спеціалізована БД «Винаходи (корисні моделі) в Україні» (читач може повторити цей пошук, якщо має доступ до мережі Інтернет).

Результат пошуку: жодного патенту на винахід щодо радіолокаційної станції (а тут, очевидно, саме про неї йде мова), у назві якої фігурувало б слово «Кольчуга», у базі немає. Знаходимо низку патентів на радіолокаційні станції (усього 7 патентів, хоч словосполучення «радіолокаційна станція» в різних відмінках зустрічається в описах більше ніж 150 патентів). Найближчим, на нашу думку, до зазначеної «Кольчуги» є патент № 78129 «Пасивна радіолокаційна станція вимірювання координат повітряних випромінюючих об'єктів». Зазначається група винахідників - Андрусенко М.І. та інші. Патент видано не на фізичну особу (фізичних осіб), а на юридичну особу - Науково-дослідний інститут радіолокаційних систем «Квант-радіолокація».

Знову шукаємо у зазначеній базі даних патент, у назві та формулі якого присутні слова «автомат Вепр». Немає такого. Шукаємо просто автомат. Знаходимо декілька, хоч слово «автомат» у різних відмінках зустрічається в описах більше ніж 300 патентів. Ось один із них, назва - «Автомат», патент № 58400. Це стрілецька зброя, проте, чи це «Вепр», не відомо, в назві, формулі та описі зазначеного патенту слова «Вепр» немає. Патент видано на фізичних осіб - винахідників, тому що у заявці вони виступають як заявники. Це - Юзвенко А.І., Шпаківський Ю.О., Комаров В.О.

Далі шукаємо патент на протитанковий керований реактивний снаряд «ПТКРС». Такого також не знаходимо.

Отже, сприйматися ця цитата з опублікованого у вказаному джерелі [2] інтерв'ю може не інакше як тільки спроба за будь-яку ціну кинути тінь на експертизу заявок на винаходи в Укрпатенті.

Ще одна цитата із зазначеного інтерв'ю:

«Усупереч вимогам Закону України «Про захист інформації в телекомунікаційних системах» в Укрпатенті так і не створили комплексну систему захисту інформації (КСЗІ), у результаті чого витік наукових розробок може відбуватися шляхом незаконного втручання в автоматизовані системи та викрадення з патентного відомства реєстрів, що містять матеріали заявок на патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків».

Подібне може сказати тільки особа, яка погано поінформована про стан захисту інформації в Укрпатенті. Адже система захисту інформації в Укрпатенті була свого часу розроблена (розробниками НВП «Тезис» та Інституту комп'ютерних технологій) і працює вона уже майже п'ять років. Ця система має три складові, а саме:

1) автоматизований модуль захисту секретної інформації (державна таємниця) та конфіденційної інформації, що є власністю держави (на модуль отримано атестат відповідності);

2) модуль захисту конфіденційної інформації, яка є власністю юридичних та фізичних осіб (модуль розроблено на основі міжнародного стандарту інформаційної безпеки ISO 17799);

3) модуль захисту інформації у базах даних, доступних через мережу Інтернет. У тому числі це стосується захисту баз даних: «Винаходи (корисні моделі) в Україні»; «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг», «Промислові зразки, зареєстровані в Україні».

У наведеній вище цитаті йдеться, очевидно, про другу складову - захист від можливого викрадення інформації, яку містять ще не опубліковані відомості про заявки. Ця інформація є конфіденційною і зберігається у технологічних базах даних, із якими працюють експерти в процесі розгляду та експертизи заявок. Технологічні бази даних зберігаються на екранованому і надійно захищеному від зовнішніх впливів сервері, що не має зв'язку з будь-якими зовнішніми мережами та Інтернетом. Витік інформації з технологічних баз даних, якщо й можливий, то тільки через експертів, а вони, при їх прийнятті на роботу, дають підписку-зобов'язання про нерозголошення конфіденційної інформації і знають, що за порушення цієї підписки настає кримінальна відповідальність.

Наприкінці ще одна цитата з цього інтерв'ю:

«...колектив авторів запатентував «Спосіб проведення торгу». Винаходу, на думку спеціалістів, тут немає, зате є право контролювати проведення тендерів усіма державними установами, що в свою чергу гарантує відрахування коштів при проведенні тендерів. Власне, цей патент багатосерійний, до нього додалися такі ж наукоємні «Спосіб оцінки тендерних пропозицій», «Спосіб обробки інформації при проведенні торгів» і т.д.

З цього приводу можна сказати наступне. До 2002 року в Україні видавати патенти на такі способи обробки інформації було неможливо, тому що в редакції Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», яка була чинною тоді, не могли одержувати правову охорону «методи організації та управління господарством; плани, розклади, правила; методи виконання розумових операцій». У чинній нині редакції цього закону такого обмеження уже немає, вони були вилучені Верховною Радою України у 2003 році в Законі № 850-IV. Важко пояснити, чому відбулися такі зміни у законі. На нашу думку, не можна монополізовувати реалізацію подібних способів організації та управління у господарстві. Профільний комітет Верховної Ради України мав би домагатися повернення вилучених із закону положень, а не докоряти експертизі. Адже експертиза не може не виконувати чинний закон і тому змушена видавати позитивні висновки на подібні заявки (звичайно, якщо виконуються критерії патентоздатності).

Нарешті, щодо назви статті [2] - «Патент на сало». Назва з іронією, а, можливо, й із сарказмом. Хотілося б зазначити, що такий чудесний національний делікатес, як сало, цього не заслуговує. І якщо винаходити сало уже пізно (наші предки давним-давно його винайшли, за що ми їм дуже вдячні), то щодо сала цілком можливі нові пропозиції винахідливих українців, які можуть визнаватися як винаходи. Насамперед, це стосується невідомих досі способів консервування чи приготування сала, при застосуванні яких цей продукт може стати ще смачнішим. Як приклад, можна назвати виданий в Україні у 2001 році патент на винахід «Спосіб виробництва сиров'яленого м'ясопродукту «шинка із салом». Тому іронія чи сарказм по відношенню до сала тут зовсім недоречні.

 

Література

 

1. Глухівський Л., Іваненко П. Про критерії оцінки роботи закладу експертизи державної системи правової охорони інтелектуальної власності //Інтелектуальна власність, 2009. - №1. - С. 8-12.

2. Скрипник О., Сова О. Патент на сало //Дзеркало тижня, № 4 (732) 7-13 лютого 2009.

 

 

Шлях до уніфікації формату номерів заявок: рекомендації стандартів ВОІВ та досвід України

 

Світлана Куса

начальник відділу патентної документації та стандартизації

ДП "Український інститут промислової власності" м. Київ

 

Розглядаючи питання щодо формату номерів заявок, доцільно звернутись до статистичних даних Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Так, дані, наведені в Cтатистичному огляді ВОІВ (World Patent Report. A Statistical Review) за 2008 рік, вказують на зростаючу тенденцію одночасного подання заявниками заявок на патенти у багатьох країнах. Ця тенденція зростаючої інтернаціоналізації патентної діяльності виявляється у постійному збільшенні кількості міжнародних заявок на патенти, поданих у всьому світі за процедурою Договору про патентну кооперацію (Договір РСТ), а також кількості заявок на видачу патентів, які подані заявниками, що не проживають у даній країні.

При поданні заявки спочатку в національне патентне відомство, а потім в інше патентне відомство на той же винахід, заявник може скористатися правом пріоритету попередньої заявки (конвенційним пріоритетом) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до патентного відомства держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності (Паризька конвенція). При цьому бібліографічні дані попередньої заявки, у тому числі її номер, наводяться при публікації відомостей про "наступну" заявку, або про патентний документ, виданий на її основі.

Для засвідчення пріоритету попередньо поданої заявки національне патентне відомство надає відповідний документ, в якому зазначає номер пріоритетної заявки. В Україні, на сьогодні, заявнику для засвідчення копії його попередньої заявки (засвідчення пріоритету) надається документ, в якому також наводиться номер цієї заявки.

Номери пріоритетних заявок вказуються заявником при кожному наступному поданні заявки на той самий (або пов'язаний з ним) винахід в інше патентне відомство. Це дозволяє у подальшому при проведенні патентного пошуку та експертизи заявок виявити патенти - аналоги (так зване "патентне сімейство") - сукупність патентів різних країн або міжнародних організацій, виданих на один і той же винахід і, таким чином, забезпечити значне спрощення різних видів пошуку патентної інформації та патентних досліджень. Крім того, формування патентних сімейств дозволяє патентним відомствам мінімізувати фінансові витрати на класифікацію та рекласифікацію патентних документів (використовуючи класифікаційний індекс одного члена патентного сімейства для класифікування інших його членів).

У сучасних умовах, коли патентні пошуки здійснюються в основному за допомогою різноманітних баз даних (БД) в онлайновому режимі, особливого значення для користувачів патентної інформації набуває точний та уніфікований запис номера заявки, особливо пріоритетної.

Саме тому Міжнародне бюро (МБ) ВОІВ, у рамках діяльності Робочої групи зі стандартів та документації (РГСД) Постійного комітету ВОІВ з інформаційних технологій (ПКІТ), приділяє постійну увагу стандартам, які відносяться до патентних документів та, зокрема, питанню удосконалення практики публікації патентних документів. Одним із пріоритетних напрямків діяльності РГСД ПКІТ є гармонізація та уніфікація формату номерів патентних заявок, оскільки номер заявки дозволяє ідентифікувати кожну отриману відомством заявку, що є вкрай важливим для всіх користувачів патентної інформації і, насамперед, для врахування пріоритету при поданні наступної заявки, а також при формуванні патентних сімейств.

Вже напередодні 2000 року МБ ВОІВ внесло зміни до таких стандартів ВОІВ:

- ST.6 "Рекомендації щодо нумерації патентних документів, які публікуються" - рекомендовано включати рік публікації патентного документа, представлений чотирма цифрами, як частину номера публікації (перший рівень публікації патентного документа відповідно до стандарту ВОІВ ST.16), що передують порядковому номеру;

- ST.13 "Рекомендації щодо нумерації заявок на патенти, свідоцтва додаткової охорони, промислові зразки та топографії інтегральних мікросхем" - рекомендовано до мінімально значущої частини номера заявки включати зазначення року подання заявки чотирма цифрами та порядковий номер заявки. При цьому порядковий номер заявки повинен мати фіксовану довжину з нулями перед значущими цифрами, якщо кількість цифр менша фіксованої довжини;

- ST.2 "Стандартний спосіб представлення календарних дат із використанням Григоріанського календаря" - рекомендовано повне представлення календарної дати відповідно до Григоріанського календаря надавати у вигляді восьмизначної цифрової послідовності.

Роботи з удосконалення нумерації патентних документів продовжувались і надалі. У 2002 році на 2-ій сесії РГСД ПКІТ було прийнято нову редакцію стандарту ST.6, як одного з найбільш значущих стандартів ВОІВ, що сприяють вирішенню проблем ідентифікації патентних документів. Основною метою перегляду цього стандарту було створення вдосконаленої нумерації патентних документів, які публікуються, для її ефективного використання при міжнародному обміні патентною документацією. Очікувалось, що уніфікована нумерація патентних документів забезпечить спрощення обробки бібліографічних даних документа та полегшення користування патентною інформацією (у рамках формату нумерації патентного документа) широким загалом користувачів. Зміни, внесені до нової версії стандарту ST.6 стосувались, насамперед, порядкового номера публікації. При цьому було визначено, що номер має складатись тільки з цифр, максимальна кількість яких дорівнюватиме 13-ти, а для всіх патентних документів, які походять з однієї заявки, при публікації повинен використовуватись один і той же номер. Враховуючи вплив ST.6 на ряд інших стандартів, пов'язаних з ідентифікацією патентних документів, у подальшому РГСД ПКІТ розпочала роботи з перегляду таких стандартів.

Зокрема, у липні 2002 року було створено оперативну групу та започатковано роботи з перегляду відповідного розділу стандарту ВОІВ ST.10/С "Представлення елементів бібліографічних даних", який мав на меті встановлення оптимального уніфікованого формату для нумерації пріоритетних заявок для подальшого узгодження його з рекомендаціями, викладеними у стандарті ВОІВ ST.13.

Враховуючи складність вирішення проблеми уніфікації формату номерів пріоритетних заявок, у грудні 2002 року на 2-ій сесії РГСД було прийнято рішення про розподіл процесу перегляду цього стандарту на два етапи. На першому етапі - розробити рекомендації для часткового вирішення проблеми з мінімальними витратами. На другому етапі - підготувати рекомендації щодо ідеального формату запису номерів заявок.

Для цього оперативною групою було підготовлено спеціальну анкету щодо фактично використовуваних патентними відомствами країн-членів Паризької конвенції систем нумерації (формату номера) заявок на об'єкти промислової власності (ОПВ), яку МБ ВОІВ у квітні 2004 року надіслало до патентних відомств.

Оновлені дані дозволили актуалізувати відомості щодо використовуваних систем нумерації заявок на ОПВ, представлені у додатках до стандарту ST.10/С та були враховані при перегляді цього стандарту.

У результаті завершення першого етапу перегляду стандарт ST.10/С у 2004 році було доповнено параграфами 11 та 12, де зазначено, в яких випадках, найбільш важливих для пошуку та експертизи, доцільно  використання патентних сімейств та надано рекомендації стосовно ідеального формату запису номерів заявок. Зокрема, у параграфі 12 вказано, що для підвищення якості пошуку даних патентних сімейств та уникнення непорозумінь при поданні номерів пріоритетних заявок, у повідомленні про перше подання заявки та/або у свідоцтві про пріоритет заявки рекомендоване представлення у скороченій формі номера пріоритетної заявки має супроводжуватись кодом країни (організації) відповідно до стандарту ВОІВ ST.3.

Слід відзначити, що попри рекомендації стандартів ВОІВ щодо стандартизованих номерів заявок, різні патентні відомства для нумерації заявок використовують свої системи нумерації, які, в основному, є відмінними від рекомендованих форматів. До формату номера заявки може бути включено рік її подання, ідентифікація типу ОПВ (буквена або цифрова), код регіонального відділу, до якого подається заявка, контрольні числа тощо. Нумерація заявок може бути у рамках щорічних серій, або продовжуватись кожного наступного року. Тому дуже великого значення набуває стандартизоване представлення у скороченій формі номера пріоритетної заявки, яке зможе забезпечити винайдення патентного документа під час пошуку патентів - аналогів, тобто підвищити якість пошуку.

Гармонізація формату номера заявки є важливою як для патентних відомств, так і для окремих користувачів (заявники, комерційні провайдери БД тощо) і вкрай необхідною для удосконалення якості даних про патентні сімейства, а також для уникнення непорозумінь при представленні пріоритетних даних заявок.

Однак, щоб здійснити гармонізацію формату, більшості відомств необхідно змінити системи нумерації заявок, які, в свою чергу, можуть спричинити зміни у внутрішніх процедурах. У відомствах, які впровадили електронне подання заявок чи електронну систему управління, такі зміни можуть стати причиною додаткових витрат коштів та часу. Враховуючи ці два суперечливих аспекти, при перегляді стандарту ВОІВ ST.10/C було представлено основну ідею щодо ідеального формату номерів заявок, який може бути типовим, підготовлену на основі попереднього аналізу існуючих стандартів ВОІВ та поточної практики патентних відомств. При цьому, в ході перегляду було проаналізовано відповіді на запитання спеціально підготовленої анкети щодо застосовуваного патентними відомствами формату нумерації заявок  та їх відповідні коментарі, дані щодо систем представлення номерів заявок в комерційних БД, а також пов‘язані стандарти ВОІВ.

Як результат, в березні 2007 року для розгляду та обговорення на черговій 8-ій сесії РГСД до уваги делегатів було запропоновано уніфікований формат нумерації заявок, який у подальшому послужив прототипом для перегляду стандарту ST.13.

Зокрема, було запропоновано формат номера заявки викласти трьома групами цифр, що включає такі обов'язкові елементи:

-  перша - тип ОПВ (2 знаки);

-  друга  - рік подання заявки (4 знаки);

-  третя  - серійний номер з провідними нулями (8 знаків).

Фіксована довжина номера заявки - 14 знаків. Окремо рекомендовано зазначати код країни подання заявки безпосередньо перед номером заявки (параграф 12(а) стандарту ВОІВ ST.10/С), та, за необхідності, одну контрольну цифру наприкінці номера заявки. Щоб запобігти плутанині при зазначенні типу ОПВ та країни подання заявки, було запропоновано для зазначення типу ОПВ використовувати цифри.

Крім того, було наголошено, що використання такого формату потребує внесення відповідних змін до стандарту ВОІВ ST.36 "Рекомендації щодо обробки патентної інформації із використанням формату XML" та, можливо, до XML стандарту щодо торговельних марок, а також відповідного гармонізування стандарту ST.13 для забезпечення ідентифікації всіх типів ОПВ.

Враховуючи зазначене, на 9-ій сесії РГСД у лютому 2008 року велика увага приділялась представленому проекту нової редакції стандарту ВОІВ ST.13, який отримав нову назву "Рекомендації стосовно нумерації заявок на об'єкти промислової власності (ОПВ)", та його детальному обговоренню. Схвалено пропозицію щодо збільшення кількості знаків у серійному номері заявки та, відповідно, кількості знаків у фіксованій довжині номера заявки. Прийнято рішення, що довжина номера заявки складатиме 15 знаків, а кількість знаків у серійному номері заявки - 9 знаків. Для зазначення типу ОПВ рекомендовано використовувати наступні двозначні цифрові коди:

10 - 19 - заявки на патенти;

20 - 29 - заявки на корисні моделі;

30 - 89 - ідентифікація інших ОПВ, зокрема, промислових зразків, торговельних марок, топографій інтегральних мікросхем тощо.

Прийняття на 9-ій сесії РГСД нової редакції ST.13 та ряд інших факторів обумовили подальший перегляд ST.10/С. У зв'язку з цим на останній сесії РГСД у листопаді 2008 року розглядалось питання щодо можливості розширення цього стандарту на інші ОПВ. Вирішено, що, в першу чергу, необхідно доопрацювати зміст стандарту ST.10/С для патентів, а у подальшому використати його як модель для розширення змісту з урахуванням торговельних марок та промислових зразків. Для цього заплановано проведення дослідження щодо використання патентними відомствами контрольних цифр у номері заявки, а одержані відомості врахувати при оновленні усіх матеріалів щодо специфіки нумерації заявок у різних патентних відомствах, розміщених у частині 7.2 "Довідника ВОІВ з інформації та документації в сфері промислової власності".

В Україні, усвідомлюючи важливість питання присвоєння уніфікованого номера заявці на ОПВ, поданій до Державного департаменту інтелектуальної власності (Держдепартамент) Міністерства освіти і науки (МОН) України, який би відповідав вимогам сьогодення та був згармонізований із рекомендаціями відповідних стандартів ВОІВ, завжди приділялась належна увага формату запису номера заявки.

Саме тому, з метою забезпечення однозначності представлення номерів заявок на ОПВ, та враховуючи рекомендації оновлених у 2000 році стандартів ВОІВ ST.2 та ST.13, починаючи з 1-го січня 2000 року було запроваджено нову нумерацію заявок на ОПВ, згідно з якою номери заявок представлялись у річних нумераційних серіях у вигляді десятизначної цифрової послідовності, що складалась з таких елементів: 4-х цифр, які позначали рік подання заявки; 2-х цифр, які позначали місяць подання заявки та 4-х цифр для представлення порядкового номера заявки (за необхідності, перед значущими цифрами додавались нулі). А з 1-го січня 2005 року, з метою удосконалення процесу реєстрації заявок та забезпечення ідентифікації типу ОПВ у номері заявки (з урахуванням рекомендацій стандарту ВОІВ ST.13) наказом Держдепартаменту було запроваджено нову систему нумерації заявок на ОПВ. Запроваджена система нумерації заявок, яка діє і на сьогодні, складається з таких елементів: малої латинської літери для позначення типу ОПВ, 4-х цифр для позначення року подання заявки, 5-х цифр, які позначають порядковий номер заявки у році її подання (з нулями перед значущими цифрами, якщо кількість таких цифр менша п'яти).

Наприклад,

-         номер заявки на винахід: а 2006 00005;

-         номер заявки на знак для товарів і послуг: m 2006 00025.

Рекомендації стандартів ВОІВ, зокрема, в частині уніфікації формату номерів заявок, і в подальшому будуть впроваджуватись у діяльність Держдепартаменту.

 

 

Основні вимоги до оформлення документів щодо внесення змін до державних реєстрів охоронних документів України на ОПВ

 

Лященко С. В.,

начальник відділення забезпечення державної реєстрації

Мурланова Г. В.,

начальник відділу винаходів і корисних моделей відділення забезпечення державної реєстрації

ДП «Український інститут промислової власності»

 

Державні реєстри охоронних документів України на об'єкти промислової власності (ОПВ) (Реєстри) - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації охоронних документів України на ОПВ, які постійно зберігаються на електронному або паперовому носіях. Реєстри формує Державний департамент інтелектуальної власності (Держдепартамент). Відомості, зміни до них, відомості про видачу дубліката патенту, зміни внаслідок виправлення помилок та інші відомості, які внесено до реєстрів, Держдепартамент публікує в офіційному бюлетені "Промислова власність". Дані про публікацію зазначених відомостей заносяться до реєстрів. Державна реєстрація та дії, пов'язані з веденням реєстрів, виконуються за наявності документа про сплату державного мита за видачу охоронного документа на ОПВ, збору відповідно до чинного законодавства.

Держдепартамент формує та веде реєстри за всіма ОПВ, а саме:

Державний реєстр патентів України на винаходи;

Державний реєстр патентів України на корисні моделі;

Державний реєстр патентів України на промислові зразки;

Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг;

Державний реєстр України топографій інтегральних мікросхем;

Державний реєстр України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів.

Підставою для внесення змін до реєстру може бути як клопотання власника (правонаступника), так і рішення Держдепартаменту або суду. Перелік змін, які можуть вноситися до реєстру, визначається положенням про відповідний державний реєстр (Положення).

Повідомлення про внесення зміни незалежно від підстави Держдепартамент надсилає власнику охоронного документу протягом місяця після опублікування відомостей про відповідні зміни. У ньому зазначаються підстава внесення змін і дані про їх публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність". Повідомлення роздруковується на бланку управління державних реєстрацій, економіки та інформаційного забезпечення Держдепартаменту (управління) за підписом начальника.

До повідомлення додається виписка з реєстру, в якій зазначаються назва реєстру, номери охоронного документа й заявки, дати подання заявки та набуття чинності прав на ОПВ, відомості про дію охоронного документа на дату опублікування відомостей, внесені зміни, дата та номер бюлетеня, в якому опубліковано ці відомості. Виписка видається станом на дату опублікування, засвідчується підписом голови Держдепартаменту та печаткою.

Розглянемо зміни, які вносяться до реєстру на підставі клопотання власника або його правонаступника.

Порядок подання клопотання регламентується відповідним пунктом Положення.

Клопотання про внесення змін подається до відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (далі - відділення), начальник відділення - Лященко Святослав Віталійович, тел. 494-05-66.

Положення не визначає форму подання клопотання, але регламентує його зміст, документи, що до нього додаються, та порядок розгляду.

Розглянемо вимоги до клопотання на прикладі Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи.

Клопотання, викладене українською мовою, про внесення змін (виправлення помилок) подається власником (власниками) патенту (деклараційного патенту), у тому числі його (їх) правонаступником (правонаступниками). Клопотання має стосуватися одного патенту і містити:

- назву реєстру, до якого вносяться зміни;

- номер патенту (деклараційного патенту);

- номер заявки;

- дату подання заявки;

- назву винаходу (корисної моделі);

- ім'я фізичної особи - власника (власників) або повне найменування юридичної особи - власника (власників) й адресу власника (власників) патенту (деклараційного патенту);

- зміну (зміни), що вноситься (вносяться);

- адресу для листування.

Клопотання підписується власником (власниками) патенту (деклараційного патенту), у тому числі його (їх) правонаступником (правонаступниками). Якщо власником патенту (деклараційного патенту) є юридична особа, то клопотання підписує особа, яка має на це повноваження. Особистий підпис повинен супроводжуватися зазначенням ініціалів і прізвища, повним найменуванням посади особи, яка підписує клопотання, датою й печаткою.

До клопотання додаються:

- документ про сплату збору за внесення до реєстру (за ініціативою власника патенту) змін щодо патенту (за винятком виправлення помилок);

- документи, що підтверджують правомірність змін (за потреби).

Клопотання про зміну відомостей, що занесені до реєстру, може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) або інша довірена особа. У цьому разі до клопотання додається довіреність, оформлена з дотриманням вимог чинного законодавства.

Якщо виникають обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідає дійсності інформація, наведена у поданих документах, Держдепартамент має право надіслати запит про подання додаткових документів, необхідних для прийняття рішення.

У разі відповідності клопотання та документів, які до нього додаються, вимогам Положення та наявності у випадках, передбачених цим Положенням, документа про сплату збору за внесення змін протягом місяця вносяться відповідні відомості до реєстру.

Якщо поданий комплект документів не відповідає вимогам Положення, то на адресу, зазначену в клопотанні, надсилається повідомлення з проханням усунути помилки протягом 2-х місяців з моменту отримання запиту. Якщо вимоги, зазначені в повідомленні, не будуть виправлені протягом передбаченого терміну, то зміни не вносяться, а клопотання вважається таким, що не подавалось.

Відомості, внесені до реєстру, передаються на публікацію до офіційного бюлетеня «Промислова власність». Протягом місяця після публікації власника (правонаступника) повідомляють про внесення змін.

Розмір збору за внесення змін щодо одного охоронного документу не залежить від кількості змін, зазначених у клопотанні.

Відомості щодо зміни особи (правонаступник, спадкоємець) чи зміни імені або повного найменування і/або адреси власника охоронного документа публікуються у одному підрозділі розділу "Сповіщення".

Якщо патент (деклараційний патент) України на винахід (корисну модель) припинив дію, то до реєстру вносяться тільки зміни щодо виправлення помилок, зміни складу винахідників та присвоєння імені винахідника створеному ним винаходу.

Розглянемо типові помилки, які трапляються у випадках подання клопотання про внесення змін, що стосуються власне клопотання  та документів, що до нього додаються:

  • у клопотанні відсутні обов'язкові відомості щодо охоронного документа, наведені у Положенні (номери патенту та заявки, дата подання заявки, назва винаходу (корисної моделі), зміна, що вноситься), зазначені не всі власники охоронного документа або їх адреси тощо;
  • у клопотанні не зазначено адресу власника (правонаступника) або зазначено з помилкою. У клопотанні має бути зазначена юридична адреса кожного з власників (правонаступників), навіть якщо зазначені зміни цього власника не стосуються.

Адреса власника зазначається мовою оригіналу (латиниця або кирилиця), на відміну від імені (повного найменування), яке зазначається у транслітерації.

Адреса власника має відповідати адресі, зазначеній у свідоцтві про державну реєстрацію як юридична адреса власника.

Крім цього, бувають випадки, коли в клопотанні відсутня адреса для листування або печатка власника (правонаступника), або не в повному обсязі зазначена зміна, яка має бути внесена до реєстру. Наприклад, у разі зміни найменування власника при зазначенні зміни, що має бути внесена до реєстру, вказано тільки нове повне найменування власника без його адреси або країни тощо.

Іноді документи, які підтверджують правомірність змін, подано в неповному обсязі або не засвідчено.

Якщо зміна стосується власника охоронного документа, до комплекту документів має входити засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію, в якому має бути зазначено повне найменування та юридична адреса власника.

Як правило, документом, що підтверджує правомірність змін, є виписка із статуту чи копія наказу керівної організації, засвідчена нотаріально або печаткою організації.

Ксерокопія сторінки паспорту, яка є підставою для виправлення помилок, не засвідчується.

Досить часто трапляються помилки в оформленні довіреності на ведення справ щодо внесення змін до реєстру.

Довіреність може стосуватись одного або декількох охоронних документів/заявок, якщо про це зазначено в довіреності.

У довіреності має бути зазначено: повне ім'я особи, якій вона видана; ім'я або найменування особи, яка видає довіреність; обсяг повноважень, які надаються особі, на ім'я якої видано довіреність; дата її вчинення, без якої довіреність уважається недійсною.

Довіреність підписується особою, яка її видала.

Якщо власником є фізична особа, то довіреність не потребує засвідчення, але має бути надано її оригінал, а не ксерокопія. Якщо довіреність видається від імені юридичної особи України, то підпис особи, що має на це повноваження, скріплюється печаткою, зазначається повне найменування посади особи, яка підписує довіреність, її ініціали, прізвище.

У разі наявності довіреності від власника (правонаступника) клопотання може бути підписане довіреною особою.

Якщо власник (правонаступник) є іноземною особою, клопотання про внесення змін до реєстру від його імені може подати тільки представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений).

Зазначені вище типові помилки є характерними для всіх клопотань про внесення змін до реєстру. Тепер розглянемо особливості документів на внесення змін в залежності від зміни, що вноситься.

Зміна особи власника (за виключенням спадкування та передачі прав)

8 вересня 2006 року набув чинності Наказ Міністерства освіти і науки України від 2 серпня 2006 року № 585 «Про внесення змін у деякі нормативно-правові акти Міністерства освіти і науки України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 серпня 2006 року № 1016/12890. У відповідності до нього внесено зміни до положень про державні реєстри охоронних документів на ОПВ. Стало можливим внесення змін у разі зміни особи власника охоронного документа, крім випадків передачі права власності на винахід (корисну модель). Відомості щодо зміни особи вносяться як у випадку припинення діяльності особи - власника охоронного документа, так і в разі виділення з нього дочірнього підприємства.

У відповідності до ст. 59 Господарського кодексу України:

- припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, розподілу, перетворення) або ліквідації  за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а в деяких випадках - за рішенням суду;

- у випадку злиття суб'єктів господарювання всі майнові права й обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений унаслідок злиття;

- у випадку приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права й обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання;

- у випадку поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права й обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У випадку виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права й обов'язки реорганізованого суб'єкта;

- у разі перетворення одного суб'єкта господарювання на інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права й обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

У випадку зміни особи (за виключенням передачі прав) клопотання про внесення змін і комплект документів про правомірність змін, що вносяться, подається до відділення. Документами, що підтверджують внесення змін, можуть бути виписка із статуту, виписка з торгівельного реєстру, наказ вищої організації, розподільний акт (баланс) або інші юридично значимі документи, засвідчені відповідним чином.

У випадку декількох перетворень необхідно надати документи, що підтверджують правонаступництво при кожному з перетворень. До Реєстру вноситься правонаступник особи, яка зазначена як власник, станом на дату подання клопотання. Проміжні особи (найменування) до реєстру не вносяться і на публікацію не передаються.

Зміни, внесені до положень про державні реєстри охоронних документів на ОПВ, спростили процедуру внесення змін до реєстру у разі виділення дочірніх підприємств.

Якщо у 2005 році у випадку виділення з Інституту монокристалів Інституту сцинтиляційних матеріалів зміни вносилися рішенням Держдепартаменту про передачу права власності на винахід (корисну модель), то в 2007 році внаслідок виділення Державного підприємства «Інститут азотної промисловості і продуктів органічного синтезу» з Науково-дослідного і проектного інституту хімічних технологій «Хімтехнологія» зміна до реєстру була внесена як зміна особи власника патенту на підставі клопотання правонаступника власника (за охоронними документами, зазначеними в розподільному акті (балансі)). За охоронними документами, не зазначеними в розподільному балансі, у разі потреби власник буде змінений внаслідок передачі права власності на винахід (корисну модель).

 

Зміна особи власника (спадкування)

Чимало питань постає у випадку смерті одного з власників охоронного документа. Як внести зміни до відповідного реєстру? Чи вносяться зміни до складу винахідників?

У випадку спадкування змінюється склад власників. Тому такі зміни не можуть бути внесені на підставі клопотання, поданого тільки його спадкоємцями (окрім випадків, коли померлий власник був єдиним). Єдиним документом, який підтверджує правомірність внесення зазначених змін, є свідоцтво про право на спадщину (його засвідчена копія), у тому числі й на охоронний документ, до якого вноситься зміна. Воно видається у відповідності до Книги шостої Цивільного кодексу України. І жоден інший документ - ані довідка з нотаріальної контори, ані свідоцтво про право на спадщину, в якому цей номер охоронного документа відсутній, - не може бути використаний для підтвердження правомірності змін.

Є випадки, коли, окрім сплати збору за внесення змін, здійснюється доплата  зборів, сплачених за останні три роки перед внесенням змін. Ідеться про випадки, коли спадкоємці не є винахідниками, на дату подання клопотання про внесення змін пройшло менше, ніж п'ять років з дати реєстрації і збори сплачувалися на пільговій основі на підставі п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716. Зміни внаслідок спадкування вносяться тільки після доплати зборів і надалі всі збори сплачуються в повному розмірі.

У випадку смерті одного з винахідників зміни до складу винахідників на підставі свідоцтва про право на спадщину (винахідника на його спадкоємців) не вносяться.

Зміна імені (повного найменування) власника

Набуття чинності наказу Міністерства освіти і науки України № 585 спростило й процедуру внесення зміни в ім'я (повне найменування) власника охоронного документа.

У разі подання клопотання про зміну імені (повного найменування) власника (власників) патенту (деклараційного патенту) і/або його адреси клопотання підписується лише тим власником патенту (деклараційного патенту), якого зазначені зміни стосуються.

До комплекту документів обов'язково повинне входити засвідчене свідоцтво про реєстрацію із зазначенням повного найменування та адреси власника.

Документом, що підтверджує правомірність змін, може бути наказ керівної організації, витяг із статуту або торгового реєстру тощо.

У випадку, коли у статуті не зазначено правонаступництво (наприклад, коли повне найменування власника приводиться у відповідність до законодавства України), документом, що підтверджує зміну найменування, може бути копія свідоцтва про реєстрацію або платника податку з однаковим реєстраційним номером та різними повними найменуваннями організації.

Документом, що підтверджує правонаступництво в разі зміни повного найменування може бути і свідоцтво про перереєстрацію, у якому зазначено, що повне найменування перереєстровано з найменування, зазначеного у реєстрі, на нове.

Якщо змінюється ім'я власника охоронного документа - фізичної особи, то документом на підтвердження правомірності змін може бути свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу тощо.

У разі внесення змін в ім'я власника, який одночасно є і винахідником, зміни вносяться щодо відомостей, позначених як (73) так і (72) кодом.

Зміна адреси власника

Клопотання про зміну адреси власника (власників) патенту (деклараційного патенту) підписується лише тим власником патенту (деклараційного патенту), якого ці зміни стосуються.

У разі зміни адреси власника - юридичної особи до комплекту документів входить засвідчене свідоцтво про реєстрацію із зазначенням повного найменування та адреси власника або виписка з торгового реєстру.

У разі зміни адреси власника - фізичної особи документ, що підтверджує правомірність змін, подається тільки у випадку зміни країни. Таким документом є відповідна довідка (засвідчена копія сторінки паспорту, довідка з ЖЕУ тощо). У разі зміни країни власника - фізичної особи зміни вносяться як стосовно країни і адреси власника, так і щодо держави винахідника.

Починаючи з 15.02.2007 року,  відомості щодо зміни адреси власника не тільки вносяться до реєстру, а й публікуються в офіційному бюлетені Держдепартаменту «Промислова власність».

Зміна складу винахідників

Клопотання про зміни складу винахідників подається й підписується всіма особами, які фактично є винахідниками, незалежно від того, чи зазначені вони як винахідники в заявці.

У разі смерті одного з винахідників зміна їх складу можлива тільки за рішенням суду.

Присвоєння імені винахідника створеному ним винаходу

У разі подання клопотання про присвоєння імені винахідника створеному ним винаходу, воно підписується також всіма винахідниками цього патенту (деклараційного патенту).

У разі смерті  винахідника, ім'я якого присвоюється винаходу, зазначена зміна може бути внесена за клопотанням власника, підписаного і винахідниками. У цьому випадку до клопотання додається копія свідоцтва про смерть.

Виправлення помилок

Збір за виправлення очевидних помилок, навіть припущених власником, не сплачується.

Виправлення очевидних помилок може стосуватись будь-якого з бібліографічних даних, у т.ч. відомостей щодо пріоритету, формули винаходу або дати подання заявки.

Виправлення помилок, навіть тих, яких припустився заклад експертизи, здійснюється за клопотанням власника (власників) охоронного документа або представника у справах інтелектуальної власності (з доданням відповідної довіреності).

Виправлення помилок, яких припустився власник охоронного документа у зазначенні повного найменування власника або імені власника (винахідника), здійснюється у разі, якщо на дату подання заявки (або на дату внесення до заявки змін) ім'я (повне найменування) відповідало діючому імені (найменуванню). Для підтвердження того, що помилка є очевидною, необхідно надіслати засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію (або свідоцтва платника податку) із зазначенням найменування й адреси власника або копію сторінки паспорта із зазначенням імені фізичної особи українською мовою.

Виправлення помилок у повному найменуванні (імені) власника, яких припустився власник під час передачі права на патент на винахід (корисну модель), здійснюється за клопотанням, яке подається до Держдепартаменту.

Щомісячно до відділення державної реєстрації в середньому надходить майже дві тисячі вхідних документів щодо ведення реєстрів, на жаль, їх кількість зростає. Дотримання вимог, викладених в статті, дозволить поліпшити якість вхідних документів, значно скоротити кількість необхідних запитів щодо ведення реєстрів і, як наслідок, прискорить внесення змін до державних реєстрів охоронних документів України на ОПВ за клопотаннями власників патентів.

 

Зареєструвати власну торговельну марку може кожен    українець!

                                                           Інтерв'ю брала Тетяна Косянчук

           Ще відомий фінансист Роберт Кіосакі описав запатентовану інтелектуальну власність як один із видів фінансового активу. Але, в тому випадку, якщо результат цієї діяльності й справді успішний. Нині будь-який українець може створити свій «розумовий шедевр» і користуватися плодами власної роботи. Активом, що працює на вас, може бути не лише, скажімо, рукопис або пісня, права на які засвідчено свідоцтвом про реєстрацію, а й вдало розроблена та вміло розкручена торговельна марка - знак для товарів і послуг. Але спочатку цю торговельну марку необхідно зареєструвати. Про деталі цього процесу ми поговорили із керівником відділу формальної експертизи заявок на знаки для товарів і послуг Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Укрпатент) - Ларисою Плотніковою.  

Тетяна Косянчук: Кожен день Укрпатент отримує заявки на реєстрацію тієї чи іншої торговельної марки. Чи кожен громадянин може зареєструвати торгівельну марку (ТМ)? 

Лариса Плотнікова:
Будь яка фізична або юридична особа може зареєструвати ТМ, не залежно від того чи є він суб‘єктом підприємницької діяльності, чи ні. Тобто, навіть ми з вами, у разі потреби, можемо зареєструвати знак для товарів і послуг та користуватись ним.

Т.К.: З чого починається реєстрація?

Л.П: По-перше, для того, щоб зареєструвати ТМ, її треба розробити. Бажано, щоб вона була оригінальною, аби запам'ятовувалась пересічному громадянину. Далі - особи, які бажають зареєструвати ТМ, оформлюють заявку і подають її до Укрпатенту. Або ж можуть звернутися за допомогою до патентних повірених, які є в кожному регіоні, і вони детально викладуть усю інформацію про процедуру реєстрації; або - до філії нашого інституту «Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг», що знаходиться на бульварі Лесі Українки, 26. Там можна отримати консультації щодо реєстрації ТМ. Зокрема, насамперед, бажано провести „інформаційний пошук" ТМ, яку ви подаєте на реєстрацію, для того, щоб виявити, чи не існує тотожних або схожих до ступеню змішування зареєстрованих та поданих на реєстрацію ТМ. Ця послуга у філії платна. Такий пошук триває 5-10 днів. Він, звичайно, може бути не бездоганним, але попередню інформацію надає: чи існує тотожна або схожа на неї ТМ чи ні. Бажано саме після такої перевірки складати заявку.  

Т.К.: Якими є вимоги до заявки?

Л.П: Заявку складають українською мовою за встановленою формою. Вона повинна стосуватися одного знака (вимога єдності) і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення знака, що заявляється та його опис; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупований за Міжнародною класифікацією товарів і послуг (далі - МКТП); інші документи, що визначені Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Особливу увагу під час складання заявки слід приділяти переліку товарів і послуг, тому що саме таким переліком визначається частина прав, що надається свідоцтвом. Заява та всі інші необхідні документи подаються на реєстрацію до Укрпатенту, де вони заносяться до автоматизованої системи „Знаки для товарів і послуг". Потім заявка потрапляє до відділу формальної експертизи, де безпосередньо розпочинається експертиза заявленої ТМ зі встановлення дати подання заявки, для чого перевіряються наявність всіх документів, які для цього необхідні згідно з чинним законодавством.

Т.К: Якими є наступні дії фахівців Укрпатенту?  

Л.П: Впродовж наступних кількох днів експерт опрацьовує заявку в автоматизованій системі знаків для товарів і послуг. Визначається розмір збору, який необхідно сплатити за подання заявки на реєстрацію ТМ. Він встановлюється з урахуванням кількості класів МКТП, якими охоплюються зазначені в заявці товари і послуги. Це також проходить в автоматизованому режимі. Але окрім того, триває робота й з паперовими носіями, адже уся документація повинна бути в оригіналі із дотриманням усіх підписів та інших формальностей. 

Т.К: Яким є офіційний збір за подачу заявки одним заявником? 


Л.П: Збір за подання заявки на знак одним заявником становить 1000 грн., та додатково за кожен понад один клас МКТП, номер якого зазначено в заяві - ще 1000 грн., за подання в заявці кольорового зображення знака - плюс 500 грн. На використання в позначенні назви держави „Україна" необхідно отримати дозвіл, виданий відповідним державним органом. Збір можна сплатити впродовж двох місяців від дати подання заявки. Після його сплати заявнику надсилається повідомлення про встановлення дати подання заявки. 

Т.К: І вже з цього моменту заявник має право використовувати свою ТМ? 

Л.П: Саме так. Права заявника, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Заявник отримує на руки повідомлення про встановлення дати подання заявки і може користуватися своєю ТМ, але не порушуючи при цьому права третіх осіб. 

Т.К: Але в цей час в Укрпатенті триває процес експертизи поданої заявки. Адже заявник ще не скоро отримає «на руки» свідоцтво про реєстрацію своєї ТМ? 

Л.П: Так, в Укрпатенті триває процес експертизи, яка складається з двох етапів: формальної та кваліфікаційної. Перший передбачає розгляд того, наскільки правильно оформлена заявка, чи дотримано усіх законодавчих норм і правил при її складанні. Експерту необхідно перевірити правильність класифікації товарів і послуг, які подаються, за необхідності ведеться відповідне листування з заявником. Там може бути безліч нюансів. Ось наприклад, нещодавно на реєстрацію подали знак для товару, заявленого як «туалетний папір, просочений лаком для волосся». Одразу виникає питання: що заявник мав на увазі, коли подавав заявку? Саме з подібних питань й проводиться листування - аж до вирішення усіх проблем.

Т.К: Що роблять експерти, коли виникають подібні питання? 

Л.П: Вони через офіційні запити до заявника намагаються з'ясувати його наміри. Спілкування ведеться поштою, а не в телефонному режимі, тому що всі нюанси мають бути чітко зафіксовано на папері. У заявника є 2 місяці, аби надати відповідь на всі питання, що цікавлять експерта. Після цього заявник отримує висновок про відповідність або невідповідність заявки вимогам формальної експертизи, потім вона потрапляє до відділу кваліфікаційної експертизи. А тут уже відбувається експертиза самого позначення, тобто його перевірка на відповідність умовам надання правової охорони.

Т.К: Мені відомо, що згідно із законом, є знаки, які не можна реєструвати. Про що йдеться? 


Л.П: Перш за все іде мова про знаки, які суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на які не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Це державні герби, прапори та інші державні символи, емблеми, офіційні назви держав, скорочені або повні назви міжнародних організацій, печатки, офіційні контрольні гарантійні клейма, нагороди та інші відзнаки, які згідно з чинним законодавством не можуть одержати правову охорону. Також не можуть одержати правову охорону позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше заявленими на реєстрацію на ім‘я іншої особи, є оманливими або можуть ввести в оману споживачів щодо товару, послуги або особи, що виготовляє товар або надає послугу. Природно, якщо такі знаки та символи будуть у заявці, заявник отримає відмову в реєстрації. 

Т.К.: Скільки часу триває експертиза?  

Л.П: 10-12 місяців. Але все залежить від того, наскільки правильно оформлена заявка, як довго ведеться листування із заявником. Інколи увесь процес може тривати майже два роки. Все залежить від власне заявника. 

Т.К.: На який період реєструється ТМ?

Л.П.: На 10 років. Потім термін дії ТМ можна продовжувати ще на 10 років. 

Т.К: А чи можуть іноземні громадяни зареєструвати ТМ на території України?  

Л.П.: Так, можуть. До речі, українські заявники теж мають змогу реєструвати свої торговельні марки за кордоном. Існує національна і міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг. Національна реєстрація необхідна особам, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність тільки на території України. Якщо ж підприємець бажає поширити використання своєї ТМ за кордоном, йому необхідно зареєструвати своє позначення на території іншої країни. В цьому випадку він повинен подати заяву на ТМ до відомства тієї країни, у якій має намір її зареєструвати. Це ускладнюється тим, що в кожній країні діють свої законодавчі акти, на підставі яких здійснюється реєстрація. Для полегшення процедури реєстрації ТМ у кількох державах передбачена реєстрація знаків для товарів і послуг згідно з Мадридською угодою та/або Протоколом до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію. Згідно з цією процедурою, особі, яка має заяву або свідоцтво на ТМ та бажає зареєструвати ії на території будь-якої з країн-учасниць Паризької конвенції, достатньо заповнити одну заяву на реєстрацію ТМ. В ній можна вказати декілька країн та сплатити одне мито за подання цієї заяви. Ця заявка має бути надіслана через національне відомство до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. З кожним роком подання заяв на міжнародну реєстрацію знаків національних заявників зростає. 

Т.К.: Скільки ТМ реєструється щорічно?

Л.П.: За національною та міжнародною процедурами зареєстровано в 2006 році понад 22 000 знаків для товарів і послуг, у 2007 році - понад 23 000, у 2008 році - понад 25 000 знаків. 

Т.К.: В яких класах зараз найчастіше українці реєструють ТМ?


Л.П.: Це косметика, фармацевтика, продукти харчування, паперова промисловість, будівельна промисловість, одяг, алкогольні і безалкогольні напої, тютюнові вироби, послуги.

Т.К.: А веселі і курйозні випадки, пов'язані із експертизою ТМ, у вас бувають?  

Л.В.: Ще б пак. У нас була подана заявка на знак для товару «шапка для черепа»: з'ясувалось, що іноземець при подачі заявки через патентного повіренного не зумів через складнощі перекладу віднайти точного українського аналогу. А наші заявники намагалися зареєструвати такі ТМ як «Дякую тобі Боже, що я не москаль», «Наколотий апельсин», «Гороховий суп - це звучить голосно» тощо. 

Т.К.: Ваша порада людям, які хочуть зареєструвати ТМ.  

Л.П.: Основна порада - це подавати заяву на реєстрацію ТМ безпосередньо на ту продукцію, яку ці люди будуть випускати на ринок, чи на ті послуги, які вони будуть пропонувати. Уважно ставитися до подання заявок, дотримання законодавчих норм та правил складання, подання та розгляду заявок на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг. А також прохання до заявників дотримуватися усіх строків, передбачених чинним законодавством. Все це гарантує більш швидке отримання охоронних документів.    

Контакты для регистрации ТМ: +38044 228 55 57; +38044 280 55 57

office@triarh.com Этот e-mail защищен от спам-ботов. Для его просмотра в вашем браузере должна быть включена поддержка Java-script - Татьяна Хоменко

Лариса Плотнікова - керівник відділу формальної експертизи заявок на знаки для товарів і послуг Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Укрпатент)

 

Як не потрібно складати матеріали заявки. Поради експерта

 

Тарнавська Н.М.,

заступник начальника відділу медицини

 ДП «Український інститут промислової власності»

 

При патентуванні винаходів медичного призначення перешкодою для отримання правового захисту або причиною для відмови в його отриманні нерідко є недоліки складання матеріалів заявки.

Досвід розгляду таких заявок дозволив згрупувати найпоширеніші недоліки і окреслити шляхи їх подолання з метою одержання правового захисту.

Найпоширенішими недоліками є незалежні пункти формули, які стосуються більше, ніж одного об'єкта, невірно визначений об'єкт захисту, недостатнє розкриття суті винаходу в описі, наявність у формулі й описі неідентифікованих або неоднозначно ідентифікованих з патентних та інших публікацій ознак.

Складний діалог між експертизою та заявником виникає під час обговорення заявок, формула яких не стосується одного винаходу, тобто, в яких порушена вимога п. 7.3.2. Правил складання. Незалежний пункт формули повинен стосуватись лише одного винаходу.

Вимога п. 7.3.2. Правил складання визнається недотриманою, коли в межах одного пункту заявляється кілька об'єктів, наприклад:

 

  • Антисептичний засіб і спосіб його одержання, який відрізняється тим, що засіб містить похідне сполуки А і бактерицидний агент К, а спосіб одержання засобу включає розчинення А у воді, нагрівання розчину до 45 ºС, додавання до нього агента К та фільтрування одержаного розчину через фільтр з розміром комірок не більше, ніж 10 мкм.

 

  • Спосіб діагностики і лікування ускладненої форми захворювання А шляхом магнітотерапії, який відрізняється тим, що діагностику вказаної ускладненої форми здійснюють шляхом виявлення параметра крові В за допомогою методу.., а лікування здійснюють шляхом магнітотерапії з призначенням ...

 

При наявності таких пунктів у формулі експертиза надсилає заявнику повідомлення про недотримання вимог вищевказаного пункту Правил складання і просить його відкоригувати формулу належним чином  або викласти об'єкти у вигляді окремих незалежних пунктів, або розділити заявку, або перефразувати формулу.

Перефразувати формулу можна в тому випадку, коли один з вказаних об'єктів забезпечує досягнення технічного результату іншого об'єкта. Наприклад, змішування компонентів суміші при певній температурі забезпечить більшу біодоступність чи активність засобу; а ускладнена форма захворювання потребує іншого підходу до лікування, а виявити її можна лише за допомогою певного маркера.

Не викличуть зауважень з боку експертизи щодо недотримання вимоги п. 7.3.2. Правил складання такі незалежні пункти, як:

  • Антисептичний засіб на основі похідного сполуки А, який відрізняється тим, що додатково містить бактерицидний агент К, причому агент К додають до водного розчину сполуки А, нагрітого до 45 ºС, одержаний розчин фільтрують через фільтр з розміром комірок не більше, ніж 10 мкм;
  • Спосіб лікування ускладненої форми захворювання А шляхом, який відрізняється тим, що додатково за допомогою методу С аналізують кров пацієнта ... і при виявленні параметра В призначають ...

З метою прискорення діловодства експертиза зазвичай надає ще й аналіз документів рівня техніки, який може допомогти заявнику у подальших діях. Зокрема, якщо один з вказаних в формулі об'єктів уже відомий з рівня техніки, то вилучення такого об'єкта забезпечить дотримання і зазначених вимог Правил складання, і умов патентоздатності. Наприклад, при розгляді формули винаходу, яка має такий вигляд:

 

  • Пристрій і спосіб для лікування захворювання А, який відрізняється тим, що пристрій являє собою зонд, який містить конструктивні елементи А, В, С, Д, а спосіб включає санацію абдомінальної порожнини за допомогою вказаного зонда з швидкістю потоку...»

 

Крім недотримання вимог п. 7.3.2. Правил складання було виявлено, що зонд, який містить конструктивні елементи А, В, С, Д добре відомий з передуючого рівня техніки, а от подібний спосіб до цього часу при лікуванні вказаного захворювання не застосовувався. У цьому випадку доцільним буде вилучити пристрій з обсягу охорони.

Дуже часто не визнаються такими, що стосуються одного винаходу, пункти формули, в яких ознаки викладенні як альтернатива. Згідно з вимогами п. 7.3.4. Правил складання альтернативні ознаки повинні забезпечувати одержання того самого технічного результату.

Розглянемо таку формулу:

  • Спосіб лікування хворобливих станів, вибраних з А, В, С або Д, який відрізняється тим, що засіб R застосовують в комбінації з агентом, вибраним з U, L, F або I.

 

- Якщо для будь-якого із станів А, В, С або Д прийнятною є комбінація засобу R з будь-яким з агентів U, L, F або I, то в цьому випадку вимога п. 7.3.4. Правил складання вважається дотриманою.

- Якщо формула винаходу викладена наступним чином:

§  Спосіб лікування хворобливих станів, вибраних з А, В, С або Д, який відрізняється тим, що засіб R застосовують в комбінації з агентом, вибраним з U, L, F або I, причому для лікування стану А застосовують комбінацію R і L, для лікування стану В застосовують комбінацію R і U..,

то вимога п. 7.3.4. Правил складання вважається недотриманою, оскільки вибір однієї з альтернативних ознак (комбінації терапевтичних засобів) залежить від вибору, зробленого щодо іншої ознаки (хворобливого стану).

Якщо вказані у формулі варіанти способу невідомі з рівня техніки, то заявник може викласти їх як окремі незалежні об'єкти (за умови дотриманням вимоги єдності) або вибрати для захисту найпривабливіший з них варіант.

 

Якщо альтернативні стани А, В, С або Д  мають спільний патогенез, а застосування засобу R є достатнім для лікування таких патологічних станів і він не відомий з рівня техніки та неочевидний, то порушення вимоги п. 7.3.4. Правил складання можна подолати, виклавши альтернативні варіанти у вигляді залежних пунктів.

Наприклад, формула може мати такий вигляд:

  • Спосіб лікування хворобливих станів, вибраних з А, В, С або Д, який відрізняється тим, що пацієнту, який цього потребує, вводять засіб R.
  • Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що пацієнту, який страждає на А, додатково призначають агент L.
  • Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що пацієнту, який страждає на В, додатково призначають агент U.

Причиною для написання запиту експертизи також є недотримання інших вимог нормативних документів щодо складання матеріалів заявки. Основні вимоги до формули та опису сформульовані в частинах 7 та 8 статті 12 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі". Згідно з ними опис винаходу повинен викладатись у визначеному порядку і розкривати його суть настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі. При цьому формула винаходу повинна виражати його суть, базуватись на описі й викладатись ясно і стисло.

Розглянемо найпоширеніші випадки недотримання зазначених норм, які ведуть до відмови в одержанні захисту.

Нерідко серед патентних заявок на винахід зустрічаються такі, в яких для захисту обрано не той об'єкт.

 

Зокрема такі ситуації є типовими при патентуванні способів діагностики захворювання шляхом виявлення певного діагностичного критерію (фізичних або хімічних показників біологічних органів і тканин). Для прикладу розглянемо таку формулу:

  • Спосіб визначення термостабільних білкових структур крові, який відрізняється тим, що сироватку крові нагрівають до температури 70 ºС протягом ...і при виявленні компонента Ф діагностують приховану форму захворювання А.

 

Оскільки об'єктом винаходу є спосіб визначення білкових структур, то виділену жирним шрифтом частину формули не можна визнати такою, що відноситься до вказаного способу через те, що вона характеризує інший об'єкт - спосіб діагностики, про що експертиза і повідомляє заявника (при аналізі патентоздатності заявленого способу не враховується). Аналізу підлягає підкреслена частина формули, тобто, порядок дій та умови їх проведення, спрямовано на виявлення компонента Ф. З документів рівня техніки стає зрозуміло, що вказані дії та умови є добре відомими і зазвичай застосовуваними в лабораторній та науковій практиці для виявлення термостабільних білкових структур. Єдина відмінність - це температурний режим, але він є очевидним, оскільки визначається компонент, який є стабільним саме при цій температурі.

З огляду на ці обставини, заявлений в формулі спосіб визнається таким, що не має винахідницького рівня.

Цієї ситуації можна було б уникнути, якби для захисту було вибрано інший об'єкт. Достатньо звернутися до опису винаходу, як стає зрозуміло, що авторами виявлено невідомий досі взаємозв'язок між компонентом крові Ф та прихованою формою захворювання А. Компонент Ф є білковою структурою, яка витримує нагрівання до 70 ºС. Для виявлення компонента Ф придатними є добре відомі з наукової літератури та загально застосовувані в лабораторній та науковій практиці методики виявлення термостабільних речовин. Отже, вибравши для захисту об'єкт «спосіб діагностики захворювання А», а не «спосіб виявлення компонента Ф», заявник з огляду на передуючий рівень техніки без всіляких зауважень з боку експертизи міг би отримати надійний захист для свого винаходу.

 З огляду на вищевикладене стає зрозумілим, що у заявника є можливість виправити ситуацію. Щоб зняти зауваження експертизи йому достатньо перефразувати формулу винаходу, запропонувавши до захисту таку формулу:

  • Спосіб діагностики прихованої форми захворювання А, який відрізняється тим, що сироватку крові суб'єкта, який цього потребує, нагрівають до температури 70 ºС протягом ...і при виявленні компонента Ф діагностують приховану форму захворювання А.

 

Така формула не викличе заперечення з боку експертизи, оскільки відображатиме вперше виявлене технічне рішення поставленої проблеми, причому викладене за допомогою достатньої сукупності суттєвих ознак.

 

Сьогодні широко поширеним є застосування енерго-інформаційних технологій лікування та нормалізації стану організму. До таких технологій належать добре відомі гомеопатичні препарати та різні види біорезонансної терапії. Суть їх полягає в тому, що на організм впливають не медикаментозні засоби чи фізичні фактори, а інформація, яку несуть молекули води (гомеопатія) або коливання (резонанс). Експертиза ні в якому разі не береться спростовувати такі методи чи ставити під сумнів їх ефективність. Але поки що не розроблена апаратура, яка дозволяє зчитати цю інформацію та підтвердити її дієвість. Тобто, підтвердженим можна рахувати лише той вплив, який сучасні технічні засоби дозволяють зафіксувати. Саме цими міркуваннями керується експертиза при розгляді заявок, що стосуються енерго-інформаційних технологій лікування.

Для прикладу розглянемо таку ситуацію.

Опис винаходу - вперше виявлено, що дія на ділянку проекції нирок обертовим електромагнітним полем з параметрами А і В спричиняє корисний терапевтичний вплив при нефротичних захворюваннях цього органу.

 

Формула винаходу, надана для  експертизи:

Спосіб енерго-інформаційного впливу при нефротичних захворюваннях нирок включає дію на ділянку проекції нирок обертового електромагнітного поля з параметрами А і В...

 

Висновок експертизи:

При аналізі промислової придатності експертиза зобов'язана перевірити, чи реалізується вказане заявником призначення в разі здійснення винаходу в тому вигляді, як він описаний в формулі (п. 6.5.1.1. Правил розгляду). В описі винаходу не наведені засоби (пристрій), які дозволяють зафіксувати, візуалізувати, заміряти тощо енерго-інформаційний вплив. Тобто, не має підтвердження того, що здійснюється саме енерго-інформаційна терапія. Тому з огляду на вимоги п. 6.5.1.1. Правил розгляду експертиза може визнати такий винахід промислово непридатним.

 

Шляхи подолання:  оскільки засоби і методи, які дозволяють виявити та ініціювати обертове електромагнітне поле добре відомі з рівня техніки, а в описі розкрито пристрій, за допомогою якого здійснюють вплив цим полем у зазначеному в формулі режимі, то заявник може змінити об'єкт винаходу, виклавши його таким чином:

  • Спосіб лікування нефротичних захворювань нирок, який відрізняється тим, що на ділянку проекції нирок впливають обертовим електромагнітним поле